Рішення № 89269559, 12.05.2020, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/408/19

Провадження № 2-а/163/66/20

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

представника відповідача Кунєвої З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною і скасування постанови у справі про порушення митних правил,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача просить визнати протиправною і скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 6626/20500/18 від 21.11.2018 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності ознаками за ст.485 МК України.

Вимоги обґрунтовує відсутністю доказів про наявність у ОСОБА_1 умислу на ухилення від сплати обов`язкових платежів. При митному оформленні автомобіля вона діяла добросовісно, без жодного умислу на заявлення неправдивих відомостей щодо транспортного засобу і заниження його митної вартості. До митного оформлення пред`явила виключно ті документи, які були їй передані і на даний час ніким не скасовані і не визнані недійсними. Відповідачем неправомірно надано перевагу документам та відомостям, які отримані від литовських митних органів, над документами, які були подані при проведенні митних процедур. Крім цього, відповідачем не допитано всіх осіб, які фігурують по справі, не витребувано документів у юридичних осіб, які причетні до справи. Зазначених обставин відповідач не перевірив і не з`ясував, чим допустив необ`єктивність та упередженість під час провадження у справі і її розгляду.

На позовну заяву представник відповідача подав відзив, у якому вказав на доведеність вини позивача у вчиненні порушення митних правил отриманими в порядку ст.352 МК України від литовських митних органів документами. Згідно з цими документами транспортний засіб марки "Рено Меган" був проданий компанією UAB "TD TRANSPORT" громадянці ОСОБА_1 за ціною 5300 євро. Серед отриманих від литовських митних органів документів була копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на території України, яка була надіслана до компанії UAB "TD TRANSPORT" для підтвердження вивезення транспортного засобу за межі Європейського союзу, оскільки експортна декларація при вивезенні не подавалась.

Вважає, що посадова особа Волинської митниці ДФС при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови діяла у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, доручивши представляти свої права та інтереси адвокату Шевчуку В.В.

Представник позивача Шевчук В.В. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив та будь-яких заяв чи клопотань з приводу процедури розгляду справи не подав.

Представник відповідача Кунєва З.Ю. позов не визнала, висловила доводи аналогічні відзиву, просила у задоволенні позову відмовити.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

Митне оформлення легкового автомобіля "Рено Меган", ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , здійснене 30.05.2018 року посадовою особою митного поста "Луцьк" Волинської митниці ДФС за поданою декларантом (митним брокером) ПП "Вест Брок" ОСОБА_7 митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205090/2018/040812.

Згідно з рахунком-фактурою № 56/05 від 29.05.2018 року вартість транспортного засобу становить 2500 євро, його продавцем виступала компанія "Adri-car", отримувачем - ОСОБА_1 .

За митне оформлення цього автомобіля при його митній вартості у 95 020,25 гривень було нараховано та сплачено 35 853,69 гривні митних платежів.

Державною фіскальною службою України отримано запит литовських митних органів від 10.08.2018 року про підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортних засобів, серед яких також "Рено Меган", ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

17.09.2018 року документи литовських митних органів ДФС України надіслало Волинській митниці ДФС для проведення перевірки.

Згідно з литовською експортною митною декларацією MRN № 18LTKC0100EK069871, довідкою-рахунком (документ під назвою "Pazyma-Saskaita") серії TDT № 03749 від 28.05.2018 року, квитанцією про отримання коштів (документа під назвою "PINIGU PRIEMIMO KVITAS") серії TSC № 0178524 від 28.05.2018 року автомобіль "Рено Меган" був проданий компанією UAB "TD TRANSPORT" громадянці ОСОБА_1 за ціною 5300 євро.

З огляду на різницю у вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення стосовно литовської експортної митної декларації, різниця розміру митних платежів становить 20 753,62 гривні, що визначено службовою запискою УАМП Волинської митниці.

29.10.2018 року інспектор Волинської митниці ДФС склав щодо ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил № 6626/20500/18 за ознаками ст.485 МК України. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 через декларанта ОСОБА_7 під час митного оформлення автомобіля "Рено Меган" вчинила дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 20 753,62 гривні, тобто заявила в митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, та надала з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.

21.11.2018 року заступник начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. виніс оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 України, хоча зміст правопорушення викладено відповідно до змісту протоколу № 6626/20500/18, і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 62 260,86 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України під час розгляду оскаржуваної постанови суд має з`ясувати, чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім цього, в рішенні "Надточій проти України" Європейський Суд з прав людини у справі зазначив, що "положення Митного кодексу безпосередньо поширюються на всіх громадян, які перетинають кордон та регулюють їх поведінку шляхом застосування стягнень (штраф та конфіскація), які є як покаранням, так і стримуванням від порушення. Таким чином, митні правопорушення, які розглядаються, мають ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції".

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Авшар проти Туреччини" в оцінці доказів Суд встановив стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Таке доказування передбачає співіснування досить вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій факту, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Отже, в справі про порушення митних правил винуватість особи має бути також доведена поза розумним сумнівом.

Статтею 485 МК України передбачена адміністративна відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Зі змісту даної статті випливає, що в діях винної особи має міститись прямий умисел як форма вини та особлива мета ухилення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру.

В той же час закон відносить до предмета доказування визначення розміру митних платежів, від сплати яких має намір ухилитись винна особа. Визначення такого розміру має істотне значення і з огляду на санкцію ст.485 МК України, яка визначена в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Згідно з ч.1 ст.295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

Митне оформлення транспортного засобу передбачає сплату акцизного податку, що справляється з огляду на об`єм циліндрів двигуна (ст.215 ПК України), а також ввізного мита і податку на додану вартість, що обраховуються, в тому числі, з митної вартості транспортного засобу (Закон України "Про митний тариф", розділ V ПК України).

Згідно із п.1 ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.351 МК України орган доходів і зборів має право провести документальну невиїзну перевірку в порядку передбаченому ч.ч.3-9 цієї ж ст.351 МК України з використанням передбачених п.5 ст.352 МК України отриманих від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України …, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Відповідно до ч.11 ст.354 МК України рішення про визначення грошових зобов`язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов`язки, з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності).

По справі встановлено, що митне оформлення транспортного засобу проведено відповідно до декларації ІМ40ДЕ № UA205090/2018/040812, в якій митна вартість автомобіля визначена за 6 (резервним) методом.

Таке митне оформлення, в тому числі, визначення митної вартості, нарахування і сплата митних платежів, завершене, його результати не оспорені у встановленому порядку і не скасовані.

В досліджуваній справі про порушення митних правил розмір митних платежів встановлено службовою запискою управлінням адміністрування митних платежів Волинської митниці на підставі документів, що були отримані від литовських митних органів.

Досліджені матеріали справи про порушення митних правил свідчать, що рішення про коригування митної вартості в порядку ст.55 МК України митницею не виносилось, а невиїзна документальна перевірка в порядку ст.ст.351-354 МК України не проводилась.

Інших, передбачені законом, доказів щодо належного розміру митних платежів матеріали справи не містять.

Ні чинним Митним кодексом України, ні іншими законодавчими та підзаконними нормативними актами не передбачено право підрозділу органу доходів і зборів визначати розмір митних платежів у спосіб, відмінний від передбачений вищенаведеними положеннями Митного кодексу України.

Через це суд вважає визначення розміру митних платежів підрозділом митниці без винесення рішення про коригування митної вартості або за результатами документальної невиїзної перевірки незаконним, оскільки воно не відповідає положенням ст.ст.55, 295, 351-354 МК України.

З огляду на такі міркування службова записка підрозділу митниці може використовуватись для службових цілей, однак не відповідає ознакам допустимого доказу в справі про порушення митних правил.

Крім цього, з досліджених матеріалів справи встановлено, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил та головним доказом для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за передбачене ст.485 МК України правопорушення були одержані від литовських митних органів експортна митна декларація № 18LTKC0100EK069871, довідка-рахунок серії TDT № 03749 та квитанція про отримання коштів серії TSC № НОМЕР_3 .

Між відомостями цієї експортної декларації, довідкою-рахунком, квитанцією про отримання коштів і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами дійсно є невідповідність щодо вартості транспортного засобу.

Покупцем товару в декларації зазначена ОСОБА_1 , однак доказів того, що вона мала причетність до оформлення цієї декларації, при розгляді протоколу і винесені оскаржуваної постанови не здобуто. Експортна декларація № 18LTKC0100EK069871 для митного оформлення литовським митним органам надавалась експортером, тобто компанією UAB "TD TRANSPORT", декларантом виступала компанія "EKSPORTUOTOJAS".

Крім цього, як вбачається з Інтернет-сайту Єврокомісії щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень) митна декларація № 18LTKC0100EK069871 перебуває у стані підтвердження експорту.

З митної декларації типу ІМ40ДЕ № UA205090/2018/040812 вбачається, що одержувачем товару був ОСОБА_6 , уповноважений позивачем на підставі доручення від 25.05.2018 року. Цим дорученням позивачка уповноважила ОСОБА_6 на вчинення ним законних дій щодо представництва його інтересів під час купівлі автомобіля та здійснення, в тому числі, митного оформлення.

Доказів протиправної змови повіреного та позивачки на неправомірне зменшення розміру митних платежів при винесені оскаржуваної постанови та вході розгляду даної справи не встановлено.

Відповідно ж до положень ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, через що за обставинами справи надання доручення не може братись до уваги як визначальний доказ винуватості особи, що безпосередньо вчиняла дії з подання транспортного засобу до митного контролю.

Крім цього, митне оформлення транспортного засобу та його декларування здійснював декларант (митний брокер) ПП "Вест Брок" ОСОБА_7 , яка в ході здійснення провадження та розгляду протоколу № 6626/20500/18 опитана про обставини декларування і надання їй відповідних документів не була. До того ж матеріали справи не містять жодної інформації про повноваження ОСОБА_7 щодо здійснення декларування транспортного засобу в інтересах ОСОБА_1 .

Зазначені у відзиві доводи представника відповідача про отримання від митних органів Литовської Республіки копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на території України не доводять протиправних дій позивачки і, в той же час, не спростовують факту придбання автомобіля за ціною, яка була вказана при його митному оформленні.

Отже, Волинська митниця ДФС, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинили запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом ОСОБА_7 ; не опитала ОСОБА_6 , уповноваженого позивачем на підставі довіреності.

З наведених міркувань суд вважає, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у її діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару. Такі документи лише свідчать, що литовська компанія UAB "TD TRANSPORT" задекларувала, але не здійснила експорт транспортного засобу з ЄС.

Тим самим в оскаржуваній постанові посадова особа митниці жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, аніж тим, що подані до митного оформлення на Волинській митниці ДФС.

Суд також зауважує, що згідно з оскаржуваною постановою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 62 260,86 гривень.

Санкція ч.3 ст.470 МК України передбачає накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкція ст.485 МК України передбачає накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

В протоколі про адміністративне правопорушення № 6626/20500/18, описовій та мотивувальній частині оскаржуваної постанови фактичні обставини порушення митних правил, які ставляться в провину ОСОБА_1 , викладено як порушення митних правил, що має ознаки ст.485 МК України, за санкцією якої і накладено стягнення.

Тим самим встановлено, що викладені в резолютивній частині постанови висновки не відповідають фактичним обставинами справи та положенням закону щодо розміру стягнення за вчинення правопорушення.

Через такі обставини суд вважає встановленим факт неповноти і необ`єктивності провадження в справі про порушення митних правил, що свідчить про порушення принципу доведення винуватості "поза розумним сумнівом" і дає підстави для скасування оскаржуваної постанови відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.531 МК України.

У зв`язку з цим та відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України позов підлягає повному задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет на 2020 рік" розмір такого прожиткового мінімуму визначено у 2102 гривні.

Отже, у справі за позовом ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 420,40 гривень (2102 х 0,2).

Відтак, в користь держави за рахунок бюджетних асигнувань з Волинської митниці Держмитслужби слід стягнути судовий збір в сумі 420,40 гривень.

Керуючись ст.ст.242-247, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича від 21.11.2018 року в справі про порушення митних правил № 6626/20500/18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу визнати протиправною і скасувати.

Провадження в справі за протоколом про порушення митних правил № 6626/20500/18 закрити.

Стягнути з Волинської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань в користь держави 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного рішення через Любомльський районний суд.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), … строки … апеляційного оскарження … продовжуються на строк дії такого карантину.

Ім`я позивача - ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_4 .

Найменування відповідача - Волинська митниця Держмитслужби; місце знаходження: вулиця Призалізнична 13, село Римачі Любомльського району Волинської області; код ЄДРПОУ - 43350888.

Дата складення повного рішення - 18 травня 2020 року.

Головуючий: суддя С.С.Чишій