Рішення № 89269197, 13.05.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.2020 Справа № 920/145/20

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу № 920/145/20

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601),

до відповідача Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради" (вул. Коржівська, 90, м. Ромни, Сумська область, 42000),

про стягнення 181815 грн. 01 коп. заборгованості,

представники учасників справи у судове засідання не з`явилися

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 181815 грн. 01 коп. відповідно до укладеного між сторонами договору № 6090/1718-ТЕ-29 постачання природного газу від 15.09.2017 за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати природного газу, в тому числі 81 180 грн. 54 коп. пені, 77827 грн. 31 коп. 3% річних, 22807 грн. 16 коп. інфляційних втрат

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.02.2020 відкрите провадження у справі № 920/145/20, відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; зазначено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. 6 ст. 252 ГПК України); наданий позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються сторонами в письмовій формі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

03.03.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1940 від 03.03.2020), в якому зазначає, що позивачем всупереч умов договору від 15.09.2017 № 6090/1718 - ТЕ -29, зокрема п.п. 4 п. 6.3 розділу 6, невірно зараховані суми оплат, які відповідач сплатив з коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, як погашення заборгованості за природний газ, поставлений у минулі періоди. Позивача здійснено зарахування коштів на погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди частинами - частково, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період не до повного її погашення. Такі дії позивача призвели до докорінно невірного нарахування пені, 3 % річних, інфляційних втрат за договором. При розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано що у 2018 році індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце не інфляція, а дефляція. Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором спричинене не його зловживанням, а об`єктивними обставинами, що унеможливлюють своєчасну оплату за поставлений природний газ. Оплата за природний газ здійснюється виключно через спецрахунок, а умовами договору банківського рахунку не передбачено можливості поповнення поточного рахунку зі спеціальним режимом використання відповідачем власними коштами. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 81 180 грн. 54 коп., інфляційних втрат відповідач просить суд відмовити за їх необґрунтованістю; враховуючи факти повного погашення основної заборгованості до моменту пред`явлення позову, у зв`язку із перебуванням теплопостачальної організації, яка є соціально значущим підприємством у скрутному фінансовому становищі, наявністю значної дебіторської заборгованості, а також те, що сплата неустойки в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення м. Ромни, бюджетних організацій, інших суб`єктів господарювання, відповідач просить зменшити розмір нарахованої пені на 90 %.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.03.2020 відкладено та призначено розгляд справи по суті на 14.04.2020, 10:30 в судовому засіданні з повідомленням сторін (згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, за ініціативою суду); відповідачу наданий п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України.

30.03.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 2790 від 30.03.2020), в якій підтримує позовні вимоги, розрахунок суми позову та зазначає, що у контррозрахунку відповідач включає платежі, здійснені відповідно до постанови КМУ № 256, у зобов`язання, які виникли у жовтні-грудні 2017 року без врахування платежів, які здійснені відповідачем власними коштами у період з 09.10.2017 по 28.02.2018. Посилання відповідача на постанову КМУ від 18.06.2014 № 217 позивач вважає необґрунтованими, оскільки п. 6.3. договору прямо встановлює обов`язок відповідача, за відсутності або несвоєчасного надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання, сплачувати за природний газ власними коштами.

14.04.2020 відповідач подав клопотання (вх. № 3158 від 14.04.2020), в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з установленням постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України карантину з 12 березня по 24 квітня 2020 року.

Ухвалою господарського суду сумської області від 14.04.2020 відкладено розгляд справи по суті з повідомленням сторін на 13.05.2020, 10:00.

13.05.2020 відповідач подав клопотання (вх. № 1581к від 13.05.2020), в якому просить суд зменшити заявлений позивачем розмір пені на 90% та відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення пені з відповідача у розмірі 81 180 грн. 54 коп., позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовольнити частково, відповідно до контррозрахунку відповідача, розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 6090/1718-ТЕ-29 від 15.09.2017, позивач зобов`язується поставити відповідачу у 2017-2018 роках природний газ, а останній, в свою чергу, оплатити природний газ на умовах передбачених договором.

Природний газ, що постачається за договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. договору у редакції додаткової угоди № 2 від 11.04.2018).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2017 – квітень 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 25800098 грн 45 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв`язку з чим останньому нараховані пеня відповідно до п. 8.2. договору, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 викладено третій абзац п. 6.1. договору в наступній редакції: Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів, тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п. 6.2. договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Згідно із п. 6.3. договору, оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19і Закону України "Про теплопостачання";

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 6.4. договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ у період з жовтня 2017 по квітень 2018 року, загальною вартістю 25800098 грн 45 коп., оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

У пункті 8.3. договору, сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 15.01.2018 до договору, викладено пункти 8.2. та 8.3. договору у новій редакції.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Додаткова угода діє з 01.01.2018.

У п. 10.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого останні можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

З матеріалів справи, зокрема довідки про операції за договором, виписок по рахунку позивача та платіжних доручень вбачається, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 з позивачем проведені розрахунки на суму 3 941 184 грн. 00 коп. 31.01.2018 (платіжне доручення № 2), 5722636 грн 20 коп. 28.02.2018 (платіжне доручення № 1), 1077597 грн. 14 коп. 26.03.2018 (платіжне доручення № 7), 1349 грн. 81 коп. 05.04.2018 (платіжне доручення № 8), 4260740 грн 64 коп. 25.04.2018 (платіжне доручення №11), 2066 грн 00 коп. 27.04.2018 (платіжне доручення № 12), 2 051 400 грн. 10 коп. 31.05.2018 (платіжне доручення № 13), 989601 грн 28 коп. 23.06.2018 (платіжне доручення № 14), 1000 грн. 00 коп. 27.06.2018 (платіжне доручення № 15), 844073 грн. 00 коп. 26.07.2018 (платіжне доручення № 16), 1000 грн. 00 коп. 31.07.2018 (платіжне доручення № 19), 704143 грн 00 коп. 23.08.2018 (платіжне доручення № 18), 1000 грн. 00 коп. 31.08.2018 (платіжне доручення № 21), 624413 грн 15 коп. 26.09.2018 (платіжне доручення № 23), 175460 грн. 11 коп. 26.10.2018 (платіжне доручення № 24) (а.с. 40-225, том 1, а.с. 13-23, том 2).

Згідно з положеннями ч. ч. 1-3 ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

З 01.01.2018 механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема і природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) за рахунок субвенцій з державного бюджету визначався Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (далі по тексту - Порядок № 256).

Отже, з 01.01.2018 розрахунки за природний газ, спожитий категорією населення, яке має пільги та субсидії, здійснювалися між сторонами відповідно до Порядку № 256.

Згідно з пунктами 2, 4 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8-1 Порядку № 256, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Відповідно до абзаців 21, 22, 25, 28 пункту 8-1 Порядку № 256 для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі “Призначення платежу” платіжних доручень додатково зазначають “постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256” та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Тобто, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

Виходячи з викладеного, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.07.2019 у справі № 913/334/18, від 24.09.2019 у справі № 927/894/18.

Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Положення норм постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 81180 грн. 54 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за жовтень, грудень, 2017 року, січень, лютий, березень 2018 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Позивачем не нараховувалась пеня на вартість природного газу оплаченого відповідачем згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.

Посилання відповідача на те, що позивачем здійснено зарахування коштів на погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди частинами - частково, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період не до повного її погашення суд вважає необґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що зарахування коштів, сплачених відповідачем в рахунок оплати за природний газ, здійснено позивачем відповідно до умов договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

У рахунок оплати природного газу поставленого у жовтні 2017 року позивачем відповідно до умов договору враховані платежі за 09.10.2017 (передплата), а також платежі за період з 04.01.2018 по 31.01.2018, в загальній сумі 1588295 грн. 29 коп. На момент перерахування коштів в рахунок погашення заборгованості відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, зокрема 31.01.2018, в сумі 3 941 184 грн. 00 коп., неоплачений залишок боргу за природний газ поставлений у жовтні 2017 року, з урахуванням попередніх врахованих платежів, становив 96 639 грн. 55 коп., в рахунок погашення якого зарахований відповідний платіж в розмірі суми боргу.

В іншій частині, платіж від 31.01.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, зарахований в рахунок оплати природного газу за листопад 2017 року в сумі 3790931 грн. 10 коп. (повне погашення) та за грудень 2017 року в сумі 53 613 грн 35 коп. (часткове погашення).

У наданому відповідачем контррозрахунку останнім не враховано платежів за природний газ, поставлений у жовтні 2017 року, які були здійсненні за період з 04.01.2018 по 31.01.2018, до перерахування коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 в сумі 3 941 184 грн. 00 коп. Вказані платежі враховані відповідачем у розрахунку пені за січень 2018 року, що не відповідає умовам договору (п. 6.3, 6.4).

Згідно з п. 6.3. договору, оплата за природний газ здійснюється шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховані 3 % річних в загальній сумі 77827 грн. 31 коп. виходячи з суми заборгованості помісячно за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат, а також інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 22 807 грн 16 коп. за несвоєчасну оплату природного газу поставленого у жовтні 2017 року – квітні 2018 року.

Як встановлено судом, розрахунок за договором частково був проведений між сторонами в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.

Правові підстави для нарахування відповідачу трьох відсотків та інфляційних втрат на суму коштів, що були сплачені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 з дотриманням встановлених вищевказаними нормативно-правовими актами строків, відсутні.

Без нарахування на суми оплат, проведених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, виходячи з суми заборгованості помісячно за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором, 3% річних складають 15 614 грн 65 коп., інфляційні втрати – 21825 грн. 92 коп.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 81180 грн. 54 коп. пені, 15614 грн. 65 коп. 3% річних, 21825 грн. 92 коп. інфляційних втрат.

Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2020; результати долучені до матеріалів справи.

В частині стягнення з відповідача 62 212 грн. 66 коп. 3% річних, 981 грн 24 коп. інфляційних втрат, вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки нарахування здійснене позивачем на суми оплат, проведених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.

Відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені на 90 %, враховуючи факти повного погашення основної заборгованості до моменту пред`явлення позову, у зв`язку із перебуванням теплопостачальної організації, яка є соціально значущим підприємством у скрутному фінансовому становищі, наявністю значної дебіторської заборгованості, а також те, що сплата неустойки в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення м. Ромни, бюджетних організацій, інших суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %. Суд бере до уваги наступне: 1) позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору; 2) відповідачем у повному обсязі сплачено основний борг; 3) стягнення на користь позивача суми процентів річних та інфляційних втрат, в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем; 4) відповідач є комунальним підприємством, згідно з рішенням Виконавчого комітету Роменської міської ради від 28.12.2006 № 402 визнаний виконавцем/виробником послуг з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, централізованого опалення та гарячого водопостачання (підігрів води) відповідно до переліків об`єктів по категоріям: “Населення”, “Бюджетні установи”, “інші споживачі”, “Гаряче водопостачання (підігрів води)”; 4) факт перебування КП “Ромникомунтепло” РМР” у скрутному фінансовому становищі підтверджується фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва, де станом на 31.12.2018 на кінець звітного періоду непокритий збиток дорівнює 2 412,1 тис. грн., станом на 31.03.2019 на кінець звітного періоду непокритий збиток дорівнює 843,1 тис. грн., станом на 30.06.2019 на кінець звітного періоду непокритий збиток дорівнює 2 292,1 тис. грн., станом на 30.09.2019 на кінець звітного період непокритий збиток дорівнює 4 156,3 тис. грн., станом на 31.12.2019 на кінець звітного періоду непокритий збиток дорівнює 1 675,3 тис. грн.

Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 40590 грн 27 коп. пені, 15614 грн 65 коп. 3 % річних, 21825 грн 92 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення пені.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради" (вул. Коржівська, 90, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 33219263) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 40590 грн 27 коп. пені, 15614 грн 65 коп. 3 % річних, 21825 грн 92 коп. інфляційних втрат, 1779 грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням ч. 4 Розділу Х (Прикінцеві положення) та пп. 17.5. п. 17 Розділу XI (Перехідні положення) Кодексу.

Повне рішення складено 18.05.2020.

Суддя Є.А. Жерьобкіна