Рішення № 89266323, 18.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Київ № 640/22341/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовомГоловного управління ДФС у м. Києві доПублічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» треті особи проТовариство з обмеженою відповідальністю «Агат», Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві, позивач) із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ЗАВОД "МАЯК" (далі також - ПАТ "ЗАВОД "МАЯК", відповідач), у якій просить суд надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна ПАТ "ЗАВОД "МАЯК", що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2019 року (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Під час розгляду даної справи до її участі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат» (третя особа 1) та Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (третя особа 2).

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року №253 справу №640/22341/18 повторно розподілена на суддю Погрібніченка І.М.

Ухвалою суду від 25.04.2019 року вказану справу прийнято до свого провадження суддею Погрібніченком І.М., подальший її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за ПАТ «Завод «Маяк» рахується податковий борг в сумі 33 946 784, 63 грн.

ГУ ДФС у м. Києві, з метою погашення податкового боргу направлялися інкасові доручення про стягнення податкового боргу до всіх установ банків відповідача, втім останні повернуті без виконання, а тому посилаючись на ст.95 Податкового органу України просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначав, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2012 р. №716 «Деякі питання управління державним концерном «Укроборонпром» корпоративними правами держави» ДК «Укроборонпром» здійснює управління корпоративними правами держави за пакетом акцій, який належить державі у статутному капіталі ПАТ «Завод «Маяк». При цьому, державі, в особі Державного концерну «Укроборонпром», належить 100% акцій статутного капіталу ПАТ «Завод «Маяк».

У той же час, Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25% до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Поряд з цим, відповідач звертав увагу, що згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого та рухомого майна, державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконання виконавчого провадження № 56804749, відкритого з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 24.01.2018 року по справі N 910/10965/17, постановою від 18.07.2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПАТ «Завод «Маяк».

А тому, просив у позові відмовити у повному обсязі.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Завод «Маяк», станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податків.

Згідно інформаційної довідки ГУ ДФС у м. Києві від 26.12.2018 року № 39562/9/26-15-17-06-29 за ПАТ «Завод «Маяк» згідно інтегрованої картки платника податків по земельному податку з юридичних осіб рахується заборгованість у розмірі 33 946 784, 63 грн., яка виникла у зв`язку з несплатою самостійно визначеного грошового зобов`язання у податкових деклараціях з земельного податку.

Судом встановлено, що з метою погашення вказаної заборгованості, податковим органом вчинялися наступні дії.

22 червня 2016 року ГУ ДФС у м. Києві сформована податкова вимога форми «Ю» №40063-17 про сплату податкового боргу у розмірі 2 307 428, 27 грн.

22 червня 2016 року ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 40063-17.

07 вересня 2018 року начальником ГУ ДФС у м. Києві у відповідності до п. 95.5 ст. 95 ПК України прийнято рішення № 8/26-15-17-02-26 про стягнення коштів з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

На виконання вказаного рішення, позивачем неодноразово вживалися заходи щодо списання коштів з рахунків платника, шляхом направлення до банківських установ, що обслуговують відповідача інкасових доручень: №6462/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6461/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6494/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6967/26-15-17-02-31 від 18.10.2018 року; №6972/26-15-17-02-31 від 18.10.2018 року; №6974/26-15-17-02-31 від 18.10.2018 року; №6973/26-15-17-02-31 від 18.10.2018 року; №6945/26-15-17-02-31 від 18.10.2018 року; №6976/26-15-17-02-31 від 18.10.2018 року; №6916/26-15-17-02-31 від 18.10.2018 року; №6917/26-15-17-02-31 від 18.10.2018 року; №6918/26-15-17-02-31 від 18.10.2018 року; №6919/26-15-17-02-31 від 18.10.2018 року; №6920/26-15-17-02-31 від 18.10.2018 року; №6921/26-15-17-02-31 від 18.10.2018 року; №6457/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6491/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6458/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6492/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6459/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6493/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6460/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6495/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6496/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6498/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6486/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6469/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6503/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6480/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6473/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6472/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6471/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6483/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6484/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6464/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6482/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6485/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року; №6938/26-15-17-02-31 від 25.09.2018 року.

Втім, вказані інкасові доручення було повернуто банками без виконання.

26 листопада 2018 року податковим керуючим було проведено опис майна відповідача, яке знаходиться в податковій заставі, та складено відповідний акт №380/26-15-17-02-17.

Оскільки здійснені заходи не призвели до погашення боргу, податковий орган з метою реалізації права, наданого пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (стаття 38 ПК України).

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 Податкового кодексу України).

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмово оформлення (пункт 88.2 статті 88 Податкового кодексу України).

В підпункті 14.1.155. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава визначена як спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу (підпункти 89.1.1. та 89.1.2. пункту 89.1 статті 89 ПК України).

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

За приписами пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Пунктом 89.8 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Згідно вимог пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

При вирішенні даної справи, суд бере до уваги, правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 16 липня 2019 року по справі №809/654/18, згідно якої у разі надходження позовних заяв про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку податковим органом мають надаватися суду наступні докази:

- постанова суду про стягнення коштів;

- документи, що свідчать про відсутність коштів на рахунках;

- витяг з Єдиного реєстру застав про перебування майна в податковій заставі;

- акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави;

- рішення керівника органу податкового органу про опис майна.

Доказів відсутності інших обтяжень майна у податкового органу не вимагають.

У той же час, щодо посилання відповідача на пріоритетність обтяжень, суд вважає недоречним, з огляду на наступне.

Поняття пріоритету в розрізі обтяжень встановлено статтею 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" № 1255-IV від 18 листопада 2003 року, відповідно до якої пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Тобто, вказаний Закон регулює правовий режим виключно рухомого майна, а як зазначено у актах опису майна від 13 вересня 2016 року та 02 листопада 2017 року в податкову заставу передано об`єкти як рухомого так і нерухомого майна.

В той же час, статтею 572 Цивільного кодексу України встановлено поняття застави, а саме в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частинами 1, 2 статті 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частин 1-3 статті 588 Цивільного кодексу України наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом. Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя.

Перший заставодержатель має переважне право перед наступними заставодержателями на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги наступних заставодержателів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 вказаною статті встановлено особливості щодо застави рухомого майна - якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та застав, які зареєстровані пізніше.

У випадку, якщо предметом застави є нерухоме майно, вимоги заставодержателів задовольняються у порядку черговості виникнення права застави.

Але, для того, щоб податковий орган мав можливість скористатись своїм правом на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна потрібно рішення суду, як це передбачено статтею 95 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду рішення суду про стягнення коштів, які останній хоче погасити за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Вказане свідчить, що у позивача за вказаних обставин не виникло права на стягнення цієї суми податкового боргу з рахунків відповідача у банках, шляхом надсилання відповідних інкасових доручень.

Поряд з цим суд звертає увагу позивача, що право контролюючого органу на звернення до суду щодо отримання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, як зазначалося, виникає виключно у разі встановлення відсутності коштів на рахунках боржника під час процедури стягнення такого боргу. Якщо ж така процедура не була застосована контролюючим органом, то право на погашення податкового боргу за рахунок майна не виникає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач є державним підприємством.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту Акціонерного товариства «Завод «Маяк», затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 21.03.2019 року № 55 товариство є юридичною особою (господарським товариством) за законодавством України, створене та діє відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про акціонерні товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок», а також інших нормативно-правових актів України. Товариство створене на підставі наказу Фонду державного майна України від 12 травня 1996 року № 40-АТ шляхом перетворення Державного підприємства Київський завод «Маяк» у Відкрите акціонерне товариство «Завод «Маяк».

У той же час, п. 4.1 передбачено, що засновником Товариства є Держава Україна, від імені якої управління корпоративними правами здійснює уповноважений суб`єкт господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Державний концерн «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром»).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2012 р. №716 «Деякі питання управління державним концерном «Укроборонпром» корпоративними правами держави» ДК «Укроборонпром» здійснює управління корпоративними правами держави за пакетом акцій, який належить державі у статутному капіталі ПАТ «Завод «Маяк». При цьому, державі, в особі Державного концерну «Укроборонпром», належить 100% акцій статутного капіталу ПАТ «Завод «Маяк».

За вказаних обставин, суд зазначає, що згідно зі статтею 136 Господарського кодексу України (далі - ГК) право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Конституційний Суд України у п. 3.3 рішення від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003 роз`яснив, що за змістом ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об`єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано спеціальний правовий режим майна державних підприємств та мораторій на його реалізацію, зокрема в рахунок погашення податкового боргу, за умови, що частка держави у статутному капіталі такого підприємства становить не менше 25 відсотків.

З урахуванням тієї обставини, що у статутному відповідача частка держави становить 100%, майно цього підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для надання позивачу дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна відповідача.

Аналогічну позицію щодо мораторію на реалізацію майна державних підприємств у спорі про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок такого майна, висловив Верховний Суд у постанові від 08.08.2019 по справі № 823/1472/14.

У той же час, суд зазначає, що порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, встановлено положеннями статті 96 Податкового кодексу України, якою визначено алгоритм дій контролюючих органів щодо забезпечення погашення такого боргу.

Так, передумовою звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади в порядку статті 96 Податкового кодексу України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна боржника-комунального підприємства та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу внаслідок його відсутності.

Застосування процедури, передбаченої статтею 96 Податкового кодексу України, є допустимим за умови неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому статтею 95 Податкового кодексу України.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі №810/2322/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідача обставин, які є підставами для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі, у зв`язку із чим позовні вимоги податкового органу не підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачами судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідачів не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко