Рішення № 89266129, 06.05.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/126/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (далі - ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)»), в якому просить суд визнати необґрунтованим і протиправним рішення адміністрації ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 08.08.2019 щодо застосування стягнення до засудженого ОСОБА_1 та скасувати накладене стягнення від 08.08.2019.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, оскільки стягнення накладено на позивача за те, чого він не робив, про що свідчать чисельні помилки та розбіжності у складанні матеріалів та актів стягнення.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 24.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження та відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову.

Відповідач вищевказану ухвалу суду отримав 31.01.2020, однак правом на подання відзиву на позов, у встановлений судом строк, не скористався.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, відповідно до довідки Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» від 19.12.2019 №164, позивач з 02.08.2019 по 08.10.2019 перебував в ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)». 18.10.2019 позивач прибув з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» до Державної установи «Менська виправна колонія (№91)», де знаходиться по даний час. Початок строку покарання - 06.04.2016, кінець строку покарання - 06.04.2023 (а.с.13).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений до 7 років позбавлення волі.

Під час перебування в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на позивача накладено стягнення у виді догани.

Так, 05.08.2019 щодо позивача складено протокол вилучення, відповідно до якого під час проведення планового обшуку було вилучено мобільний телефон марки «Nokia», модель RM-980; від понятих зауважень щодо вилучення не було. Також у протоколі зазначено, що позивач від ознайомлення з протоколом вилучення відмовився (а.с.10).

Відповідачем складено акт за фактом того, що засуджений ОСОБА_1 відмовився дати письмове пояснення по факту порушення режиму утримання в належній формі (а.с.11).

06.08.2019 відповідачем складено висновок по факту вилучення мобільного телефону « Nokia » в узятого під варту ОСОБА_1 , 1992 року народження, яким встановлено, що 06.08.2019, в денний час доби, під час проведення планового обшуку на 2-му поверсі 6-го корпусного відділення, а саме: камери №637, в узятого під варту ОСОБА_1 , 1992 року народження, притягається за частиною 1 статті 228 Кримінального кодексу України, в особистих речах у кишені штанів було виявлено та вилучено заборонений предмет - телефон «Nokia» (IMEI немає) у неробочому стані. По даному факту ОСОБА_1 надати письмове пояснення відмовився в категоричній формі, про що було складено відповідний акт. В ході проведення перевірки, при особистій бесіді, позивач вказав, що мобільний телефон йому 01.08.2019 в Індустріальному районному суді м. Дніпро передала його дівчина « ОСОБА_2 », та за допомогою хитрощів, сховавши зазначений заборонений предмет під устілкою взуття, проніс у камеру, щоб використовувати у власних цілях, для дзвінків близьким та родичам. Своїми діями узятий під варту ОСОБА_1 порушив вимоги розділу 1 статті 4 наказу Міністерства юстиції України від 18.03.2013 №460/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби», у зв`язку з чим запропоновано закінчити перевірку по даному факту; за незаконне зберігання та провезення на територію, що охороняється, заборонених предметів, узятого під варту ОСОБА_1 , відповідно до статті 15 Закону України «Про попереднє ув`язнення», в дисциплінарному порядку покарати правами начальника установи; вищезазначений заборонений предмет, як такий, що незаконно зберігався в узятого під варту ОСОБА_1 , на підставі статті 7 Закону України «Про попереднє ув`язнення» обернути у прибуток держави (а.с.9).

Постановою ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 08.08.2019 про накладення стягнення засудженому ОСОБА_1 , за порушення режиму відбування покарання, оголошено догану (а.с.12).

Вважаючи необґрунтованим і протиправним рішення адміністрації ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 08.08.2019 щодо застосування стягнення, позивач звернувся до суду з позовом за захистом свої прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Відповідно до частини 2 статті 7 КВК України засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Статтею 9 КВК України встановлено, що засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації. Невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність. Обов`язки засуджених, до яких судом застосовано пробацію, визначаються цим Кодексом та Законом України «Про пробацію».

Згідно з абзацами 7, 15 частини 1 статті 107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку, користуватися глобальною мережею Інтернет та одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Відповідно до частини 3 статті 107 КВК України засуджені зобов`язані, зокрема, дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 №460/5 (втратив чинність 02.08.2019) (далі - Правила №460/5), відповідно до Кримінального процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України, Закону України «Про попереднє ув`язнення», регулюють порядок і умови тримання у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО) осіб, які тримаються під вартою, і окремих категорій засуджених до позбавлення волі. Ці Правила обов`язкові для всіх СІЗО, установ виконання покарань, що виконують функції СІЗО, та дільниць СІЗО, створених на території установ виконання покарань.

Відповідно до пункту 4.3 Правил №460/5 ув`язненим і засудженим забороняється, зокрема, порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою.

В силу пункту 4.5 Правил №460/5 забороняється передавати ув`язненим і засудженим, а також користуватися та зберігати при собі, зокрема, радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, комунікатори, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв`язку, пейджери, роутери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади та гарнітура до них.

Статтею 131-1 КВК України передбачено, що дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 132 КВК України за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення, зокрема, догана.

З аналізу наведених норм вбачається, що до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися заходи стягнення, якщо установою виконання покарань доведено наявність у діях засудженого усіх ознак дисциплінарного проступку.

Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, визначений статтею 134 КВК України.

Частинами 1, 3, 15 та 16 статті 134 КВК України передбачено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. При накладенні стягнення на засудженого адміністрація колонії надає йому можливість у встановленому порядку повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов`язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення обмежитися іншими профілактичними заходами, це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під підпис.

Відповідно до частини 7 статті 135 КВК України рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.

Разом з тим, суд зауважує, що постанова від 08.08.2019, як рішення суб`єкта владних повноважень, про накладення стягнення на позивача у виді догани не відповідає вимогам статей 134, 135 КВК України, оскільки не є належним чином обґрунтованою та детально вмотивованою. В спірній постанові не вказані конкретні обставини вчинення порушення, в чому вони полягали та якими доказами такі обставини підтверджуються, не надано оцінку всім доводам позивача щодо причин та обставин подій, що стали причиною притягнення до відповідальності.

Зазначення певних перелічених обставин у висновку по факту вилучення мобільного телефону « Nokia » в узятого під варту ОСОБА_1 , 1992 року народження, не свідчить про дотримання відповідачем вимог КВК України при складанні постанови про накладення стягнення на особу, яка відбуває покарання.

Крім того суд зауважує, що наказ Міністерства юстиції України від 18.03.2013 №460/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби», на який відповідач посилається у висновку по факту вилучення мобільного телефону « Nokia » в узятого під варту ОСОБА_1 , 1992 року народження, на час виникнення спірних правовідносин - накладення стягнення на позивача 08.08.2019, втратив чинність (02.08.2019).

З 02.08.2019 діє наказ Міністерства юстиції України від 14.06.2019 №1769/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», однак відповідач в оскаржуваному рішенні його положення не застосовує.

В силу положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення щодо накладення стягнення на засудженого ОСОБА_1 у виді догани.

Окремо суд акцентує увагу, що відповідачем не надано відзиву щодо заявлених позовних вимог із підтверджуючими документами, які спростовують доводи позивача.

Згідно з частиною 4 статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Як видно із матеріалів справи, ухвалою від 24.01.2020 відкрито провадження у справі; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову, а також роз`яснено відповідачу зміст частини 4 статті 159 КАС України.

Дана ухвала отримана відповідачем 31.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.31), відтак кінцевий термін подання відзиву збіг 17.02.2020. Однак ні станом на 17.02.2020, ні на день ухвалення судом рішення у справі - 06.05.2020 такого відзиву до суду не надійшло, що кваліфікується судом, як визнання позову.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі шляхом визнання протиправною та скасування постанови ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 08.08.2019 про накладення стягнення на засудженого ОСОБА_1 у виді догани.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 08.08.2019 про накладення стягнення на засудженого ОСОБА_1 у виді догани.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 18.05.2020.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Відділення СПС №6, Державна установа «Менська виправна колонія (№91)», пр. Дружби, 5, смт. Макошине, Менський район, Чернігівська область, 15652).

Відповідач: Державна установа «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (вул. Надії Алексеєнко, 80, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ - 14316882).

Суддя В.В. Падій