Рішення № 89266013, 18.05.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року Чернігів Справа № 620/836/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі також - ГУДПС у Чернігівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Чернігівського управління Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 за №Ф-111960-17 на суму 29293,44 грн .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимога про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-111960-17 від 19.02.2020 є протиправною, оскільки позивач, у зв`язку з припиненням діяльності, 08.06.2003 подав заяву до органу податкової служби про зняття з обліку, за результатами перевірки якої встановлено відсутність заборгованості зі сплати податків та зборів. 23.05.2013 до ЄДР включено відомості про фізичну особу - підприємця, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним, але відповідачем вказані обставини не були враховані при формуванні вимоги.

18.03.2020 ухвалою суду розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем у встановлений судом строк подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просить суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що вимога про сплату боргу з єдиного внеску сформована та надіслана позивачу у відповідності до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а тому позовні вимоги є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Анкович О.М. зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.08.1994 та взятий на облік як платник податків 14.01.1999, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.02.2020 № 25152059 (а.с. 8-9) та Ідентифікаційними даними, наданими відповідачем до відзиву.

За рішенням позивача про ліквідацію підприємницької діяльності № 4340 від 15.07.2004, ДПІ у м Чернігові складено довідку про зняття з обліку платника податків № 4539/А/10/28-115 від 31.03.2005, в якій зазначено, що у ОСОБА_1 не має заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів),(а.с. 11).

З інформаційної картки платника ІС «Податковий борг», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) видно, що 09.02.2018 позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн, 31.01.2019 за 2018 рік - 9828,72 грн за 2019 рік - 11016,72 грн, всього на суму 29293,44 грн, на підставі чого 19.02.2020 ГУ ДПС у Чернігівській області сформовано та видано позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-11960-17 зі сплати єдиного внеску в розмірі 29293,44 грн, з якої недоїмка складає 29293,44 грн. (а.с.7).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 за №Ф-11960-17 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок взяття та зняття з обліку платників податків на час подання позивачем заяви про зняття з обліку (15.07.2004) регулювався Інструкцією про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №80 від 19.02.1998, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.1998 № 172/2612, (далі Порядок № 172/2612).

Так, відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 розділу 8 Порядку № 172/2612 для зняття з обліку, у разі прийняття власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом рішення про ліквідацію, платнику податків, крім військових частин - юридичній особі слід у 3-денний термін з дати прийняття рішення подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи: заяву про зняття з обліку платника податків за ф. N 8-ОПП (додаток 8), дата якої фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП (додаток 6).

Пунктом 8.2 вказаного Порядку встановлено, що при одержанні органами державної податкової служби від платника податків заяви за ф. № 8-ОПП, а також на підставі інформації про порушення справи про банкрутство платника податків, або звернення до суду, чи арбітражного суду з питання скасування державної реєстрації, органом державної податкової служби у місячний термін приймається рішення про проведення документальної перевірки таких платників і відповідні підрозділи розпочинають перевірку.

Згідно з пунктом 8.3 Порядку № 172/2612 після проведеної перевірки платника податків, у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед бюджетами орган державної податкової служби знімає його з обліку. Зняття з обліку платника податків в органах державної податкової служби проводиться за наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику рахунків. Після завершення процедури зняття з обліку орган державної податкової служби складає довідку про зняття з обліку платника податків за ф. № 12-ОПП (додаток 12), яку надсилає до органів державної реєстрації або органу, що здійснив реєстрацію.

Зняття з обліку платника фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП, а відмітка про зняття платника з обліку вводиться в районний рівень Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб або Державного реєстру фізичних осіб. Облікові справи про таких платників здаються до архіву органу державної податкової служби по закінченні звітного року (п. 8.4 Порядку № 172/2612).

Отже, аналізуючи вказані норми, слід зазначити, що у разі прийняття власником рішення про ліквідацію, платник податків у 3-денний термін з дати прийняття рішення подає в орган державної податкової служби, в якому перебуває на обліку заяву про зняття з обліку платника податків за ф. № 8-ОПП (додаток 8), дата якої фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП (додаток 6), який у свою чергу при одержанні такої заяви у місячний термін приймає рішення про проведення документальної перевірки таких платників і відповідні підрозділи розпочинають перевірку. Після проведеної перевірки платника податків, у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед бюджетами орган державної податкової служби знімає його з обліку за встановленою цим порядком процедурою. При цьому суд звертає увагу, що саме на орган державної податкової служби покладено обов`язок щодо складання довідки про зняття з обліку платника податків за ф. № 12-ОПП (додаток 12) та надсилання її до органів державної реєстрації або органу, що здійснив реєстрацію, що є підставою для зняття платника з обліку в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб або Державному реєстру фізичних осіб.

Як видно з матеріалів справи, рішення про припинення підприємницької діяльності та зняття з обліку як платника податків прийнято позивачем 15.07.2004 № 4340.

Проте докази, які б підтверджували, що органом державної податкової служби проведено алгоритм дій, передбачений наведеними нормами, відсутні.

Щодо правомірності нарахування позивачу сум єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку про необхідність застосування в даній справі сформульованого правового висновку в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Правовими положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, з матеріалів справи видно, що з 08.04.2014 по теперішній час позивач працює у ТОВ «Інженерно - технічний центр «ІВІК» на посаді монтажника систем вентиляції та кондиціювання 5-го розряду дільниці монтажу систем кондиціювання та за нього роботодавець сплачує ЄСВ, що підтверджується довідкою від 19.02.2020 № 03/20/03 ( а.с.12), а вимогу про сплату боргу сформовано за 2017 рік.

Отже, аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що оскаржувана податкова вимога є протиправною, оскільки на час її формування позивач вчинив всі необхідні дії щодо припинення підприємницької діяльності та зняття з обліку як платника податків, та є найманим працівником, застрахованою особою, і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, тому позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 19.02.2020 за №Ф-11960-17 про сплату боргу (недоїмки) на суму 29293,44 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн) 80 коп., сплачений відповідно до квитанції від 03.03.2020 №0.0.1637484324.1.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області вул.Реміснича, буд.11,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 43143966.

Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2020 року.

Суддя І.І. Соломко