Рішення № 89265953, 18.05.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року справа № 708/218/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Чигиринського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить:

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ сформовану ГУДПС у Черкаській області від 09.08.2019 № Ф-399-53.

Ухвалою судді Чигиринського районного суду Черкаської області від 28.02.2020 адміністративний позов передано на розгляд Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судове засідання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 28.04.2005 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 у справі №2а/2370/3025/2011, яка набрала законної сили, припинено підприємницьку діяльність позивача. Запис про припинення підприємницької діяльності позивача з невідомих позивачу причин до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений. За вказаних підстав позивач вважає оскаржувану вимогу про сплату боргу протиправною.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією особою, а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

З огляду на зазначене, відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-399-53.

На підставі наведеного відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 у справі №2а/2370/3025/2011, яка набрала законної сили 16.09.2011, припинено підприємницьку діяльність позивача.

Станом на 20.07.2019 за даними інтегрованої картки платника (далі - ІКП) по коду бюджетної класифікації 71040000 по ФОП ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, а саме:

- за 2017 рік у сумі 8448 грн, граничний строк сплати до 2 травня 2018 року;

- за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 квітня 2018 року;

- за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 липня 2018 року;

- за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 жовтня 2018 року;

- за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21 січня 2019 року;

- за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, граничний строк сплати до 19 квітня 2019 року;

- за 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, граничний строк сплати до 19 липня 2019 року.

Загальна сума нарахувань з єдиного внеску за 2017 рік, 1-4 квартали 2018 року та 1-2 квартали 2019 року склала 23785,08 грн.

09.08.2019 контролюючим органом позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 09.08.2019 № Ф-399-53, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку в сумі 23785,08 грн.

Не погоджуючись із наведеною вимогою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Згідно частини 4 статті 25 Закону України №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Разом з тим, суд звертає увагу на таке.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 у справі №2а/2370/3025/2011 за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Тальнівському районі Черкаської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, що не пов`язане з банкрутством, припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .

У резолютивній частині такої постанови зазначено: «Копію постанови в день набрання нею законної сили направити державному реєстратору Тальнівської районної державної адміністрації для виконання зобов`язань, визначених ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».

Згідно пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-ІV від 15.05.2003 державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи.

Таким чином, рішення суду про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Згідно зі ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» № 755-IV (в редакції, чинній на час прийняття постанови Черкаського окружного адміністративного суду) суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв`язку з постановленням судового рішення, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв`язку з постановленням судового рішення та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.

Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 у справі №2а/2370/3025/2011 набрала законної сили 16.09.2011.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не внесений.

Таким чином, за 2017 рік, 2018 рік та І-ІІ квартали 2019 року позивачу нарахований єдиний внесок, який не сплачений позивачем на підставі чого винесено оскаржувану вимогу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Слід зазначити, що «трискладовий тест» для визначення виправданості втручання за статтею 8 Конвенції є засобом для перевірки наявності необхідних умов для обмеження прав, гарантованих Конвенцією і передбачає наявність всіх елементів, що вказує на те, що будь-яке обмеження права має пройти перевірку на відповідність сукупності трьох умов: 1) втручання здійснене «згідно із законом»; 2) воно відповідає законній (легітимній) меті; 3) воно «необхідне в демократичному суспільстві».

Отже, обмеження, що не відповідає таким умовам, порушує право особи.

У рішенні у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine) від 02 грудня 2010 року, заява № 30856/03, ЄСПЛ зазначив, що втручання держави є порушенням ст. 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи кілька, що перелічені у п. 2 ст. 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві».

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Європейський суд у справі Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», пункт 128, та «Беєлер проти Італії», пункт 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії», пункт 74).

Отже, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права («Brumarescu v. Romania» №28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку («Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova» №45701/99).

Зважаючи на вищевикладені приписи Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», практику Європейського суду з прав людини, та беручи до уваги те, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 у справі №2а/2370/3025/2011, якою припинено підприємницьку діяльність позивача набрала законної сили та мала бути направлена державному реєстратору для виконання обов`язків, передбачених ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», тому суд приходить висновку, що позивач мав законне сподівання на те, що відповідне рішення буде у законодавчо встановлений порядок та термін направлене державному реєстратору для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, таке зволікання судом та реєстратором з вчиненням передбачених законодавством дій призвело до негативних наслідків для позивача в частині прийняття відповідачем оскарженої вимоги про сплату боргу, який утворився, зокрема, у зв`язку з відсутністю запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця позивача.

Суд наголошує, що зволікання Черкаським окружним адміністративним судом з направленням державному реєстратору постанови та державним реєстратором з внесенням запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця позивача не може мати наслідком позбавлення позивача права на мирне володіння його майном, крім того, з огляду на те, що таке зволікання з внесенням запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця відбулось за відсутності будь-якої вини (чи не вчинення передбачених законом обов`язкових дій) з боку позивача.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що з набранням законної сили постановою Черкаського окружного адміністративного суду суду від 11.05.2011 у справі №2а/2370/3025/2011, якою припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця - позивача, останній мав законні очікування на його виконання, а тому, мав законне право вважати, що не має статусу фізичної особи-підприємця і не повинен сплачувати єдиний внесок протягом 2017-2019 років, а тому суд вважає, що оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 у справі №580/1456/19.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а сплачений судовий збір - стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 12000 грн 00 коп., суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Частина п`ята ст. 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи долучено: договір про надання юридичних послуг від 25.12.2019, укладений між адвокатським об`єднанням «Сімейство» та ОСОБА_1 , додаткову угоду від 21.03.2020 до вказаного договору, копію ордеру серії ХВ №836 від 31.03.2020 на представництво інтересів у Черкаському окружному адміністративному суді, акт виконаних робіт від 21.02.2020, згідно якого адвокатським об`єднанням «Сімейство» виконано консультування замовника з питань оскарження дій суб`єкта владних повноважень стосовно винесення вимоги про стягнення боргу №Ф-399-53 від 09.08.2019, а також написання позовної заяви, всього виконано робіт на суму 12000 грн.

Однак, доказів оплати вартості витрат на правничу допомогу позивачем та його представником не надано, що вказує на недоведеність понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області № Ф-399-53 від 09.08.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 23785 грн. 08 коп.

Стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, Черкаська обл., 18002, код ЄДРПОУ 43142920) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» та п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко