Рішення № 89265941, 18.05.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/793/20

РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0002383303 від 23.01.2020;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0002493303 від 23.01.2020;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0002393303 від 23.01.2020;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0002373303 від 23.01.2020;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 23.01.2020 №Ф-0002403303;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0002413303 від 23.01.2020 «Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску».

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві та у відповіді на відзив позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Суд, ухвалою від 11.02.2020 року відкрив провадження та призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.04.2020 закрито підготовче провадження у справі №560/793/20, та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, а також відзив та заперечення, в яких позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Крім того, вважає, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець Хмельницькою районною державною адміністрацією у Хмельницькій області 27.08.2007.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області на підставі підпункту п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75. п.п.78.1.13. п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82. Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, пункту 2 статті 13 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 1829 від 14 серпня 2019 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку суб`єкта господарської діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.06.2019.

Копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 14 серпня 2019 року № 1829 вручено ОСОБА_1 16 серпня 2019 року.

Направлення від 14.08.2019 №2434 на проведення документальної перевірки та службове посвідчення особи, яке зазначена в ньому, пред`явлено 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 .

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.11.2019 року №0200/22-01-33-03/ НОМЕР_1 .

Проведеною перевіркою встановлено ряд порушень, в тому числі:

- п. 164.6 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_1 не сплачено до бюджету з виплаченої заробітної платні у розмірі 58 100,00 грн., податок на доходи фізичних осіб в сумі 10 458,00 грн.;

- п.51.1 ст.51, п. п. 176.2 (б), п. 176.2, ст. 176, п.п. 49.18.2, п. 49.18, ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI з наступними змінами та доповненнями, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5, п.3.6, п.3.7, п.3.11 ст.3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» відповідно до наказу Міністерства Фінансів України № 4 від 13.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.01.2015 р. за № 111/26556 ФОП ОСОБА_1 , не в повному обсязі подано «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1-ДФ) не відображено суми по виплачених доходах на користь фізичних осіб за період: ІІІ квартал 2017р.; IV квартал 2017р.; І квартал 2018р.; II квартал 2018р.; III квартал 2018р.; IV квартал 2018р.; І квартал 2019р.;

- пункту 1 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 5, частини 7, ст.8, частини 2, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, ФОП ОСОБА_1 занижено суму єдиного внеску з сум виплаченої заробітної плати та донарахованої до мінімального розміру бази, на яку нараховується єдиний внесок, нарахованої особам, на суму 15441,36 грн.;

- частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ. За період з 01.07.2016 по 30.06.2019 року не здійснювалась доплата до мінімального розміру бази оподаткування на суму 12088,00 грн.;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді не сплачено до бюджету військового збору з сум грошових виплат. Всього в перевіряємому періоді ОСОБА_1 не нараховано та не перераховано військового збору в сумі 871,50 грн.;

- пункту 63.3 статті 63, пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, п. 8.4 р. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 р. за №503/25280, не подані повідомлення за формою №20-ОПП до ХУ ГУ ДПС Хмельницькій області;

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-VI за рахунок не подання Додатку 4 в тому числі (Таблицю 1 та Таблицю 6 ) до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 1 розділу III), а саме Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- встановлено використання праці 3 найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, які були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим ФОП ОСОБА_1 порушено: ст. 2, ст. 3, ст.21, ч.1 ст. 24, ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

На підставі акта №0200/22-01-33-03/ НОМЕР_1 від 27.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «Д» №0002383303 від 23.01.2020, яким встановлено порушення пп. 168.1.1 п. 168.1, пп. 168.4.5., пп. 168.4.8 п. 168.4 ст. 168 ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20505 грн. 83 коп., з яких: за податковим зобов`язанням, збільшено на 10458 грн., за штрафними санкціями збільшено на 7362 грн. та нараховано пені 2685 грн. 83 коп.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Д» №0002493303 від 23.01.2020, яким встановлено порушення пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168, пп. 1.4 пп. 1.6 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 ПК України, застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України та збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму: 1708 грн. 83 коп., з яких 871 грн. 50 коп. за податковим зобов`язанням, 613,51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 223 грн. 82 коп. пені;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0002393303 від 23.01.2020, яким у зв`язку із порушенням абз. «б» п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, на підставі пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 і п. 119.2 ст. 119 ПКУ, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб подат. агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п, код платежу 11010100;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0002373303 від 23.01.2020, яким у зв`язку із порушенням п. 63.3 ст. 63, п. 22.1 ст. 22 ПКУ на підставі п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п. 117.1 ст. 117 ПКУ, застосовано штрафні (фінансові) у сумі 170 грн., за платежем адмін. штрафи та інші санкції, код платежу 21081103;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.01.2020 №Ф-0002403303, відповідно до якої, недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 15441 грн. 36 коп.;

- рішення №0002413303 від 23.01.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 7720 грн. 68 коп.

Позивач не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі Податковий кодекс).

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з положенням пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пунктів 78.7, 78.8 статті 78 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлений статтею 86 цього Кодексу.

За змістом пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу.

Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно п.164.6 ст.164 Податкового кодексу України, під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

В силу, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 171.1 пункту 171 Податкового кодексу передбачено, що собою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

В силу абз. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Крім того, пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу, із змінами та доповненнями, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі збір).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу). Для резидента це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (підпункти 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу).

У відповідності до підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 Податкового кодексу (підпункт 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу).

Платники збору зобов`язані забезпечити виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Податкового кодексу (підпункт 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу).

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень (п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України).

Згідно п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень. У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивач використовував працю найманих працівників: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) без оформлених належним чином відносин, прийом працівників не оформлявся відповідним наказом, повідомлення про прийом на роботу не подавалось, трудові договори не укладались, табель виходу на роботу не вівся, податок на доходи фізичних осіб при виплаті доходів не утримувався та не перераховувався до бюджету, чим було порушено пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, п. 168.1, ст.168, пп. 168.4.5, пп. 168.4.8, п. 168.4, ст.168 Податкового кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно ч. 3 ст. 24 цього ж Кодексу, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Разом із тим, у матеріалах справи наявні цивільно-правові договори укладені між фізичними особами ОСОБА_2 (Виконавець), ОСОБА_3 (Виконавець), ОСОБА_4 (Виконавець) та позивачем (Замовник).

Згідно вказаних цивільно-правових договорів Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи). Виконавець зобов`язується надавати послуги (виконувати роботу), згідно графіка поданого замовником. Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку Виконавця буде засвідчуватися Актами прийому наданих послуг (виконаної роботи). Акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) підписується Сторонами після надання послуги (виконання робіт) та є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно вказаних договорів Виконавцями надались послуги водіїв (виконувались роботи) по визначеному маршруту. Договорами визначено вартість послуг (робіт). Оплата за послуги (роботу) здійснюється у безготівковій формі, у національній валюті України.

Відповідно до ч. 1 ст.21 КзПП України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи примірників цивільно-правових договорів, позивач доручив виконавцям виконати конкретний обсяг робіт.

На підтвердження виконання умов цивільно-правових договорів позивачем до суду надано акти наданих послуг, якими підтверджено виконання виконавцями конкретного обсягу робіт - транспортні послуги по визначеному маршруту.

Судом не враховуються аргументи відповідача про те, між сторонами згідно вказаних цивільно-правових договорів не мало місце відносини саме цивільно-правового характеру.

Суд зазначає, що зазначені обставини не можуть свідчити про характер трудових правовідносин між сторонами, оскільки у даному випадку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виконували за цивільно-правовими договорами певні роботи за винагороду, де оплачувався не процес праці, а результат після закінчення роботи за актом наданих послуг.

Судом враховано, що вказані цивільно-правові договори є чинними, та не визнані недійсними чи нікчемними в судовому порядку.

Суд зауважує, що чинним законодавством України не передбачено конкретних випадків, в яких сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт.

Аналізуючи наведені відповідачем доводи, та враховуючи надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено в акті від 27.11.2019 року №0200/22-01-33-03/ НОМЕР_1 конкретні докази, що позивачем допущено до виконання робіт працівників без укладання трудового договору та без повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого КМУ.

Таким чином, істотною умовою вказаного порушення є факт допущення працівника до роботи без відповідного юридичного оформлення, однак в даному випадку відповідачем не доведено, що таке порушення вчинено саме позивачем.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування встановлених обставин відповідач суду не надав.

Крім того, судом враховано, що ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2016 по 31.12.2016 був платником податків другої групи, а з 01.01.2017 по 30.06.2019 - платником податків третьої групи.

Відповідно до п. 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року N 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року N 462), повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

В силу ст.22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу (п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України).

Згідно ст.291 Податкового кодексу України, у цій главі встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відтак, для платників податків другої та третьої групи, не визначено об`єкта пов`язаного з оподаткуванням, та транспортні засоби не є об`єктом оподаткування та не є об`єктами пов`язаними з оподаткуванням. Отже, обов`язку подавати заяву за формою № 20-ОПП у позивача не виникає. Крім того, судом враховано, що вказані у акті перевірки, транспортні засоби зареєстровані на позивача, як на фізичну особу, а не як на фізичну особу - підприємця.

З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд доходить висновку про їх невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи, в зв`язку з чим позовні вимоги про їх скасування є такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0002383303 від 23.01.2020.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0002493303 від 23.01.2020.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0002393303 від 23.01.2020.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0002373303 від 23.01.2020.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 23.01.2020 №Ф-0002403303.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0002413303 від 23.01.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути на користь ОСОБА_1 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18 травня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя П.М. Майстер