Рішення № 89261874, 24.09.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/471/19

Справа №760/7691/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі: Мелешко О.С.,

за участю:

представника позивача Спінова С.А.,

представника відповідача Стасюк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, суд -

В С Т А Н О В И В:

27.04.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до МОУ, в якому просив зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975 та пункту 4 частини першої статті 16, пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності (на 21.01.2014 ).

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності. Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 03.10.2016 у справі № 760/14616/16-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017, зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності в порядку та на умовах, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Зазначено, що Протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.03.2017 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає відмову Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням 3 групи інвалідності неправомірною з огляду наступне.

Посилається на те, що Солом`янським районним судом м. Києва у своїй постанові від 03.10.2016, із висновком якого погодився Київський апеляційний адміністративний суд відповідно до ухвали від 21.02.2017, встановлено, що з 21.01.2014 ОСОБА_1 набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбачене ст. 16 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивач вважає посилання комісії при Міністерстві оборони України на те, що позивачем не подано довідку органів МСЕК про встановлення йому інвалідності під час первинного огляду та документу, що свідчить про обставини поранення, необгрунтованими, оскільки, відповідно до п. 11 Порядку № 975, позивач вважає, що надав усі необхідні документи до уповноваженого органу, зокрема довідку МСЕК із зазначенням причинного зв`язку інвалідності від 21.01.2014 та акт судово-медичного дослідження № 74/В по факту спричинення тілесних ушкоджень.

Вказує на те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 21.02.2017 встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться в залежність від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності. Крім того, зобов`язуючи Міністерство оборони України розглянути та винести рішення про виплату одноразової грошової допомоги, судом у постанові від 03.10.2016 встановлено, що позивачем подано заяву про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Позивач посилається на те, що з 22.03.1982 по 15.05.1984 проходив військову службу у лавах Збройних Сил Радянської армії та проходив військову службу у складі в/ч 2066 з 04.11.1982 по 25.01.1985 в Демократичній Республіці Афганістан, де велись бойові дії. У лютому 1984 року під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан отримав кульове поранення правої гомілки, що підтверджується актом судово-медичного дослідження № 74/В.

Вказав, що відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1096 від 11.11.2010 встановлено, що поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_1 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та 21.01.2014 під час повторного огляду МСЕК йому було встановлено 3 групу інвалідності з 21.01.2014 - довічно, у зв`язку із пораненнями, контузією та захворюваннями, які пов`язані в країнах, де велися бойові дії. Дані факти також встановлені у постанові Солом`янського районного суду міста Києва від 03.10.2016 у справі № 760/14616/16-а.

А тому, посилаючись на п.п. 2 п. 1 ст. 3, ст. 12, ч.ч. 1, 4 ст. 16, ст. 16-2, ст. 16-3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ) та аб. 2 пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, звернувся до суду з зазначеним позовом та просив його задовольнити.

Ухвалою судді від 28.04.2017 у справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

12.07.2017 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на позов, у яких сторона відповідача просить передати справу на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, а також відмовити у задоволенні позову.

Заперечення обґрунтовані тим, що відповідно п. 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Вказав, що згідно норм законодавства, датою, з якої у військовослужбовця виникає право на отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у розмірах, що встановлені статтями 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VІ та відповідно до Порядку № 975 виникає з моменту первинного встановлення такої інвалідності в період дії таких актів. Особи, допомога яким не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто на день встановлення такої інвалідності. Крім того, відповідно до листа Міністерства охорони здоров`я України від 27.04.16 №16.06-16/625-16/10515 днем встановлення інвалідності вважається дата проходження громадянином первинного огляду медико-соціальної експертної комісії.

Посилається на те, що відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0071732 від 21.01.2014 позивачу під час повторного огляду було встановлено 3 групу інвалідності у зв`язку із пораненням, контузією пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії. В пакеті документів немає довідки органів медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності, що не дає можливості визначити розмір одноразової грошової допомоги відповідно до чинного Порядку.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що право на звернення за отриманням одноразової грошової допомоги в зв`язку з інвалідністю у позивача виникло з моменту встановлення 3 групи інвалідності вперше, а саме: до 01.01.2014 (до набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975).

Враховуючи наведене, посилається на те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання військового обов`язку у розмірах, що передбачені статтями 16, 16-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VІ та відповідно до Постанови КМУ від 25.12.2013 № 975. Оскільки, право на таку допомогу виникає на момент встановлення інвалідності, отже така допомога повинна призначатися та виплачуватися в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Вказує, що відповідно до матеріалів позову, позивач з 22.03.1982 по 25.01.1985 проходив строкову військову службу. На момент встановлено 3 групи інвалідності в зв`язку із пораненням, контузією пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби в країнах де велись бойові дії діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (Порядок №499).

Посилається на те, що відповідно до п.п. 2, 4 п. 2 Порядку №499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам І групи; 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 20- місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби - у розмірі: 33- місячного грошового забезпечення - інвалідам І групи; 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Зазначено, що військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення. Така сама норма міститься і в п. 6 ст. 16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин. Тобто, законодавець розрізнив види військової служби та встановив відповідні терміни призначення інвалідності, які враховуються для виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідач вважає, що у зв`язку з тим, що пораненням, контузією пов`язаними з виконанням обов`язків строкової служби, а інвалідність було встановлено через 25 років з моменту звільнення зі служби, то підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу немає.

Посилається на те, що всупереч вимог норм Порядку №499 та Порядку №975, в адміністративному позові відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, у зв`язку з чим не можливо встановити при яких обставинах позивачем було отримано поранення, контузію під час проходження військової служби.

Вказує на те, що з доданої до позову копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв (протокол ЦВЛК від 11.11.2010 №1095) вбачається, що поранення (контузія), захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Але, не зважаючи на наявність причинного зв`язку між пораненням (контузією) з виконанням обов`язків військової служби існують умови, при яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.

Зазначено, що Порядком №975 та Порядком №499 передбачено подання заявником уповноваженому органу копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Однак, до матеріалів справи таких документів не додано.

Відповідач вказав, що документів про причини та обставини поранення не надано, не надано доказів, у т.ч., що позивач звертався за їх отриманням та допомогою в їх отриманні, до відповідних органів, зокрема, до архівних установ Російської Федерації.

У висновку спеціаліста у галузі судово-медичного обстеження від 20.07.2010 №74/В, зазначено, що зі слів у 1984 році в республіці Афганістан отримав осколкові поранення правої гомілки. Тому, враховуючи допустимість доказів, сторона відповідача вказує, що не вбачається з наданих копій документів, що поранення (контузія) отримані саме під час участі в бойових діях в ДР Афганістан (країні, де велись бойові дії).

Посилається також на те, що позивачем не надано до суду, жодних доказів, які б підтвердили, що він проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Крім того, відповідач вважає, що оскільки позивач звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР, виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись Адміністрацією Державної прикордонної служби України, а не Міністерством оборони України.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити у його задоволенні.

Згідно ч. 3 ст. 30 КАС України (в редакції від 15 грудня 2017 року) справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Відповідно до п.п. 10 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач з 22.03.1982 по 15.05.1984 проходив військову службу у лавах Збройних Сил Радянської армії та проходив військову службу у складі в/ч 2066 з 04.11.1982 по 25.01.1985 в Демократичній Республіці Афганістан, де велись бойові дії.

Згідно акту судово-медичного дослідження № 74/В, у лютому 1984 року, під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан, позивач отримав кульове поранення правої гомілки.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1096 від 11.11.2010 встановлено, що поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_1 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

21.01.2014 позивачу призначено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із пораненням та захворюванням, пов`язаними із виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 21.01.2014 серії АВ № 0071732.

З матеріалів справи вбачається, у зв`язку з відмовою Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у 2016 році останній звертався до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом, в якому просив зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975 та пункту 4 частини першої статті 16, пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, тобто на 21.01.2014.

Постановою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017, у справі №760/14616/16-а було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у порядку та на умовах, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», статтей 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийняти відповідне рішення.

Так, листом №1303/652 від 05.04.2017 Київський міський військовий комісаріат повідомив ОСОБА_1 , що ним до Департаменту фінансів Міністерства оборони України були направлені документи відповідно до постанови Солом`янського районного суду у м. Києві, а 17.03.2017 відбулося засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги. За розглядом документів позивача відповідно до Протоколу №24, затвердженого Міністром оборони України 17.03.2017 комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Як вбачається з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №24 від 17.03.2017, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги старшині у запасі ОСОБА_1 , документи якого надійшли відповідно до постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 03.10.2016 за справою №760/14616/16-а та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017, якого 25.01.1985 звільнено зі строкової військової служби та 21.01.2014 під час повторного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Ураховуючи, що заявником не подано довідку органів МСЕК про встановлення йому інвалідності під час первинного огляду, а також документ, що свідчить про обставини поранення, вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги.

Позивач, звертаючись до суду з зазначеним позовом, просить зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975 та пункту 4 частини першої статті 16, пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності (на 21.01.2014 ), посилаючись на те, що згідно зазначених норм законодавства має право на отримання такої одноразової грошової допомоги, на що суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час встановлення позивачу інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вищезгаданого Закону Кабінет Міністрів України затвердив постанову від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975).

Вказаним Порядком №975 визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, яка набрала чинності з 01.01.2014, передбачено, що допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1331; Допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Зокрема, пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності ІІІ групи, яке пов`язане з виконанням військової служби в країнах, де велися бойові дії, даний пакет документів був направлений до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, та за результатами його розгляду позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. У зв`язку з наведеним, позивач звертався до суду з позовом до МОУ та, як встановлено вище, його позов було частково задоволено постановою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017, у справі №760/14616/16-а. Так, зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у порядку та на умовах, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», статтей 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийняти відповідне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що зазначену постанову суду від 03.10.2016 виконано Міністерством оборони України, останнім розглянуто питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, а саме: на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, що оформлено Протоколом №24 від 17.03.2017.

Разом з тим, ОСОБА_1 не звернувся до суду з позовом про оскарження зазначеної відмови відповідача.

Таким чином, суд вважає, що позивач звернувся до суду із позовом до МОУ про зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу передчасно, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відмову взадоволенні адміністративного позову.

Керуючись Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: