Рішення № 89260707, 15.05.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6384/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 травня 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Федорової О.Ф.

секретар судового засідання Романчук М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

07.08.2020 року представник Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування:49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, Гребенюк О.С., який діє на підставі довіреності № 367-К-Н-О, звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 58 774,02 грн., а також судові витрати 2102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним ОСОБА_1 , звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим уклали договір № б/н від 22.01.2013 року, згідно якого отримала кредит в розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку із порушенням зобов`язань, за договором, станом на 16.07.2019 року має заборгованість 58774,02 грн.

Просить стягнути з відповідача заборгованість, а також судові витрати.

Заяви (клопотання) учасників справи:

разом із позовною заявою представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, та вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи, та постановлення заочного рішення суду, у разі виникнення обставин викладених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України (а.с.36);

представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Буловчак В.І. подав заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 48);

представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Буловчак В.І. подав письмові пояснення на позовну заяву (а.с. 53-59);

представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Буловчак В.І. подав заяву про проведення підготовчого засідання у його відсутності та зазначив, що не заперечує відносно призначення справи до судового розгляду (а.с.68);

представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Буловчак В.І. подав заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 74);

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04.09.2019 року відкрито провадження у справі та призначено, в порядку спрощеного позовного провадження, судовий розгляд засідання по справі на 03.10.2019 року(а.с.42-43);

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26.11.2020 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження до загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання на 12.12.2019 року (а.с.64-65);

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12.12.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 13.01.2020 року (а.с.70-71);

судове засідання 13.01.2020 року - відкладено (а.с.75);

в судовому засіданні 05.02.2020 року оголошено перерву (а.с. 79-80);

судове засідання 17.03.2020 року - відкладено (а.с.4);

В судове засідання 06.05.2020 року :

представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.86). Подав заяву про розгляд справи без виклику сторін та за відсутності представника позивача (а.с. 36);

відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить інформація вихідної кореспонденції суду (а.с.85). Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило;

представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Буловчак В.І. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином подав заяву про розгляд справи у його відсутності, у задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с. 87);

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено:

що АТ «КБ «Приватбанк» уклало з відповідачем ОСОБА_1 , кредитний договір № б/н від 22.01.2013. Згідно умов вказаного договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 підписуючи договір був ознайомлений з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», що підтверджується його особистим підписом (а.с. 10).

До позовної заяви позивач додав розрахунок заборгованості, анкету-заяву про приєднання, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 6-25);

Також судом встановлено, що договір вчинено у формі, яка встановлена законом, кошти за договором ОСОБА_1 отримала.

Як встановлено відповідач зобов`язання за вказаним вище кредитним договором у встановлений строк належним чином не виконав, внаслідок чого, 16.07.2019 року утворилася заборгованість, яка складається з наступного:

27227,17 грн. - тіло кредиту;

13190,49 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту;

0,00грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

14981,41 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов?язання;

100,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;

500 грн. штраф (фіксована частина), 2774,95 грн. - штраф (процентна складова).

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимоги необхідно відмовити.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У анкеті-заяві приєднання до Умов… від 22.01.2013 року процентна ставка не зазначена. Оригіналу даного документу також не надано.

Крім того у заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості надав «Умови та правила надання банківських послуг в «ПриватБанку». Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Аналогічно в іншій правовій позиції від 01 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/13940/18 звернув увагу на те , що Умови повинні містити підпис Споживача, тому їх не можна з достовірністю розцінювати, як частину договору банківського обслуговування, який укладений шляхом підписання заяви.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви «Умови…», що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем «Умови…» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника.

Відтак у правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17.

Суд прийшов до висновку, що …З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між позивачем і відповідачем - АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Тому не може йти мова про стягнення відсотків, неустойки, пені та штрафів, в зв?язку з тим, що умови їх сплати не визначені належним документом.

Що до тіла кредиту у сумі 27227,17 грн., згідно Розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.01.2013р….», у графі «Сума коштів внесених клієнтом на погашення заборгованості» згідно даного розділу загальна сума сплачених відповідачкою коштів становить 51 660,86 грн., з врахуванням неправомірності стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків, неустойки, пені та штрафів, суд приходить до висновку, що сума сплачених ОСОБА_1 коштів суттєво перевищує заявлену суму заборгованості по тілу кредиту.

Відповідно до положень ст.263 ЦПК України, а також з урахуванням абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, вивчивши надані до позовної заяви матеріали у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, доводи є достовірними, обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, та сумніву у суду не викликають. Таким чином, доводи позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись:

ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України,

ст.ст. 10, 12, 76-81, 131, 141, 258, 263, 265, 266, 280, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Львівського апеляційного суду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, такий строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України

- http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.

Повний текст рішення складено 15 травня 2020 року.

Роз`яснити що відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення Цивільно процесуального кодексу України та "ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року № 540 - ІХ Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

Суддя О. Ф. Федорова