Рішення № 89260375, 15.05.2020, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3081/19

Провадження № 2/444/306/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Оприск З. Л.

секретар судового засідання Усманова З.З.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_3. ОСОБА_7.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

25.10.2019 року Львівським апеляційним судом було скасовано вирок Жовківського районного суду Львівської області від 23.06.2018 року в частині вирішення цивільного позову з тих мотивів, що у мотивувальній частині вироку не зазначено та жодним чином не обґрунтовано часткове задоволення позовних вимог, не враховано характер та обсяг страждань, характер немайнових втрат, стан здоров`я позивача; судом не враховано, що цивільний відповідач ПрАТ СК «ПЗУ Україна» несе цивільну відповідальність перед позивачем в силу договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № А1/9999375 від 22.07.2016 року; залучивши ПрАТ СК «ПЗУ Україна» в якості цивільного відповідача, суд першої інстанції розглянув справу у відсутності представника даного цивільного відповідача, не вручивши при цьому останньому копію позовної заяви, не вияснивши чи звертався потерпілий до згаданого ПрАТ про відшкодування йому понесених збитків, тощо. Львівським апеляційним судом призначено в частині вирішення цивільного позову новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

26.11.2019 року даний цивільний позов автоматизованим розподілом судової справи між суддями розподілено судді Зеліско Р.Й.

21.12.2019 року ухвалою Жовківського районного суду Львівської області суддю Зеліско Р.Й . відведено від розгляду даної справи.

21.12.2019 року даний цивільний позов повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями розподілено судді Оприску З.Л.

23.12.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі.

17.01.2020 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

30.01.2020 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

18.02.2020 року розгляд справи відкладено у зв`язку із клопотанням представника відповідача ОСОБА_7

16.03.2020 року справу знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному.

31.03.2020 року розгляд справи відкладено у зв`язку із клопотанням представника позивача.

27.04.2020 року оголошено перерву у судовому засіданні.

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 29 травня 2017 року близько 17.30 год., керуючи автомобілем марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним дорогою сполученням «м. Рава-Руська - Синьковичі» , Жовківського району, Львівської області, допустивши порушення пунктів 1.2, 11.3, 12.3 «Правил дорожнього руху», а саме проявивши неуважність до дорожньої обстановки та її змін, коли виявив на автодорозі мотоцикл марки "Viper", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався на зустріч його транспортному засобу та маючи можливість уникнути зіткнення з ним шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту настання його видимості, не вживши заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу в межах своєї смуги руху, а здійснив маневр виїзду ліворуч на смугу зустрічного руху, такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення транспортних засобів. Вказав, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки "Viper" ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Зазначив, що у зв`язку із лікуванням, встановленням протезів та реабілітацією позивач поніс ряд витрат. Вказав, що внаслідок понесених витрат позивачу було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 115344,95 грн. Зазначив, що під час ДТП був також пошкоджений мотоцикл, вартість якого на час подання позову становить 28203,32 грн. Вказав, що оцінює нанесену йому моральну шкоду в 500000,00 грн. Просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 115 344 грн. 95 коп., що були витрачені на лікування, солідарно; матеріальну шкоду в розмірі 28203 грн. 32 коп. в зв`язку з пошкодженням мотоцикла солідарно; моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн. солідарно.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.; стягнути з ПрАТ СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 : матеріальну шкоду в розмірі 135 319 (сто тридцять п`ять тисяч триста дев`ятнадцять), 54 грн., що були витрачені на лікування, солідарно; матеріальну шкоду в розмірі 21 413 (двадцять одна тисяча чотириста тринадцять), 25 грн., що було була спричинена пошкодженням мотоцикла, солідарно; витрати на проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу в розмірі 1 000 (одна тисяча), 00 грн.; витрати на правову допомогу в розмірі 8600,00 грн.; витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідачів.

Відповідачі не подали відзивів на позов.

Позивач у судовому засіданні з підстав, викладених у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні з підстав, викладених у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги, заявлені до нього, не визнав, з тих підстав, що шкоду слід стягувати з страхової компанії, а вимога щодо стягнення моральної шкоди є необгрунтовано високою.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, з тих підстав, що він є лише власником автомобіля і не може відповідати за спричинення шкоди іншою особою.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 - позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_3 , не визнав, з тих підстав, що шкоду слід стягувати з страхової компанії, а вимога щодо стягнення моральної шкоди є необгрунтовано високою. Зазначив, що ОСОБА_1 під час ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння та без шолому, тому розмір відшкодування шкоди потрібно зменшити.

У судовому засіданні було досліджено усі письмові докази.

З висновку судово-медичної експертизи № 203/2017 вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено наступні ушкодження: перелом лобної кістки з поширенням на основу черепа, перелом кісток лицевого скелету - кісток носа, виличної кістки зліва, пневмоцефалія, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості з ураженням лівої лобної частки, відкритий перелом середньої третини лівої плечової кістки, рана внутрішньої поверхні лівого плеча, рана задньої поверхні нижньої третини лівого стегна, синець лівої лобно-скроневої ділянки голови, ускладнені травматичним шоком важкого ступеня. Ушкодження у ОСОБА_1 є наслідком контактів лівої лобної ділянки голови, лівого плеча та лівого стегна з тупими предметами, могли бути причинені 29.05.2017 року під час ДТП - при обставинах вказаних в постанові при призначенні експертизи, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. Встановлення детальних обставин ДТП та механізму травми повинно проводитись з урахуванням матеріалів справи.

З листа Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 30.10.2017 року № 05-10вих-3752 вбачається перелік медикаментів, які використовувалися на лікування і були придбані за власний кошт в період стаціонарного лікування ОСОБА_1 з 29.05.2017 року по 21.07.2017 року.

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 14108 , виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2587 вбачається повний діагноз ОСОБА_1

З довідки від 26.10.2017 року, виданої начальником клініки хірургії, вбачається, що ОСОБА_1 виконано операцію видалення двох дистальних блокуючих гвинтів.

З довідки від 02.10.2017 року, виданої начальником клініки хірургії, вбачається, що ОСОБА_1 виконано операцію видалення проксимального блокуючого гвинта.

Як вбачається із копій чеків, рахунків та акту надання послуг № 39 від 30.05.2017 року на загальну суму 115344,95 грн. (а.с. 6-15) позивач поніс витрати на лікування на вказану суму (придбання ліків, товарів медичного призначення, консультація лікаря).

Як вбачається із копій чеків на загальну суму 19974,59 грн. (а.с. 98-103) позивач поніс витрати на лікування (придбання ліків) на вказану суму.

З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 660044 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності.

З відомостей про офіційний курс гривні щодо іноземних валют НБУ на 09.01.2018 року вбачається, що курс долару США до гривні становить 2820,3329.

З звіту № ФД-00015 вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вбачається, що вартість матеріального збитку за пошкодження мотоциклу "Viper", реєстраційний номер НОМЕР_2 , нанесеного ОСОБА_1 , становить 21413,25 грн.

З договору про проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу від 10.01.2018 року вбачається, що вартість послуг виконавця по проведенню експертної оцінки складає 1000 грн.

З квитанції № 13 від 11.01.2018 року вбачається, що позивачем сплачено 1000,00 грн. за проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_8 .

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_9 .

З квитанції від 10.05.2018 року вбачається, що позивачем сплачено 8600,00 грн. за надання правової допомоги.

З Акту про прийняття-передачу наданих послуг від 14.05.2020 року та квитанції від 14.05.2020 року вбачається, що позивачем сплачено 7600,00 грн. за надання правової допомоги.

З вироку Жовківського районного суду Львівської області від 23.05.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 29 травня 2017 року, близько 17.30 год. керуючи автомобілем марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним дорогою сполученням «м.Рава-Руська - Синьковичі», Жовківського району, Львівської області допустивши порушення пунктів 1.2, 11.3, 12.3 «Правил дорожнього руху », а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін коли виявив на автодорозі мотоцикл марки "Віпер" реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався на зустріч його транспортному засобу та маючи можливість уникнути зіткнення з ним шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту настання його видимості не вживши заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу в межах своєї смуги руху , а здійснив маневр виїзду ліворуч на смугу зустрічного руху , такими своїми діями створив аварійну обстановку , яка призвела до зіткнення транспортних засобів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки "Віпер" реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження. ОСОБА_3 визнано винним за ст. 286 ч.2 КК України і засуджено на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком 3 (три ) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки. У відповідності до вимог ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Звільнено ОСОБА_3 від призначеного основного та додаткового покарання на підставі ст.1 п."в", ст.15 ЗУ "Про амністію у 2016 році " від 22.12.2016 року.

З листа ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» № 724-31 від 04.02.2020 року до представника ОСОБА_1 ОСОБА_2. вбачається перелік документів, що просила надати страхова компанія для виплати позивачу страхового відшкодування.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власником автомобіля марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 .

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що транспортний засіб мотоцикл Viper V200N належить ОСОБА_1 .

З листа Жовківського ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області № 863 від 30.01.2018 року вбачається, що на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП (керування т/з з порушенням правил користування мотошоломами).

З копії полісу № АІ/9999375 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що страховиком ПрАТ «ПЗУ Україна» забезпечено транспортний засіб «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 , строк дії полісу з 24.07.2016 року до 23.07.2017 року включно, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, 200000,00 грн., ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, 100000,00 грн. Розмір франшизи - нуль.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 забезпеченоу ПрАТ СК «ПЗУ Україна» транспортний засіб «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 , строк дії полісу з 24.07.2016 року до 23.07.2017 року включно, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, 200000,00 грн., ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, 100000,00 грн., що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9999375.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 29 травня 2017 року близько 17.30 год., керуючи автомобілем марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним дорогою сполученням «м. Рава-Руська - Синьковичі», Жовківського району, Львівської області, допустивши порушення пунктів 1.2, 11.3, 12.3 «Правил дорожнього руху», а саме проявивши неуважність до дорожньої обстановки та її змін, коли виявив на автодорозі мотоцикл марки "Viper", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався на зустріч його транспортному засобу та маючи можливість уникнути зіткнення з ним шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту настання його видимості, не вживши заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу в межах своєї смуги руху, а здійснив маневр виїзду ліворуч на смугу зустрічного руху, такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення транспортних засобів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки "Viper" ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження. У зв`язку із цим ОСОБА_3 засуджено за ст. 286 ч.2 КК України, що підтверджується вироком Жовківського районного суду Львівської області від 23.05.2018 року.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок ДТП, вчиненого з вини ОСОБА_3 , зазнав шкоди ушкодженням здоров`я та здійснив витрати на лікування від вказаної шкоди в розмірі 135319,54 грн., що підтверджено документально.

Необхідність здійснення лікування та придбання лікарських засобів підтверджено документально, а саме випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 14108 , випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 2587 , згідно якої позивачу поставлено повний діагноз.

Таким чином шкода, заподіяна здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є обґрунтованою в розмірі 135319,54 грн.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок ДТП, вчиненого з вини ОСОБА_3 , зазнав майнової шкоди у зв`язку із пошкодженням мотоцикла в розмірі 21413,25 грн., що підтверджено звітом № ФД-00015 вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу.

Таким чином шкода, заподіяна майну потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є обґрунтованою в розмірі 21413,25 грн.

Витрати позивача на проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу становлять 1000,00 грн., що підтверджено квитанцією № 13 від 11.01.2018 року за проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу.

Витрати позивача на правову допомогу становлять 8600,00 грн., що підтверджується квитанцією від 10.05.2018 року.

До цих правовідносин підлягають застосуванню правові норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ч.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ч. 23.1 ст. 23 цього Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ст. 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ч. 36.1 ст. 36 цього Закону Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Щодо позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_4 , судом встановлено наступне.

Виходячи із положень статей 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України підстави для цивільної відповідальності ОСОБА_4 перед позивачем лише через те, що ОСОБА_4 є власником автомобіля, відсутні.

За загальними правилами, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля, чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.09.2019 року в справі № 200/663/14-ц.

Суду не надано належних і допустимих доказів, якими б підтверджувалися обставини неправомірного заволодіння ОСОБА_3 автомобілем «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 ,даних про управління ОСОБА_3 транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб матеріали справи не містять.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 потрібно відмовити в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 : матеріальної шкоди в розмірі 135 319 (сто тридцять п`ять тисяч триста дев`ятнадцять), 54 грн., що були витрачені на лікування, солідарно; матеріальної шкоди в розмірі 21 413 (двадцять одна тисяча чотириста тринадцять), 25 грн., що була спричинена пошкодженням мотоцикла, солідарно, - судом встановлено наступне.

Позивач просив стягнути з відповідачів вказані суми шкоди солідарно, однак відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Дані правовідносини регулюються положеннями Глави 82 ЦК України «Відшкодування шкоди» та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які не встановлюють солідарного обов`язку відповідачів. Також солідарний обов`язок відповідачів з відшкодування шкоди позивачу не встановлено і у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість Верховний суд у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц висловив наступну правову позицію.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Судом встановлено, що відповідно до страхового полісу № АІ/9999375 страховиком відповідача з страховим лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, 200000,00 грн., та лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, 100000,00 грн. на момент вчинення ДТП була ПрАТ «ПЗУ Україна».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідна правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 752/16797/14-ц, постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 752/9591/16-ц, постанові Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 20.11.2019 року.

Таким чином у межах лімітів відповідальності, вказаних у полісі № АІ/9999375, шкоду повинна відшкодовувати ПрАТ СК «ПЗУ Україна», і лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля, а саме ОСОБА_3 , зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Представник відповідача ОСОБА_3. ОСОБА_7. посилається на те, що ОСОБА_1 під час ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння та без шолому, тому розмір відшкодування шкоди потрібно зменшити.

Судом встановлено, що на позивача ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП (керування т/з з порушенням правил користування мотошоломами), що підтверджується листом Жовківського ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області № 863 від 30.01.2018 року.

Відповідно до ч.2,3 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Як вбачається із копій чеків, рахунків та акту надання послуг № 39 від 30.05.2017 року на загальну суму 115344,95 грн. (а.с. 6-15) позивач поніс витрати на лікування на вказану суму (придбання ліків, товарів медичного призначення, консультація лікаря).

Як вбачається із копій чеків на загальну суму 19974,59 грн. (а.с. 98-103) позивач поніс витрати на лікування (придбання ліків) на вказану суму.

За таких обставин, враховуючи, що позивач поніс витрати, викликані необхідністю придбання ліків, тощо, на загальну суму 135319,54 грн., що підтверджено документально, ці витрати підлягають відшкодуванню потерпілому ОСОБА_1 не залежно від врахування його вини як потерпілого відповідно до положень ч.3 ст.1193 та ч.1 ст.1195 ЦК України.

Таким чином шкода, заподіяна здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтована в розмірі 135319,54 грн., що охоплюється лімітом відповідальності ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відповідно до полісу № АІ/9999375.

Судом встановлено, що представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звертався до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про відшкодування йому понесених збитків внаслідок ДТП, що стверджується листом ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» № 724-31 від 04.02.2020 року.

За таких обставин з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в користь позивача ОСОБА_1 потрібно стягнути шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 135 319 (сто тридцять п`ять тисяч триста дев`ятнадцять) гривень 54 копійки.

Разом з тим, відповідно до висновку експерта № 1/1512 від 04.12.2017 року вбачається, що з технічної точки зору в прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання даної пригоди знаходяться дії водія автомобіля марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 , обумовлені необгрунтованим виїздом на смугу зустрічного руху (смугу руху мотоцикла марки "Віпер", реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

Вчинення позивачем адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.5 ст.121 КУпАП та ч.1 ст. 130 КУпАП, не сприяло виникненню або збільшенню матеріальної шкоди, що була спричинена пошкодженням мотоцикла, а тому в даному випадку не підлягають застосуванню положення ч.2 ст.1193 ЦК України.

За таких обставин з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в користь позивача ОСОБА_1 потрібно стягнути шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, в розмірі 21 413 (двадцять одна тисяча чотириста тринадцять), 25 грн., що охоплюється лімітом відповідальності ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відповідно до полісу № АІ/9999375.

Щодо позовної вимоги стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в 500000,00 грн., виходячи з того, що йому було завдано непоправиму моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях з приводу втрати працездатності, отримання другої групи інвалідності у зв`язку із паралічем лівої руки, перебуванням у лікарні протягом кількох місяців, неможливістю відновити звичний спосіб життя.

Оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивачу, який зазнав фізичні та душевні страждання, протиправними діями відповідача ОСОБА_3 , які призвели до дорожньо-транспортної пригоди29 травня 2017 року,було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із цими діями відповідача.

Факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань та втрат немайнового характеру підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 203/2017, листом Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 30.10.2017 року № 05-10вих-3752, випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 14108 , випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 2587 , довідкою від 26.10.2017 року, виданою начальником клініки хірургії, довідкою від 02.10.2017 року, виданою начальником клініки хірургії, довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 660044, з якої вбачається, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності.

Разом з тим, судом встановлено, що на утриманні відповідача ОСОБА_3 перебуває двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 .

Виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, характер та обсяг моральних страждань, перенесених потерпілим у зв`язку із отриманими травмами (перелом лобної кістки з поширенням на основу черепа, перелом кісток лицевого скелету - кісток носа, виличної кістки зліва, пневмоцефалія, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості з ураженням лівої лобної частки, відкритий перелом середньої третини лівої плечової кістки, рана внутрішньої поверхні лівого плеча, рана задньої поверхні нижньої третини лівого стегна, синець лівої лобно-скроневої ділянки голови, ускладнені травматичним шоком важкого ступеня), характер немайнових втрат позивача (що полягає у душевних стражданнях з приводу втрати працездатності, отримання другої групи інвалідності у зв`язку із паралічем лівої руки, перебуванням у лікарні протягом кількох місяців, неможливістю відновити звичний спосіб життя), стан його здоров`я та майновий стан ОСОБА_3 , те, що на його утриманні перебуває дві неповнолітні особи, суд вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково у розмірі 300 000 грн.

Відповідно до ч.2,3 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Груба необережність потерпілого ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння без мотошолома, беручи до уваги характер ушкоджень, а саме перелом лобної кістки з поширенням на основу черепа, перелом кісток лицевого скелету - кісток носа, виличної кістки зліва, пневмоцефалія, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості з ураженням лівої лобної частки, синець лівої лобно-скроневої ділянки голови, ускладнені травматичним шоком важкого ступеня, сприяла збільшенню шкоди.

За таких обставин розмір відшкодування моральної шкоди потрібно зменшити з врахуванням ступеня вини потерпілого на 1/3 (одну третю), таким чином розмір моральної шкоди з врахуванням ступеня вини потерпілого становить 200000,00 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, проте позивачем до страховика не заявлено позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 потрібно стягнути моральну шкоду в розмірі 193 234 грн. 02 коп. з розрахунку 200000,00 грн. - 6765,98 (5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 135319,54 грн.).

Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем здійснено судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме у зв`язку із залученням експерта у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 13 від 11.01.2018 року, та на професійну правничу допомогу у розмірі 16200,00 грн., що підтверджується квитанцією від 10.05.2018 року, Актом про прийняття-передачу наданих послуг від 14.05.2020 року та квитанцією від 14.05.2020 року.

За таких обставин, враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору, потрібно стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ПЗУ Україна» в дохід держави судовий збір в розмірі 1373,98 грн., стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 1693,62 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім цього, з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 потрібно стягнути витрати на проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу в розмірі 238,69 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3866,71 грн.; та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 потрібно стягнути витрати на проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу в розмірі 294,21 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4766,27 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги потрібно задовольнити частково.

Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.

Керуючись статтями 23, 1167, 1187, 1193, 1194, 1195 ЦК України, статтями 9, 22, 26-1, 28, 29, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, статтями 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ПЗУ Україна» (вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, код фінансової установи за ЄДРПОУ - 20782312) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 135 319 (сто тридцять п`ять тисяч триста дев`ятнадцять) гривень 54 копійки, що були витрачені на лікування.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ПЗУ Україна» (вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, код фінансової установи за ЄДРПОУ - 20782312) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, в розмірі 21 413 (двадцять одна тисяча чотириста тринадцять) гривень 25 копійок, що була спричинена пошкодженням мотоцикла.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер судом не встановлено) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 193 234 (сто дев`яносто три тисячі двісті тридцять чотири) грн. 02 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ПЗУ Україна» (вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, код фінансової установи за ЄДРПОУ - 20782312) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу в розмірі 238,69 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3866,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу в розмірі 294,21 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4766,27 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ПЗУ Україна» (вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, код фінансової установи за ЄДРПОУ - 20782312) в дохід держави судовий збір в розмірі 1373,98 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер судом не встановлено) в дохід держави судовий збір в розмірі 1693,62 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Дата складення повного судового рішення 15 травня 2020 року.

Головуючий Оприск З. Л.