Рішення № 89258615, 14.05.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1479/20

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши у спрощеному провадженні з повідомленням учасників справи цивільну справу №233/1479/20 за позовом

ОСОБА_1 до

Акціонерного товариства «Українська залізниця»

«про стягнення заборгованості по заробітній платі»,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у поданій ним до суду до Акціонерного товариства «Українська залізниця» позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 70262 грн 15 коп., з яких: за липень 2016 року в сумі 4113 грн 64 коп., за серпень 2016 року в сумі 9610 грн 92 коп., за вересень 2016 року в сумі 4894 грн 80 коп., за жовтень 2016 року в сумі 5759 грн 10 коп., за листопад 2016 року в сумі 5497 грн 32 коп., за грудень 2016 року в сумі 4179 грн 95 коп., за січень 2017 року в сумі 2410 грн 13 коп., за лютий 2017 року в сумі 3073 грн 05 коп., за березень 2017 року в сумі 3841 грн 49 коп., за квітень 2017 року в сумі 3841 грн 49 коп., за травень 2017 року в сумі 3841 грн 49 коп., за червень 2017 року в сумі 3841 грн 49 коп., за липень 2017 року в сумі 15357 грн 28 коп.; допустити негайне виконання судового рішення в межах місячної суми стягнення (встановленого йому окладу) в сумі 5654 грн 00 коп., пославшись на грубе порушення відповідачем вимог ст.116 КЗпП України, який не провів із ним повного розрахунку при його звільненні 17.07.2017 за п.1 ст.40 КЗпП України.

Судовою ухвалою від 25.03.2020 (а.с.24-25):

- відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі № 233/1479/20 в частині вимог стягнення заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року;

- відкрите провадження у цивільній справі № 233/1479/20 за період липень - грудень 2016 року, січень - лютий 2017 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, справу призначено у судове засідання для розгляду по суті.

У судове засідання позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.36), не з`явився.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.37), явку представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву, всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, не подав.

З`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 11 липня 2016 року по 17 липня 2017 року перебував у трудових правовідносинах з виробничим підрозділом «Дебальцевське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», де працював на посаді майстра вагонного депо 1 групи. Наказом від 10.07.2017 року № 8101/ДН-ос звільнений у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (копія трудової книжки з відповідними записами та копія наказу про звільнення - на а.с.7-9,10).

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на його підприємстві та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З доданих до позову табуляграм, виданих відповідачем на виконання ст.100 КЗпП України (а.с.11-14), вбачається, що позивачу:

за липень 2016 року всього нараховано 4113,64 грн, сума до виплати 3311,47 грн,

за серпень 2016 року всього нараховано 9610,92 грн, сума до виплати 7736,78 грн,

за вересень 2016 року всього нараховано 6323,02 грн, сума до виплати 3318,86 грн,

за жовтень 2016 року всього нараховано 5759,10 грн, сума до виплати 2949,53 грн,

за листопад 2016 року всього нараховано 5497,32 грн, сума до виплати 2711,37 грн,

за грудень 2016 року всього нараховано 4179,95 грн, сума до виплати 1833,83 грн,

за січень 2017 року всього нараховано 2410,13 грн, сума до виплати 1186,49 грн,

за лютий 2017 року всього нараховано 3073,05 грн, сума до виплати 1103,64 грн,

Загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з липня 2016 року по лютий 2017 року склав 40967,13 грн, до виплати - 24151,97 грн.

Розмір нарахованої позивачу заробітної плати відповідачем не спростований.

Згідно з випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк», у рахунок заробітної плати позивачу було перераховано загалом 16362,78 грн, зокрема 13.09.2016 - 2558,52 грн, 21.09.2016 - 107,32 грн, 10.10.2016 - 3318,86 грн, 11.10.2016 - 558,23 грн, 19.10.2016 - 1630,00 грн, 03.11.2016 - 2949,53 грн, 26.12.2016 - 1490,00 грн, 11.01.2017 - 1833,83 грн, 26.01.2017 - 730,00 грн, 08.02.2017 - 1186,49 грн (а.с.28-33).

Виходячи з даних про нарахування та виплату позивачу заробітної плати, слід дійти висновку, що відповідачем заробітна плата позивачу у спірний період часу виплачена не у повному обсязі, що відповідачем також не спростовано.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме: податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (168.1.2.).

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З огляду на наведене, розмір заборгованості із заробітної плати позивача без утримання обов`язкових податків та зборів визначений судом у загальному розмірі 24604,35 грн = 40967,13 грн - 16362,78 грн.

Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем не спростована та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, факт нарахування позивачу заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати у повному обсязі відповідачем не спростований. Доказів про те, що у період з липня 2016 року по лютий 2017 року позивач не виконував свої трудові функції, відповідачем не надано.

На підтвердження факту нарахування заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листи, які містять відомості щодо нарахованої і виплаченої зарплати, як це передбачено ст.110 КЗпП і ст.30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР: «При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати».

У наведеній нормі йдеться про обов`язок роботодавця повідомляти працівнику про суми нарахованої зарплати, утримання з неї та суму виплаченої зарплати, тобто - про безумовний обов`язок роботодавця надати працівнику розрахунковий лист із відомостями про зарплату.

На нормативному рівні не затверджена форма «зарплатного» розрахункового листа. Тож цей лист надається у довільній формі.

Зазначені у розрахункових листах відомості щодо заробітної плати позивача відповідачем не спростовані.

З огляду на наведене, окремо на не доведення відповідачем виконання свого обов`язку з оплати праці позивача у спірний період часу, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

Позивачем за вимогами, за якими відкрите провадження, заявлена до стягнення сума заробітної плати у загальному розмірі 39538,91 грн: за липень 2016 року в сумі 4113 грн 64 коп., за серпень 2016 року в сумі 9610 грн 92 коп., за вересень 2016 року в сумі 4894 грн 80 коп., за жовтень 2016 року в сумі 5759 грн 10 коп., за листопад 2016 року в сумі 5497 грн 32 коп., за грудень 2016 року в сумі 4179 грн 95 коп., за січень 2017 року в сумі 2410 грн 13 коп., за лютий 2017 року в сумі 3073 грн 05 коп.

Судом же встановлена обставина невиплати позивачу відповідачем заробітної плати у сумі 24604,35 грн.

Тож, суд уважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 840,80 грн, виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 840,80 грн. (2102,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 840,80 грн.

Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 2177,33 грн (а.с.28).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815)

«про стягнення заборгованості по заробітній платі» задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати без утримання обов`язкових податків та зборів за період з липня 2016 року по лютий 2017 року включно у загальному розмірі 24604 (двадцять чотири тисячі шістсот чотири) грн 35 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя