Ухвала суду № 89258187, 16.04.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/1013/20

Номер провадження 2/235/731/20

У Х В А Л А

Іменем України

(про забезпечення позову забороною вчиняти певні дії)

16 квітня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , Малого підприємства «Фіалка» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Малого приватного підприємства «Фіалка» про визнання договору недійсним.

ОСОБА_1 заявляє вимогу визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,0500 гектарів, кадастровий номер 1422784000:09:000:0524, укладений між ОСОБА_2 та Малим підприємством «Фіалка», зареєстрований 03.10.2018 року. В обґрунтування позову зазначено, що 27.02.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,0500 гектарів, розташована на території Новотроїцької сільської ради Покровського району Донецької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії договору – 10 років з правом пролонгації. Умови договору оренди землі позивач не порушував, прийняті на себе обов`язки орендаря виконував своєчасно та сумлінно, зокрема вносить орендну плату в погодженому сторонами розмірі, експлуатує землю за призначенням. В листопаді 2019 року ОСОБА_1 отримано позовну заяву ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки. Під час підготовки заперечень проти пред`явленого позову ОСОБА_1 встановлено, що 03.10.2018 року між ОСОБА_2 та Малим приватним підприємством «Фіалка» було укладено договір оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки: 1422784000:09:000:0521. На час укладення 03.10.2018 року договору спірна земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні ОСОБА_1 на правах оренди. Тобто, укладений між ОСОБА_2 та Малим приватним підприємством «Фіалка» договір оренди не приводить до настання реальних наслідків, тому не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, що, за переконанням ОСОБА_1 , є підставою для визнання договору недійсним відповідно до статті 215 ЦК України.

13 квітня 2020 року на адресу суду ОСОБА_1 подано заяву, в якій він просить вжити заходи забезпечення його позову шляхом заборони відповідачам ОСОБА_2 та Малим підприємством «Фіалка» вчиняти будь-які дії, спрямовані на користування спірною земельною ділянкою (обробляти спірну земельну ділянку, проводити сільськогосподарські роботи). Мотивуючи заяву про забезпечення позову зазначено, що на протязі останніх 8 років на підставі укладеного 27.02.2012 року з ОСОБА_2 договору оренди землі, позивач обробляє спірну земельну ділянку площею 6,0500 гектарів, розташовану на території Новотроїцької сільської ради Покровського району Донецької області кадастровий номер 1422784000:09:000:0524. На теперішній час спірна земельна ділянка фактична знаходиться під посівами озимої пшениці. На думку ОСОБА_1 наразі складається об`єктивна загроза в тому, що Мале приватне підприємство «Фіалка» буде вести господарську діяльність на спірній земельній ділянці, що може привести до втрати позивачем очікуваного врожаю. За таких обставин, позивач просить вжиття заходи забезпечення позову.

Зміст і форма заяви про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Розгляд заяви проведено в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Суд, оцінивши ступінь та обґрунтованість заяви про забезпечення позову, дослідивши долучені матеріали, - приходить до наступних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Приймаючи рішення по суті розгляду заяви ОСОБА_1 , суд керується тим, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів, долучених до розглядуваної заяви про забезпечення позову вбачається наступні факти та відповідні правовідносини.

27 лютого 2012 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему у Красноармійську районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 142270004000528 (а.с. 11-12).

Основним умовами договору оренди землі є:

- п. 1, п. 2: в оренду передається земельна ділянка площею 6,0500 гектарів, кадастровий номер 1422784000:09:000:0524, розташована на території Новотроїцької сільської ради Покровського району Донецької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- п. 8: договір укладено на 10 років, після закінчення цього строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк;

- п. 9, п. 11: орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2852,17 гривень (3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки); орендна плата вноситься один раз на рік до 15 листопада кожного року.

Згідно Акту приймання – передачі від 27.02.2012 року ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку, яка є об`єктом оренди за укладеним сторонами договором (а.с. 13).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 199129549 від 05.02.2020 року – 08.10.2018 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору оренди землі № б/н від 03.10.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та Малим приватним підприємством «Фіалка», обєкт нерухомого майна – земельна ділянка площею 6,05 гектара, кадастровий номер 1422784000:09:000:0524 (а.с. 20).

З вказаного вбачається, що на теперішній час речовими правами оренди на спірну земельну ділянку наділені – ОСОБА_1 та Мале приватне підприємство «Фіалка» на підставі двох різних договорів, укладених останніми з ОСОБА_2 .

Згідно довідки Новотроїцької сільської ради Покровського району Донецької області № 219 від 03.04.2020 року – ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки на території Новотроїцької сільської ради Покровського району Донецької області за кадастровим номером № 1422784000:09:000:0524, яка фактично знаходиться під посівами озимої пшениці із осені 2019 року (а.с. 57)

Згідно Акту обстеження, складений від 03.04.2020 року комісією депутатів Новотроїцької сільської ради Покровського району Донецької області – ОСОБА_1 фактично засіяв озимою пшеницею восени 2019 року земельну ділянку, орендовану у ОСОБА_2 (а.с. 58).

Невжиття заходів забезпечення позову про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та Малим приватним підприємством «Фіалка» наддасть відповідачам право використовувати спірну земельну ділянку та проводити сільськогосподарські роботи, що може утруднити або унеможливити збір врожаю ОСОБА_1 , у фактичному користування якого земельна ділянка знаходиться з 2020 року.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016 року (підлягає обов`язковому врахуванню в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України), забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що предметом спору є фактично право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, яка може бути оброблена чи на ній буде зібрано врожай іншими особами (відповідачами), то відновлення прав позивача може виявитися утрудненим чи неможливим у випадку задоволення позову.

Суд, з огляду на обставини, на які посилається позивач, застосовуючи вищезазначені правові норми, враховуючи вказані висновки органу судової влади касаційної інстанції, - приходить до переконання про доцільність вжиття заходу забезпечення позову, щоб гарантувати рішення суду, вжиття таких дій не спричинить порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Судом враховано положення ч. 3 ст. 150 ЦПК України, за яким заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Так, за переконанням суду, з урахуванням спірних відносин сторін, - встановлення заборони відповідачам обробляти спірну земельну ділянку, здійснювати на ній посів сільськогосподарських культур тощо, не є обмеженням ОСОБА_2 вільно володіти належним нерухомим майном, та не є втручанням в здійснення Малим приватним підприємством «Фіалка» господарської діяльності, а також вжиття таких заходів не суперечить встановленому ст. 5 ЗК України принципу земельного законодавства щодо забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення відповідно до ст. 154 ЦПК України – суд не вбачає.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ч. 1 ст. 149, п. 2 ч. 1 ст. 150, 153, 157 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , Малого підприємства «Фіалка» про визнання договору недійсним - задовольнити.

По цивільній справі № 235/1013/20 (НП 2/235/731/20) вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам ОСОБА_2 та Малому приватному підприємству «Фіалка» вчиняти будь-які дії, спрямовані на користування в спосіб проведення сільськогосподарських робіт на земельній ділянці площею 6,0500 гектарів, яка розташована на території Новотроїцької сільської ради Покровського району Донецької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1422784000:09:000:0524.

З дотриманням ч. 2 ст. 157 ЦПК України примірник ухвали направити заявнику та особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня постановлення незалежно від оскарження.

Ухвала суду може бути оскаржене протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 року строки визначені, зокрема, статтею 354 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)

Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: