Ухвала суду № 89257645, 14.05.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

14.05.2020

227/2258/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Левченка А.М.,

при секретарі Черкасовій О.В.,

за участю прокурора Ленкевич І.В.,

захисника Акінчіної І.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України,

ВСТАНОВИВ

В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України.

В судове засідання з`явилися прокурор, захисник для проведення окремої процесуальної дії, доставлений конвоєм обвинувачений.

Згідно ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

18 травня 2020 року закінчується двомісячний строк тримання під вартою обвинуваченого. До цього строку завершити судовий розгляд з об`єктивних причин не є можливим.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовувала тим, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки не має зареєстрованого місця мешкання, не одружений, утриманців не має, тобто не має стійких соціальних зв`язків, які б перешкодили йому змінити місце мешкання. Офіційно він не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, злочин, в якому він підозрюється, вчинено в період умовно - дострокового звільнення від відбування покарання. Тим самим, є ризик продовження займатись протиправною діяльністю, пов`язаною із незаконним обігом наркотиків та отримання за це матеріальної винагороди. Також є ризик впливу на недопитаних у справі свідків, які з обвинуваченим є мешканцями одного населеного пункту, що значно полегшує можливість здійснення тиску на них.

Обвинувачений просив змінити запобіжний захід на більш м`який, зазначив, що буде з`являтися за викликом до суду та не буде перешкоджати іншим чином розгляду справи, оскільки будучи неодноразово судимим ніколи не вчиняв таких дій. Обвинувачений також запевнив суд, що не має умислу вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки за час тримання під вартою багато для себе переосмислив. Обвинувачений у своєму клопотанні також зазначив, що вина його у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень на є доведено, а також не доведеним є доводи прокурора про наявність заявлених ним ризиків, оскільки такі ризики є лише припущеннями, які не підтверджено обставинами та доказами.

Захисник обвинуваченого підтримала позицію свого підзахисного, просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт за місцем проживання.

В обгрнутування клопотання захисником зазначено, що обвинувачений протягом тривалого часу утримується під вартою, при цьому прокурором не доведено жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Так, обвинувачений має власне житло придатне для відбуття домашнього арешту, жодних спроб перешкоджати органам слідства чи суду, впливати на свідків, переховуватись обвинуваченим не вчинялось.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом. Згідно п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом у цій справі встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих обвинуваченому злочинів, що підтверджується обсягом та характером наданих прокурором доказів, які поступово досліджується судом безпосередньо під час судового розгляду.

30.03.2019 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб починаючи з 15:56 годин 29 березня 2019 року по 15:56 годин 27 травня 2019 року, після чого продовжувався до 29.06.2019 слідчим суддею.

Судом 25.06.2019 на стадії судового розгляду обрано обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів та в подальшому вказаний захід забезпечення продовжувався 20.08.2019 до 18.10.2019, 16.10.2019 до 12.12.2019, 10.12.2019 до 07.02.2020, 28.01.2020 до 27.03.2020, 20.03.2020 до 18.05.2020.

Суд вважає продовженими існування ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду,

2) незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні,

3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється.

Вважати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може переховуватися від суду дають змогу наступні факти (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має зареєстрованого місця мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 мешкає сам, не одружений, утриманців не має, тобто не має достатньо стійких соціальних зв`язків, які б перешкодили б йому змінити місце мешкання. Офіційно не працевлаштований, не навчається, тобто на нього цивільно-правовими угодами або Законом не покладено обов`язок перебувати в певному місці в певний час. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не одноразово судимий, злочин інкримінується йому в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, санкція інкримінованого злочину, передбачає покарання від 6 до 10 років позбавлення волі.

Вважати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) дають змогу наступні факти.

Свідки є мешканцями м. Білозерське, тобто члени їх сімей, їх майно знаходяться в одному населеному пункті з місцем, де мешкає підозрюваний, що значно полегшує можливість здійснення тиску на них.

Вважати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), дають змогу наступні факти

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше 8 разів притягувався до кримінальної відповідальності, у т.ч. за вчинення ряду злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, протягом останніх 19 років протиправна діяльність ОСОБА_1 носить систематичний характер і навіть після відбуття покарання у виді реального позбавленням волі, обвинувачений знову обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів. При цьому, слід зауважити, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інкриміновано йому в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду від 12.08.2013 обвинуваченого засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі (звільнився 19.06.2017 на невідбутий строк 2 роки 1 місяць 15 днів).

Слід також зауважити, що підозрюваний не має офіційних джерел доходів, а злочин, в якому він обвинувачується, вчинений з корисливих мотивів, тобто є способом забезпечення свого побуту та життєвих потреб.

Крім того, в ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадженн провадження №12019050230000165 від 08.02.2019 за фактом виявлення у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наркотичного засобу - опію ацетильованого (справа №227/833/19), до останнього застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, проте протягом дії такого запобіжного заходу ОСОБА_1 інкриміновано новий злочин.

Вирішуючи клопотання сторін щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження, судом враховано вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 309 КК України та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Гартлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення ЄСПЛ у справі «Єчюс проти Литви»)

Враховуючи викладені вище обставини, можливо зробити висновок, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, застава, чи особисте зобов`язання не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 та органи досудового розслідування своїх процесуальних обов`язків. Ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та не зменшились на даний час.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, потребує від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи вищевикладене з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 199 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, починаючи з 14 травня 2020 року до 12 липня 2020 року включно, з утриманням його в ДУ «Бахмутська УВП (№ 6)».

Клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який - залишити без задоволення.

Копію повного тексту направити начальнику Державної установи «Бахмутська УВП (№6)» в Донецькій області, прокурору та обвинуваченому.

Повний текст ухвали проголошений 15 травня 2020 року о 13:35 в режимі відеоконференції з ДУ «Бахмутська УВП (№ 6)»..

Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її проголошення, обвинуваченим - протягом цього ж строку з дня отримання копії ухвала.

Головуючий суддя А.М. Левченко