Рішення № 89254677, 15.05.2020, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/283/20

номер провадження 2/695/794/20

15 травня 2020 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л. В.

за участю секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстрований також і відповідач по справі, який за місцем своєї реєстрації не проживає, вказаним приміщенням не користуються.

Той факт, що відповідач зареєстрований у будинку позивача, хоча ним не користується створює позивачу незручності та заважає повноцінно користуватися вказаним житлом, чим порушує право позивача володіти, користуватися, розпоряджатися своїм нерухомим майном, а тому вона звернулась до суду з позовною заявою про визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не направив, з клопотанням про розгляд справи за участю сторін до суду не звертався. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 19.02.1993 року, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської нотаріальної контори Сахно В.І. за реєстровим № 1-456, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначений у договорі жилий будинок зареєстровано за ОСОБА_1 Черкаським ОБТІ 20.02.1993 року за реєст. № 7362 в реєстровій книзі № 46.

Отже, у суду не виникає жодних сумнівів, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Судом встановлено, що відповідач зареєстроваий за адресою:АДРЕСА_2 , хоча фактично за вказаною адресою не проживає з 2009 року і по даний час, що стверджується довідкою ПрАТ «Янтар» про склад сім`ї від 04.10.2019 року, довідкою старшого будинку по АДРЕСА_3 від 29.11.2019 року, актами обстеження квартири від 28.11.2018 року та від 10.12.2019 року, письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 01.12.2019 року та ОСОБА_4 від 01.12.2019 року.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність достатніх обставин вважати обставини, на яких наполягає позивач, доведеними.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Нормами ст.,ст. 9, 156 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексі. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно із ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач не є членом сім`ї власника та не проживає за місцем реєстрації близько одинадцяти років.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності та закріплює право власника володіти, користуватись, розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Таким чином судом встановлено, що відповідач фактично не проживає за місцем своєї реєстрації, чим обмежує право позивача на власність та вільного розпорядження нею, а тому суд вважає що позов необхідно задовольнити.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підстави заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою).

Суд також вважає, що з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, необхідно стягти судові витрати на користь держави.

На підставі зазначеного та керуючись ст., ст. 10, 141,

ст., ст. 264, 265, 274, ЦПК України, ст., ст. 391, 405 ЦК Україн, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп., який сплатити на рахунок: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку: UА908999980313111256000026001; Код класифікаціїї доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначений судовим рішенням термін оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя : Середа Л.В.