Рішення № 89253064, 15.05.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/391/2020

Справа № 537/398/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.2020 р.Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Маханькова О.В.,

за участі секретаря судового засідання Скічко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи ТОВ «Місто для людей Кременчук» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням -

В С Т А Н О В И В :

До Крюківського районного суду м.Кременчука звернулася ОСОБА_1 з позовом та прохала ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог повідомила, що зазначена особа хоча й зареєстрована за вказаною адресою,але фактично не проживає з 2011 року. Всі особисті речі в квартирі відсутні,кошти на сплату житлово-комунальних послуг не надавав., участі в утриманні житла не приймав, кореспонденцію за даною адресою не отримував.

У зв*язку з вказаними обставинами позивач не може вільно розпоряджатися своїм майном, у позивача виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг цим порушуються її права як власника квартири.

На даний час відповідач житловим приміщенням не користується близько 10 років без поважних причин, відповідач добровільно припинив проживання у вказаному будинку та на даний час проживає за іншою адресою.

В судове засідання позивач не з*явилася по невідомій суду причині. Надала суду заяву про слухання справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, прохає їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, про час слухання справи був належним чином повідомлений. Крюківським районним судом надано оголошення на офіційному веб-порталі Судової Влади України про виклик ОСОБА_2 в судові засіданні. Відповідач повідомлявся належним чином з дотриманням вимог ст. 130 ЦПК України, про причини не явки суду не повідомив.

Суд вважає можливим слухати справу за відсутності вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

Визнавши подані позивачем докази достатніми для встановлення фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору, за наявності відповідної згоди, суд вважає за можливим проведення заочного розгляду справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Окрім позивача в зазначеному будинку зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.02.2005 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 06.11.2009 року.

Починаючи з 2011 року відповідач ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_2 . Комунальні платежі не сплачує, участі в утриманні житла не приймає, кореспонденцію за даною адресою не отримує, і взагалі житловим приміщенням не користується. Позивач не може вільно розпоряджатися своїм майном, у позивача виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, цим порушуються її права як власника квартири.

Конституція України у статті 3 декларує положення про те, що "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави". Дане положення - одна з фундаментальних основ конституційного ладу України.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч. І ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч,2 ст.29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин; а також \ старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 177 ЖК України передбачено, громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Відповідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення, або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідач не вчиняє дій, щодо самостійного зняття з реєстрації проживання, а тому позивач вимушена звернутися до суду.

Пункт 7 ст. 92 Конституції України встановлює, що правовий режим власності визначається виключно законами України. Стаття 321 ЦК України встановлює непорушність права власності. Зокрема, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В контексті ст.15 ЦК України право на захист порушеного права виникає у особи в разі його порушення, а способи захисту порушеного права прямо передбачені ст.16 ЦК України.

Доводячи суду обґрунтованість заявлених вимог, позивач просить винести рішення про захист порушеного права шляхом прийняття рішення про зняття відповідача з реєстрації місця проживання.

Здійснюючи судочинство на засадах змагальності сторін, суд, провівши аналіз представлених у справі доказів, з врахуванням рівності прав сторін щодо їх подання та доведення перед судом їх переконливості, дійшов висновку про те, що в суді знайшов підтвердження факт, що відповідач не проживає в приміщенні більше десяти років, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, а спосіб захисту порушеного права цілком відповідає вимозі ст. 16 ЦК України.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволений, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі840грн.80коп.

Керуючись ст.ст.47,92 Конституції України ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 81,141,263-266,280-282 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи ТОВ «Місто для людей Кременчук» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: О.В. Маханьков

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.05.2020 року