Рішення № 89252201, 13.05.2020, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 13.05.2020

ЄУ № 942/433/20

Провадження №2/942/364/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря Стєніної А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на транспортні засоби: FORD Focus C-MAX, рік випуску 2006, кузов НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; MERCEDES-BENZ, НОМЕР_4 , рік випуску 2006, шасі (кузов) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з 20 січня 1996 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Перебуваючи у шлюбі, сторони придбали автомобілі: FORD Focus C-MAX та MERCEDES-BENZ, НОМЕР_4 . Станом на 2014 рік подружжя мало грошові заощадження у сумі 25000,00 доларів США. В грудні 2019 року позивач дізналася, що відповідач без її згоди використав вищезазначену суму грошових коштів на свої особисті потреби. Після цього фактично шлюб між ними був припинений. 15.12.2019 сторони уклали договір, яким узгодили, що у випадку поділу спільного майна подружжя частка відповідача зменшується на суму еквівалентну 12500 доларів США (1/2 частина від вищевказаних коштів). На даний час позивач бажає автомобілі, придбані у шлюбі з відповідачем, в порядку поділу майна подружжя залишити собі. Оскільки в позасудовому порядку відповідач не бажає здійснити поділ спільного майна подружжя, позивач змушена звернутися до суду.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 21.04.2020 відкрито загальне позовне провадження, підготовче судове засідання призначено на 13.05.2020.

Позивач до судового засідання не з`явилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, надала заяву, в якій просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що з 20 січня 1996 року сторони перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 , виданим 20.01.1996 відділом реєстрації актів громадянського стану м. Красний Луч Луганської області, актовий запис №17.

За час перебування у шлюбі сторонами було придбано автомобілі: FORD Focus C-MAX, рік випуску 2006, кузов НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 та MERCEDES-BENZ, НОМЕР_4 , рік випуску 2006, шасі (кузов) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Вищезазначені транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_2 .

Зазначені обставини визнані учасниками справи і не підлягають доказуванню, на підставі ст. 82 ЦПК України, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до Договору про врегулювання порядку поділу спільного майна подружжя від 15.12.2019, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , підписуючи даний договір узгодили, що внаслідок того, що ОСОБА_2 витратив спільні кошти подружжя у сумі 25000 доларів США без відома ОСОБА_1 на свої особисті потреби та всупереч інтересам подружжя, у випадку поділу майна цього подружжя, з чого б воно не складалося та коли б він не був здійснений, частка ОСОБА_2 у такому майні, що ділиться, зменшується на суму, що складає еквівалент 12500 доларів США (половина витрачених ОСОБА_2 спільних коштів).

З висновків про вартість майна вбачається, що ринкова вартість автомобілів: FORD Focus C-MAX, рік випуску 2006, кузов НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 16.03.2020 становить 5000 доларів США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 130 400,00 грн. без ПДВ; MERCEDES-BENZ, E 220 CDI, рік випуску 2006, шасі (кузов) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , станом на 16.03.2020 становить 9000 доларів США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 23472,00 грн. без ПДВ.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстровано в 1996 році, тому до вказаних правовідносин застосовується законодавство, яке діяло на період укладення шлюбу та чинне законодавство, оскільки шлюб між сторонами не розірвано.

Згідно статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно статті 28 цього ж Кодексу, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Відповідно до статті 29 КпШС України якщо подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

Такі ж положення щодо визначення статусу майна, набутого подружжям за час шлюбу, передбачені й частиною 1 ст. 60 Сімейного кодексу України (далі СК України) на підставі якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.(Постанова Верховного Суду України № 6-843цс17 від 24.05.2017, постанови Верховного Суду № 235/9895/15 від 06.02.2018, № 404/1515/16-ц від 05.04.2018 та постанова Великої Палати Верховного Суду № 372/504/17 від 21.11.2018).

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ст.66 СК України подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.

Правовідносини щодо поділу спільного майна подружжя регулюються ст.69 СК України відповідно до якої дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Судом встановлено, що майно, яке являється предметом спору, було придбано у період шлюбу, а тому дане майно являється об`єктом спільної сумісної власності подружжя, що сторонами у справі не оспорено.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Таким чином, враховуючи, що спірне майно являється спільною сумісною власністю подружжя, сторони уклали договір, яким врегулювали порядок поділу спільного майна, відповідач з позовними вимогами повністю згоден, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вони законні, обґрунтовані та доказово підтверджені матеріалами справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

В позовній заяві позивач зазначає, що на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору. На доказ цього ОСОБА_1 надала суду копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_8 , виданого Київською обласною адміністрацією 26.12.2008.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки ціна позову складає 364472,00 грн., судовий збір відповідно становить 1 відсоток цієї суми, тобто 3644,72 грн.

Таким чином, згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України, оскільки позовні вимоги про поділ майна подружжя визнані відповідачем до початку розгляду справи по суті, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, позивач звільнена від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1822,36 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 142, 200, 206, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 60, 65, 66, 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобілі:

- FORD Focus C-MAX, рік випуску 2006, кузов НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- MERCEDES-BENZ, НОМЕР_4 , рік випуску 2006, шасі (кузов) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави, на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ – 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету – 22030106, судовий збір у розмірі 1822,36 (одна тисяча вісімсот двадцять дві гривні) гривень 36 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_11 , виданий 22.05.1998 Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Зазначені в рішенні суду строки згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», продовжуються на строк дії карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS –Cov-2» 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями).

Суддя: О.С. Стеценко