Ухвала суду № 89250683, 15.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

15 травня 2020 року місто Київ № 640/9945/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТАРЛЕВ»до проКиївської митниці Держмитслужби визнання протиправним та скасування рішення від 05.07.2019 №UA100110/2019/000089/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA100110/2019/00857,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАРЛЕВ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення від 05.07.2019 №UA100110/2019/000089/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA100110/2019/00857.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2020, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРЛЕВ» залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали представником позивача до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Так, в обґрунтуванні строків звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів позивач посилається на те, що у розумінні положень Податкового кодексу України митний орган є контролюючим органом, який здійснює контроль, щодо правильності справляння митних платежів, в тому числі шляхом прийняття рішень про їх донарахування платникам у пункті ЗО рішень про коригування митної вартості товарів.

Позивачем вказано на те, що в період із 11 квітня 2018 року по 30 травня 2018 року, Головним управлінням Державної фіскальної служби України в місті Києві безпідставно було заблоковано 51 податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Інжиніринг» та Державною фіскальною службою України відмовлено у задоволені скарг щодо рішень Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві та наголошено на тому, що станом на дату подання даної позовної заяви позивачем вже було подано три позовних заяви із аналогічними вимогами до відповідачів, а саме в адміністративних справах №640/19478/18, №826/14030/18 та №640/19476/18. Рішеннями у даних справах позовні вимоги позивача були задоволені.

Також, позивачем зазначено, що спеціальним законом Митним кодексом України не передбачені строки щодо оскарження таких рішень митного органу, а за загальною нормою Податкового кодексу України, а саме пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Крім того, позивач зазначає, що він отримав оскаржуване рішення Київської міської митниці ДФС від 05.07.2019 у день його прийняття, але строк на оскарження відповідно до статті 102 Податкового кодексу України спливає лише 04.07.2022, в той час як позов подано до суду 05.05.2020, тобто в межах строку звернення до суду, встановленого нормою спеціального закону, а саме пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, позивач вважає, що останнім не пропущено строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи та заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів від 05.07.2019 №UA100110/2019/000089/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA100110/2019/00857, звернувся із відповідним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва 05.05.2020.

Проте, як зазначає позивач, останній отримав оскаржуване рішення Київської міської митниці ДФС від 05.07.2019 у день його прийняття, тобто 05.07.2019.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як уже було зазначено вище, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів, оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України та Митний кодекс України.

Статтею 29 Митного кодексу України встановлено, що рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

З аналізу норм митного законодавства вбачається, що строки оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів або їх посадових осіб Митним кодексом не встановлено.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Аналізуючи приписи вказаних статей Податкового кодексу України та статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити, що існує правовий підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому, є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24.10.2013 №657-VII (далі - Закон №657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 цього Кодексу аналогічні зміни не були внесені.

Приписи пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України були та залишаються спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, зокрема рішень митного органу (з приводу корегування митної вартості товарів), нормами Податкового кодексу України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Оскільки норми національного спеціального законодавства не містять чіткої та передбачуваної норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захисту його порушеного права у разі виявлення декларантом обставин щодо порушення його права після правового аналізу винесеного митним органом рішення, вчинення дії (бездіяльності) які йому передували, в такому випадку застосовуються загальні норми строків звернення до суду, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, а саме, в даному випадку, шестимісячний строк.

Відтак, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даною позовною заявою та поважних причин пропуску такого строку позивачем суду не повідомлено.

З огляду на заначене, судом не встановлено поважних причин пропуску, встановленого процесуальним законом, строку звернення до суду.

Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи наведені вище обставини, суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, позивачем в заяві на усунення недоліків позовної заяви не обґрунтовано належним чином поважності причин пропущення такого строку, а отже, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРЛЕВ».

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачеві разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

3. Довести до відома позивача, що у відповідності до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.