Рішення № 89250623, 15.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2020 року м. Київ № 640/10512/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ван Клік"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про визнання протиправним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Ван Клік" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач, Нацкомфінпослуг), в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження №955 від 28 травня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване розпорядження №955 від 28 травня 2019 року прийнято без урахування всіх обставин справи, внаслідок чого таким розпорядженням зобов`язано позивача виплатити страхове відшкодування у правовідносинах, в яких нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо передбачена відмова у такій виплаті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

У відзиві на позов представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач у встановлений термін виконав розпорядження №955 від 28 травня 2019 року, що, на думку відповідача, вказує на відсутність предмету спору.

Крім того, відповідач вказує, що оскаржуваним розпорядженням №955 від 28 травня 2019 року було зобов`язано позивача прийняти рішення відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року в задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін відмовлено.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що виконання оскаржуваного розпорядження №955 від 28 травня 2019 року не позбавляє права на оскарження такого розпорядження в судовому порядку. Крім того, представник позивача наголошує, що в силу норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, тобто відповідальність страховика настає лише внаслідок тієї дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи. Заподіяна шкода підлягає відшкодуванню виключно за умови, що дії особи, яка спричинила таку шкоду, були неправомірними та між такими діями та шкодою є безпосередній причинний зв`язок. Натомість у випадках, щодо яких прийнято оскаржуване розпорядження №955 від 28 травня 2019 року відсутня вина застрахованої особи, з огляду на що позивачем було відмовлено у проведенні страхових виплат.

У відзиві на додаткові пояснення та запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначає, що позивачем не надано доказів неправомірності оскаржуваного розпорядження №955 від 28 травня 2019 року, а тому відсутні підстави для його скасування.

У додаткових поясненнях представник позивача наголошує на відсутності правових підстав для проведення страхових виплат за обставинами, вказаними в оскаржуваному розпорядженні №955 від 28 травня 2019 року.

У запереченнях на додаткові пояснення представник відповідача наголошує, що виконання позивачем оскаржуваного розпорядження №955 від 28 травня 2019 року формує позитивну думку страхувальників щодо страхового середовища та не порушує ділову репутацію позивача та звернув увагу, що в оскаржуваному розпорядженні відсутня вимога виплатити кошти.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

26 квітня 2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг складений акт №657/13-4/15, яким зафіксовано наступне.

До Нацкомфінпослуг надійшли скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 від 26 березня 2019 року (вх. від 01квітня 2019 року № М-5456), ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 від 26 березня 2019 року (вх. від 01 квітня 2019 року № М-5460), ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 від 26 березня 2019 року (вх. від 01 квітня 2019 року № М-5452) та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 від 26 березня 2019 року (вх. від 01 квітня 2019 року М-5454) щодо невиконання Товариством (позивачем) зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5830752 (далі - Договір) та порушення вимог законодавства про фінансові послуги.

За результатами розгляду документів, наданих Товариством (позивачем) на вимогу Нацкомфінпослуг листом від 16 квітня 2019 № 516 (вх. № 2620/СК від 19 квітня 2019 року), встановлено таке.

28 липня 2017 року за участю забезпеченого за договором транспортного засобу сталася подія, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якої завдано шкоди життю ОСОБА_5 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Відповідно до постанови слідчого Фастівського ВП Васильківського відділу ГУ Національної поліції в Київській області від 31 травня 2018 року постановлено кримінальне провадження (№ 1201711031000788) по відношенню до ОСОБА_6 (водій забезпеченого за договором транспортного засобу) закрити у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.

05 листопада 2018 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра Україна» (Страхова компанія "Ван Клік") отримало від Мелеха Д.О. в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 заяви на виплату страхового відшкодування, до яких були додані всі документи, передбачені статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», необхідні для прийняття Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра Україна» (Страхова компанія "Ван Клік") рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра Україна» (Страхова компанія "Ван Клік") листом від 27 листопада 2018 року повідомлено ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 за договором не виникла, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є навмисні дії особи, потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку.

Відповідач вказує, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра Україна» (Страхова компанія "Ван Клік") не надано документів, які підтверджують навмисні дії особи, потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку, отже прийнято невмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра Україна» (Страхова компанія "Ван Клік") порушено вимоги законодавства у сфері фінансових послуг, а саме абзаців 1-3 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо невиконання страховиком обов`язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Розпорядженням від 28 травня 2019 року№955 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Ван Клік" (Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна») усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів до 19 червня 2019 року.

Листом від 19 червня 2019 року позивач повідомив відповідача про виконання розпорядження від 28 травня 2019 року№955.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664), метою якого є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Згідно із статтею 28 Закону №2664 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Положеннями частини 1 статті 39 Закону №2664 передбачено, що передумовою застосування заходів впливу є встановлення обставин, які свідчать про допущення учасником ринку порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.

Пунктом 5.9 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20 листопада 2012 року №2319, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2112/22424 (далі - Положення №2319) передбачено, що рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов`язковими для виконання особами. У разі невиконання особами рішень про застосування заходів впливу Нацкомфінпослуг вживає заходів щодо виконання рішень у порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 1 пункту 2.1 розділу ІІ Положення №2319 визначено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу: зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення. Рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг.

Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги (пункт 2.2 Положення №2319).

Рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 3, 6 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, набирають чинності з дня їх винесення Нацкомфінпослуг (пункт 4.22 Положення №2319).

Як свідчать матеріали справи, у спірних правовідносинах відповідачем прийнято оскаржуване розпорядження за порушення Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Ван Клік» положень пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV (далі - Закон №1961).

Статтею 7 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР визначено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим видом страхування.

Відповідно до статті 3 Закону №1961 обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону №1961 встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з положеннями статті 34 Закону №1961 страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону №1961, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Підставами для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (стаття 37 Закону №1961). Так, позивач вказує, що ним за зверненням ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про страхове відшкодування (моральна шкода, витрати на поховання та у зв`язку з втратою годувальника) відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки в діях водія ОСОБА_6 відсутні невідповідність вимогам Правил дорожнього руху, які б могли знаходитись у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками та він (водій) не мав технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою слідчого Фастівського ВП Васильківського відділу Головного управління Національної поліції у Київській області від 31 травня 2018 року постановлено кримінальне провадження №1201711031000788 по відношенню до ОСОБА_6 (водій забезпеченого за договором транспортного засобу) закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 6 Закону №1961 страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

З наведеної норми слідує, що страховим випадком є подія, а саме дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність. Факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується, зокрема, довідкою МВС.

Для виникнення зобов`язань щодо страхового відшкодування не має значення чи реалізовані деліктні правовідносини між заподіювачем шкоди (застрахованою особою) та потерпілим.

Словосполучення «внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність» слід розуміти як виникнення на підставі дорожньо-транспортної пригоди деліктних зобов`язань між заподіювачем шкоди та потерпілим, змістом яких є відшкодування шкоди, а не реальне притягнення особи, відповідальність якої застраховано, до цивільно-правової відповідальності. Цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, є наслідком дорожньо-транспортної пригоди, а не умовою страхового відшкодування.

Статтю 35 Закону №1961 визначено перелік документів, які повинен подати потерпілий для отримання страхового відшкодування. І серед цього переліку немає документів, які підтверджують притягнення застрахованої особи до відповідальності.

Перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені у статті 37 Закону №1961 та є вичерпними.

Отже, виплата страхового відшкодування не залежить від того чи притягнуто особу до цивільно-правової відповідальності або адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №826/14607/16.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження.

Згідно пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено обґрунтованість оскаржуваного розпорядження з урахуванням частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ван Клік" відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко