Ухвала суду № 89250041, 12.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову

12 травня 2020 року м. Київ № 640/2462/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_1

до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнення просять:

- визнати протиправними та скасувати дві постанови від 04.03.2019р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренко Сергія Володимировича та державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Дутки Івана Васильовича про прийняття виконавчого провадження ВП № 4529908;

- визнати незаконною бездіяльність та дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренко Сергія Дмитровича, що проявилася у невнесенні до Автоматизованої системи виконавчого адження інформації/відомостей про постанову від 04.03.2019р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренко Сергія Володимировича про прийняття виконавчого провадження ВП№4529908, в строки та порядок визначений законодавством України, розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, Затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5;

- визнати незаконною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренко Сергія Володимировича, що проявилася в порушенні і недотриманні вимог Статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо не надіслання і не доведення до відома стягувачу-Погребній Любов Григорівні постанови від 04.03.2019р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренко Сергія Володимировича про прийняття виконавчого провадження ВП№4529908, не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 року відкрито провадження у зазначеній справі.

05.05.2020 ОСОБА_1 звернулась з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:

- зупинити дію постанови від 04.03.2019р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренко Сергія Володимировича про прийняття виконавчого провадження ВП №4529908 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007р заява №25476/02 по справі „Погребна проти України", до набрання законної сили рішення суду у даній справі;

- зупинити дію постанови від 04.03.2019р. державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Дутки Івана Васильовича про прийняття виконавчого провадження ВП №4529908 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007р заява №25476/02 по справі „Погребна проти України", до набрання законної сили рішення суду у даній справі;

- заборонити Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та старшому державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренко Сергія Володимировича вчиняти дії по виконавчому провадженню ВП №4529908 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007р заява №25476/02 по справі „Погребна проти України", до набрання законної сили рішення суду у даній справі.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що на даний час є правова невизначеність стосовно того, що виконавче провадження №4529908 незаконно перебуває у провадженні старшого державного виконавця Сіренка C.B. , який не має законного права здійснювати виконавчі дії по вказаному провадженню, згідно постанови за підписом в.о. Директора Департаменту ДВС МЮУ К.Ю.Сілкіна від 06.05.2016р. про відвід начальника та державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ.

Таким чином, на думку заявника, з метою недопущення прийняття незаконних дій та рішень державним виконавцем Сіренком C.B. та іншими посадовими і службовими особасми відповідача на час розгляду даної справи, до набрання законної сили судовим рішенням, необхідно вжити заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанов та заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, законодавець визначив, що перелік підстав для забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому за відсутності передбачених вказаною статтею обставин прийняття рішення про забезпечення позову є неможливим.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд приходить висновку, що заявником не наведено обставин та не надано доказів, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

У випадку, якщо особа має намір звернутися до суду з немайновою вимогою, судам необхідно застосовувати та досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

На переконання суду, подання адміністративного позову, предметом якого є скасування двох постанов від 04.03.2019р. державних виконавців Сіренко С.В. та Дутки І.В. про прийняття виконавчого провадження ВП № 4529908, не може бути єдиним та беззаперечним доказом очевидної протиправності таких дій чи рішень суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, заявником до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених заявником на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та положення законодавства, керуючись ст.ст. 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Патратій