Ухвала суду № 89250029, 14.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 травня 2020 року м. Київ № 640/7119/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., ознайомившись з позовною заявою

за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України про скасування Наказу №235-к від 28.02.2018,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Верховного Суду України, в якому просить суд:

1.Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Верховного Суду України № 235-к від 28 лютого 2018 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку із ліквідацією Верховного Суду України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та зобов`язати Верховний Суд України поновити мене, ОСОБА_1 , на роботі на посаді начальника управління забезпечення діяльності керівництва Верховного Суду України з дня звільнення - з 28 лютого 2018 року.

2.Стягнути з Верховного Суду України на мою, ОСОБА_1 , користь кошти на відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги адвоката.

Ознайомившись із позовною заявою, суд встановив її невідповідність вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

За правилами ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Також ч. 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з позовом позивач подала клопотання про поновлення строку, згідно якого посилається на відсутність ефективних засобів юридичного захисту на момент її звільнення. Зазначає, що має можливість звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі лише після того, як Конституційний Суд України ухвалив рішення від 18 лютого 2020 року по суті конституційного подання Верховного Суду України від 03 жовтня 2016 року та визнав неконституційними положення п. 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII в частині ліквідації Верховного Суду України, оскільки лиш після цього її звернення до суду з позовом набуває практичного сенсу, а отже може вважатися ефективним засобом юридичного захисту в розумінні ст. 13 Конвенції.

У контексті з наведеним суд звертає увагу на приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 123 КАС України, якими передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

З урахування наведеного вказані доводи позивача суд не може визнати як поважні причини пропуску процесуального строку. Як вбачається з тексту позовної заяви, ОСОБА_1 було звільнено з посади з 28.02.2018р., трудову книжку отримала 28.02.2018р, тобто саме з цього часу позивач була обізнана про порушення її прав. В той же час з даним позовом до суду звернулася лише після спливу більше двох років. Крім того не може суд прийняти як поважну причину пропуску строку посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року, оскільки факт відсутності такого рішення з 28.02.2018р не позбавляє особу права та не перешкоджає особі звернутися за захистом своїх прав з відповідним позовом до суду.

З огляду на викладене вище, позивачу слід надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом із зазначення інших підстав для поновлення строку та документальні докази поважності причин пропуску такого строку.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вищевказаним вимогам положень ст. 161 КАС України і позивачу належить усунути вищенаведені недоліки у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав поважності причин пропуску строку з обов`язковим наданням доказів на підтвердження своїх доводів.

Керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва -

У Х В А Л И В:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дати отримання копії цієї ухвали.

3.Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч.4 ст. 169 КАСУ.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя Я.І. Добрянська