Рішення № 89249949, 12.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року м. Київ № 640/20605/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Укрмедпроектбуд"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкової вимоги № 166773-17 від 05.09.2018 року та

зобов`язання внести зміни в інтегровану картку

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Укрмедпроектбуд" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив:

- скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві № 166773-17 від 05.09.2018 року;

- зобов`язати внести зміни в інтегровану картку платника податку - Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" по коду бюджетної класифікації 14010100 (Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)), виключивши недостовірну інформацію про грошове зобов`язання Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" із сплати податку на додану вартість в розмірі 28 975,43 гривень та всі нараховані на підставі такого зобов`язання суми відповідальності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Так, позивач зазначив, що у 2016 році ним було отримано два податкових повідомлення рішення № 00003231205 від 02.09.2016р. та № 00003221205 від 02.09.2016р., з якими позивач не погодився та подав відповідні скарги. Проте, протягом 20-денного строку позивач не був повідомлений ані про рішення за розглядом скарги, ані про продовження строку розгляду скарги, у зв`язку з чим на підставі ст. 56 ПК України такі скарги позивача вважається задоволеними на його користь, а вказані ППР вважаються скасованими.

Таким чином, на думку позивача, спірна податкова вимога № 166773-17 від 05.09.2018 року не може вважатися законною та підлягає скасуванню, адже відсутній податковий борг та відповідно - відсутнє прострочене узгоджене грошове зобов`язання.

Відповідач надав суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної вимоги, зазначивши, що вона винесена на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що підставою для винесення зазначених в позовній заяві податкових повідомлень - рішень були матеріали камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податків до бюджету, оформлені актом ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.09.16 №323/26-55-12-05 та від 02.09.16 №322/26-55-12-05. Як зазначено в акті перевірки, позивачем порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, а саме терміни сплати податку на додану вартість у загальній сумі 28 262,55 грн. (з затримкою більше 30 днів) та 170 018,80 грн. (з затримкою до 30 днів). На підставі акта перевірки від 02.09.2016 №323/26-55-12-05, керуючись п.126.1 ст. 126 ПК України застосовано штраф у розмірі 5 652,51 грн. (28 252,55 грн. х 20%), а на підставі акта перевірки від 02.09.2016 №322/26-55-12-05, керуючись п.126.1 ст. 126 ПК України застосовано штраф у розмірі 17081,88 грн. (170018,8 грн. х 10%).

Також відповідач зазначив, що ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги на податкові повідомлення-рішення №00003231205 та №00003221205 від 02.09.2016року, яке було направлено на адресу Позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте було повернуто на адресу контролюючого органу з зазначенням причин невручення «не розшукано», а відповідно вважаються належним чином врученими Позивачу. Отже, сума податкового зобов`язання, визначена податковими повідомленнями-рішеннями, при винесенні податкової вимоги була узгодженою. На підставі даних інтегрованої картки платника податку позивачем несвоєчасно сплачено суму податкового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 02.09.2016 року № 0003231205 та № 0003221205, тобто з затримкою більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Станом на 05.09.2018 в інтегрованих картках платника податків Позивача обліковувався податковий борг по податку на додану вартість (код платежу 14010100) у сумі 28 975,43 грн., який виник згідно податкових повідомлень-рішень від 02.09.2016 № 0003231205 та №0003221205. Керуючись вимогами п. 59.1 статті 59, статті 89 Кодексу та п. 3.1 розділу III Порядку № 610, ГУ ДФС у м. Києві сформовано та направлено платнику податків податкову вимогу від 05.09.2018 № 166773-17 та рішення про опис майна в податкову заставу від 05.09.2018 №45007-17.

Крім того, відповідач посилається на те, що згідно інформаційно - телекомунікаційних систем органів ДФС податкова вимога від 05.09.2018 № 166773-17 відкликана 26.10.2017 в зв`язку з самостійною сплатою поточних зобов`язань підприємством, рішення про опис майна у податкову заставу втратило юридичну силу. Отже, підстави для задоволення позовних вимог Позивача відсутні, у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки оскаржувана податкова вимога вважається відкликаною.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що він не оплачував спірний податковий борг, а отже вимога не може вважатися відкликаною. Позивач припускає, що відповідач міг зарахувати в оплату спірного податкового боргу оплату по деклараціях за більш пізніші періоди.

16.04.2019р. позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій окрім первісних вимог, позивач просив також скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві № 105615-17 від 27.03.2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2019 відмовлено Державному підприємству «Укрмедпроектбуд» у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 15.04.2019р. № 178/04-19 (вх. від 16.04.2019р.).

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2018р. ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкову вимогу № 166773-17, відповідно до якої у Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" станом на 04.09.2018р. наявна сума податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 28 975,43 грн.

Як зазначив відповідач у відзиві, підставою прийняття оскаржуваної вимоги стали матеріали камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податків до бюджету, оформлені актом ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.09.16 №323/26-55-12-05 та від 02.09.16 №322/26-55-12-05.

Судом встановлено, що у 2016 році податковими органами стосовно ДП «Укрмедпроектбуд» було прийнято два податкових повідомлення-рішення:

- № 00003231205 від 02.09.2016 року Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (а.с. 11), яким відносно Позивача відповідно до акту від 02.09.2016 року № 323/26-55-12-05 (а.с. 12-13) про результати проведення камеральної перевірки з питання своєчасної сплати податків до бюджету (надалі - Акт-1) було встановлено порушення строку сплати суми зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного п. 57.1 ст. 57 ПК України, та на підставі ст. 126 ПК України за затримку на 59, 31, 242, 152, 31 календарних днів грошового зобов`язання в сумі 28 262,55 грн. було зобов`язано Позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 5 652,51 штрафних санкцій за податком на додану вартість.

- № 00003221205 від 02.09.2016 року Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (а.с. 18), яким відносно Позивача, відповідно до акту від 02.09.2016 року № 322/26-55-12-05 (а.с. 19-20) про результати проведення камеральної перевірки з питання своєчасної сплати податків до бюджету (надалі - Акт 2) було встановлено порушення строку сплати суми зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного п. 57.1 ст. 57 ПК України, та на підставі ст. 126 ПК України за затримку на 28, 28, 1, 1, 16, 30, 14 календарних днів грошового зобов`язання в сумі 170 018,80 грн. було зобов`язано Позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 17 081,88 штрафних санкцій за податком на додану вартість.

19.09.2016 року, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скарги до ГУ ДФС у м. Києві (а.с. 14-16, 21-24), отримання яких підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача на перших аркушах скарги.

Відповідачем до відзиву було подано рішення про результати розгляду вказаних скарг, зокрема:

- від 17 листопада 2016 року №24268/10/26-15-10-01-35 (а.с. 46-49), яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2016 року №0000323120, а скаргу позивача без задоволення;

- від 17 листопада 2016 року №24274/10/26-15-10-01-35 (а.с. 52-56), яким скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби місті Києві від 02 вересня 2016 року №00003221205 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 12908,40 грн, а в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - задоволено частково.

Спірним у даній справі є факт отримання позивачем рішення про результати розгляду скарг, оскільки у зворотньому випадку відповідно до ст. 56 ПК України скарги позивача вважаються задоволеними на його користь, а вказані ППР - скасованими.

Відповідач стверджує, що були рішення за результатами розгляду скарг були направлені на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте були повернені на адресу контролюючого органу з зазначенням причин невручення «не розшукано», а відповідно вважаються належним чином врученими Позивачу.

Статтею 56 Податкового кодексу України, в редакції станом на 2016 рік (далі ПК України) визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем тримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Як вбачається зі змісту диспозиції цієї статті, способи вручення рішення контролюючого органу платникові податку законодавцем визначені чітко й вичерпно.

Згідно з п. 56.9 ст. 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у п. 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п. 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або потягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці 1 цього пункту.

Отже, законодавець чітко встановив алгоритм дій податкового органу в ході розгляду скарги платника податків у порядку статті 56 ПК України і наслідки його недотримання. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019р.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що ДП «Укрмедпроектбуд» скористалося правом досудового (адміністративного) оскарження та звернулося до Державної фіскальної служби України ум. Києві із скаргами на ППР Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 00003231205 від 02.09.2016 року та № 00003221205 від 02.09.2016 року (а.с. 14-16, 21-24), отримання яких відповідачем 19.09.2016 підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача на перших аркушах скарги.

Відповідачем були прийняті рішення від 27.09.2016 № 21178/10/26-15-10-01-35 (а.с. 142) та № 21176/10/26-15-10-01-35 (а.с. 146) про продовження розгляду скарг до 17.11.2016, а також докази їх надіслання позивачу 27.09.2016 на адресу: 01601, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 7 (а.с. 143-145, 147-150). Проте, вказані поштові конверти були повернені на адресу контролюючого органу з зазначенням причин невручення «не знаходиться».

Також відповідачем подано суду рішення від 17 листопада 2016 року №24268/10/26-15-10-01-35 (а.с. 46-49) №24274/10/26-15-10-01-35 (а.с. 52-56) про результати розгляду вказаних скарг, до яких додано поштові конверти (а.с. 51, 58), в яких вказані рішення були надіслані позивачу, проте повернені на адресу контролюючого органу з зазначенням причин невручення «не розшукано».

З вказаних поштових конвертів судом встановлено, що рішення від 17.11.2016р. про результати розгляду скарг були надіслані позивачу на адресу: 01601, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 7.

В той же час, судом встановлено, що на перших аркушах скарг ДП «Укрмедпроектбуд» (а.с. 14, 21) позивачем чітко зазначено та виділо жирним шрифтом:

«місцезнаходження (податкова адреса) платника податків, який подає скаргу:

01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7 (з 09.09.2016 року)

01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7, оф. 10 (до 08.09.2016р.)

Згідно відбитку календарного штемпелю на поштовому конверті, в якому направлялось зазначене рішення, поштове відправлення було передано поштовому відділенню для пересилання позивачу 17.11.2016 року.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено порядок надіслання податкового повідомлення-рішення, яке вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, з урахуванням вказаних положень ПК України, вказані рішення про продовження розгляду скарг та про результати розгляду скарг вважаються врученими позивачу.

Отже, в даному випадку судом було встановлено, що алгоритм дій, визначений статтею 56 ПК України, податковим органом було дотримано, а тому підстав для застосування наслідків, визначених абз. 2 п. 56.9 ст. 56 ПК України відсутні.

Суд зазначає, що до повноважень податкових органів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших дій. Тим більш, що в поданих скаргах позивач чітко вказав, в який час і на яку адресу йому надсилати поштову кореспонденцію, що і було дотримано відповідачем.

Крім того, судом встановлено, що скарги були отримані відповідачем 19.09.2016, рішення про продовження розгляду скарг до 17.11.2016 були прийняті 27.09.2016, тобто в межах 20 денного строку, передбаченого п. 56.9 ст. 56 ПК України.

Рішення про результати розгляду вказаних скарг були прийняті 17.11.2016р., тобто також в межах 60 денного строку, передбаченого п. 56.9 ст. 56 ПК України, а також в межах строку визначеного рішеннями про продовження розгляду скарг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було дотримано вимоги п. 56.9 ст. 56 ПК України щодо строків розгляду скарг позивача на ППР Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 00003231205 від 02.09.2016 року та № 00003221205 від 02.09.2016 року.

В той де час суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що податкова вимога від 05.09.2018 № 166773-17 відкликана 26.10.2017 в зв`язку з самостійною сплатою поточних зобов`язань підприємством, оскільки відповідачем не подано належних доказів сплати ДП «Укрмедпроектбуд» заборгованості саме за спірною вимогою № 166773-17 від 05.09.2018 року.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій.

Натомість позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної вимоги, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат у справі, суд вказує, що з огляду на висновки суду про відмову у задоволенні позову, правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій