Рішення № 89249910, 06.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Київ № 640/22668/19

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури України, третя особа Національний музей історії України про визнання незаконним та скасування наказу, встановлення відсутності повноважень,

встановив:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури України (надалі також - відповідач), третя особа Національний музей історії України (надалі також - третя особа) про визнання незаконним та скасування наказу, встановлення відсутності повноважень.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуваний наказ з підстав викладених в адміністративному позві.

Представником відповідача на адресу суду надано відзив на заявлений адміністративний позов в якому просив суд відмовити в його задоволенні.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу Міністра культури України від 17.03.2015 року ОСОБА_1 (в подальшому за текстом - Позивач, ОСОБА_1 ), було прийнято на посаду Генерального директора Національного музею історії України, 17.03.2015 року між Міністерством культури України та ОСОБА_1 укладено відповідний контракт №621 (копії наказу та контракту додаються).

11.11.2019 року на адресу Національного музею історії України надійшов документ Міністерства культури України, іменований як наказ від 07.11.2019 року №852 «Про проведення перевірки», зі змісту якого вбачається, що він підготовлений від імені державного секретаря, голови комісії з проведення ліквідації Міністерства культури України Карандєєва Р. Вказаний документ не містить підпису державного секретаря, голови комісії з проведення ліквідації Міністерства культури України Карандєєва Р. (а так само і підпису будь-якої іншої уповноваженої особи).

Зазначеним наказом, відповідно до звернення голови первинної профспілкової організації Національного музею історії України Богдалової А.Г. та її заступника Іванової О.П. щодо неправомірних дій генерального директора Національного музею історії України Сосновської Т.В., надісланого листом Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 01.11.2019 року №865.8/КО/803.7/19/19/25.2, наказано:

Здійснити з 11 по 29 листопада 2019 року перевірку фактів наведених у зазначеному зверненні щодо можливих порушень законодавства генеральним директором Національного музею історії України Т.В. Сосновською.

На період проведення перевірки відсторонено ОСОБА_1 від виконання обов`язків генерального директора Національного музею історії України та виконання обов`язків генерального директора Національного музею історії України покладено на ОСОБА_2 , завідувача відділу збереження фондів (головного зберігача) Національного музею історії України.

Національний музей історії України є державною установою, створеною у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади України - Міністерством культури України, у своїй діяльності Національний музей історії України підпорядкований (відноситься до сфери управління) Міністерству культури України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до критеріїв, визначених судовою практикою: «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; «у межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України (ч. 2 ст. 120 Конституції України).

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», що визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України, діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №495 затверджено Положення про Міністерство культури України, що визначає організацію, повноваження і порядок діяльності цього міністерства.

Міністерство культури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин.

Міністерство культури України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п.п. 1, 2 Положення про Міністерство культури України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №495).

Судом встановлено, що на адресу відповідача надійшов лист Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 01.11.2019 року № 865.8/КО/803.7/19/19/25.2 в якому зазначено, що до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшли звернення голови первинної профспілкової організації Національного музею історії України Богдалова А.Г. та його заступника Іванової О.П. щодо неправомірних дій генерального директора Національного музею історії України Т. Сосновської.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», уповноважений має право вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;

Статтею 16 Закону визначено, що підставами для провадження справ та призначення перевірок є. зокрема, зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників.

Згідно із статтею 17 Закону, уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

При розгляді звернення Уповноважений, зокрема, направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення.

З викладеного вище вбачається, що до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшли звернення голови первинної профспілкової організації Національного музею історії України Богдалова А.Г. та його заступника Іванової О.П. щодо неправомірних дій генерального директора Національного музею історії України Сосновської Т.В.

Пунктом 8 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 495 (далі - Положення про Мінкультури) встановлено, що Мінкультури у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Відповідачем видано наказ від 07.11.2019 року № 852 «Про проведення перевірки» (із змінами, наказ Мінкультури від 11.11.2019 року № 864 «Про внесення змін до наказу Міністерства культури України від 07.11.2019 року № 852 «Про проведення перевірки») для перевірки викладених фактів в зверненнях.

Пунктом 3, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 «Про деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» (далі - Постанова № 829) Міністерство культури України ліквідовано, встановлено, що Міністерство культури, молоді та спорту України є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства культури України.

Пунктом 10 Положення про Мінкультури встановлено, що Міністр очолює Мінкультури, здійснює керівництво його діяльністю.

Постановою Верховної Ради України від 29.08.2019 року № 18-ІХ ОСОБА_3 звільнено з посади Міністра культури України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.09.2019 року № 738-р утворено комісію з проведення ліквідації Міністерства культури України.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Міністерство культури України (ідентифікаційний код 37535703) перебуває в стані припинення. Головою комісії з припинення призначено Карандєєва Р.В..

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, Карандєєв Р.В. має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Маємо наголосити, що відповідно до статті 105 Цивільного Кодексу України, з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи. Слід зауважити, що ліквідаційна комісія не має статусу юридичної особи, а підприємство, що ліквідується, в період її роботи статусу юридичної особи не втрачає.

Тобто, дієздатність юридичної особи здійснюється через ліквідаційну комісію. Дії комісії розглядаються як дії самої юридичної особи. Комісія здійснює дії, у тому числі виступає в суді від імені юридичної особи і набуває безпосередньо для неї права і обов`язки.

Пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» визначено, що орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

На даний час Міністерство культури України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері у зв`язку з тим, що на теперішній час не набрав чинності акт Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади (Міністерством культури, молоді та спорту України) його повноважень та виконання функцій.

Суд також зазначає, що Національний музей відповідно до розділу першого статуту віднесений до сфери управління Міністерства культури України, яке у свою чергу є органом управління майном.

Відповідно до розділу II статуту Музей є об`єктом державної власності України і не підлягає приватизації і роздержавленню.

Статтею 26 Закону України «Про музеї та музейну справу» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, у межах своїх повноважень здійснює контроль за діяльністю музеїв, заснованих на державній та комунальній формах власності, за станом обліку, зберіганням, охороною, використання та переміщенням музейних предметів Музейного фонду України, що зберігаються в музеях незалежно від форми власності.

Мінкультури згідно з Положенням про нього, здійснює функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління здійснює контроль за діяльністю музеїв, заснованих на державній та комунальній формі власності; здійснює функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до підпунктів 1,3 пункту 6 Положення, Мінкультури для виконання покладених на нього завдань має право: залучати в установленому порядку спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) для розгляду питань, що належать до компетенції Мінкультури; скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до компетенції Мінкультури.

Згідно контракту укладеного між Мінкультури та генеральним директором Музею Сосновською Т.В. Мінкультури має право запитувати інформацію від Керівника щодо окремих напрямів діяльності Музею (п. 2.6.2), проводити перевірки Музею з питань, що відноситься до його компетенції (п. 2.6.4).

З метою прийняття відповідного рішення, Мінкультури прийняте рішення про утворення відповідної комісії, що передбачено підпунктом 3 пункту 6 Положення.

Відповідно до статті 259 Кодексу центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні.

Підпунктом 1 пункту 3 розділу II Типового положення про службу управління персоналом державного органу, затвердженого наказом Національне агентство України з питань державної служби від 03.03.2016 року № 47 «Про затвердження Типового положення про службу управління персоналом державного органу», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.03.2016 року за № 438/28568, служба управління персоналом має право спільно з іншими структурними підрозділами перевіряти і контролювати дотримання правил внутрішнього службового розпорядку, вимог законодавства про працю та державну службу в державному органі та здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю у підпорядкованих організаціях.

Музей відповідно до розділу І статуту віднесений до сфери управління Мінкультури, яке у свою чергу є органом управління майном.

Відповідно до розділу II статуту Музей є об`єктом державної власності України і не підлягає приватизації і роздержавленню.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктами управління об`єктами державної власності, зокрема, є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи - уповноважені органи управління.

Відповідно до пункту 38 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань виконують інші передбачені законодавством функції з управління об`єктами державної власності.

Отже, враховуючи викладене, Музей перебуває у функціональному підпорядкуванні відповідача, який має право проведення перевірок дотриманню законодавства про працю.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправності оскаржуваного наказу та дій відповідача та з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Смолій