Рішення № 89249827, 15.05.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2020 року Чернігів Справа № 620/300/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у Чернігівській області Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування рішень, податкової вимоги та податкового боргу, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (надалі також -ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач 1) та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо нарахування ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку в розмірі 8665,25 гривень та щодо передачі інформації про такий податковий борг для Головного управління ДПС у м. Києві;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 926/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 від 30.09.2019 про виключення з реєстру платників єдиного податку;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.02.2019 про опис майна ОСОБА_1 в податкову заставу;

- визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 14.02.2019 № 81087-17;

- визнати протиправним і скасувати податковий борг з єдиного податку щодо ОСОБА_1 в розмірі 8671,37 гривень, а також заборгованість з єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців щодо ОСОБА_1 в розмірі 19 927, 38 гривень;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити з баз даних Головного управління ДПС у м. Києві інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку в розмірі 8671,37 гривень, а також заборгованості з єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців в розмірі 19 927, 38 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що вона з 17.07.2017 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця та перебувала на обліку у відповідача 1, а з 29.04.2018 перереєстрована до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві. Підприємницьку діяльність здійснювала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (3 група платників 5% до доходу) з 17.07.2017 року по 08.02.2019 року. ФОП ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку з 08.02.2019 у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності. Так, позивач зазначає, що на момент припинення її підприємницької діяльності вона не мала податкового боргу, за час її перебування на податковому обліку вчасно та в повному обсязі сплачувала належні податки та збори, а тому отриманий акт камеральної перевірки та прийняті за наслідками його розгляду рішення та вимоги є протиправними та належать до скасування як такі, що прийняті податковим органом всупереч норм чинного податкового законодавства.

ГУ ДПС у Чернігівській області у встановлений судом строк направило на адресу суду відзив на позов, в якому зазначило, що з позовними вимогами не погоджується, в їх задоволенні просить відмовити в повному обсязі та зазначає, що позивач перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС в Чернігівській області з 17.07.2017 по 31.12.2018, як фізична особа-підприємець. 09.11.2018 ФОП ОСОБА_1 було подано декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця № 110022 за три квартали 2018 року, в якій самостійно визначила суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 12173,45 грн. Термін сплати - 19.11.2018. Однак вказана сума позивачем була сплачена частково в сумі 3508,20 грн, а тому і виник податковий борг з єдиного податку в сумі 8665,25 грн. Відповідач 1 в своєму відзиві на позов зауважує, що сума податкового зобов`язання, самостійно визначена платником податків в поданій контролюючому органу податковій декларації вважається узгодженою. Щодо виникнення та фактичного обліку суми боргу з єдиного соціального внеску, відповідач 1 зазначає, що вказана інформація у ГУ ДПС в Чернігівській області відсутня, оскільки позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві.

ГУ ДПС у м. Києві надіслав відзив на позов в якому зазначив, що з позовними вимогами ОСОБА_1 не згоден, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі та пояснює, що згідно інформаційної системи ДПС України в ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 8671,37 грн, який виник у зв`язку з невірним заповненням платником податкової декларації платника єдиного податку за три квартали 2018 року (№110022 від 09.11.2018), а саме помилковим визначенням податкового зобов`язання, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду терміном до 19.11.2018. В вищевказаній декларації не враховано суму податку (8665,25 грн), нарахованого за попередній звітний (податковий)-період (рядок 13 декларації).

Окрім того, відповідач 2 зазначає, що ФОП та особи, які провадять незалежну професійну діяльність не звільняються від сплати ЄСВ за себе. Виключенням є тільки ФОП за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Згідно інформаційних баз даних органів ДПС станом на 13.02.2020 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) 17.07.2017 зареєстрована Чернігівської ОДПІ ТУ ДПС у Чернігівській області та з 29.04.2018 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Деснянському районі ТУ ДПС у м. Києві, зареєстрована як фізична особа - підприємець (в тому числі як платник єдиного податку, група 3 за ставкою 5% у періоді з 17.07.2017 по 08.02.2019 (по дату припинення як ФОП)) та 31.08.2017 зареєстрована як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності, є платником єдиного внеску з 17.07.2017.

Враховуючи викладене вище, відповідач 2 зазначає, що ОСОБА_1 зобов`язана сплачувати єдиний внесок окремо за кожен вид доходу, отриманого як від здійснення незалежної професійної діяльності - адвокат, так і як фізична особа-підприємець.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 24.04.2020 витребувано додаткові докази у справі та роз`яснено наслідки невиконання ухвали суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 17.07.2017 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради. Види діяльності: 82.30 організування конгресів і торговельних виставок; 63.99 надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 69.10 діяльність у сфері права (а.с. 135-136).

З огляду на Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.02.2019 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за власним рішенням (а.с. 135-136).

Як зазначає позивач, що не заперечують відповідачі, з 17.07.2017 ОСОБА_1 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця та перебувала на обліку у відповідача 1, а з 29.04.2018 перереєстрована до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві. Підприємницьку діяльність здійснювала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (3 група платників 5% до доходу) з 17.07.2017 року по 08.02.2019 року.

Так, 09.11.2018 ФОП ОСОБА_1 було подано податкову декларацію з єдиного податку за три квартали 2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи декларацією з відміткою податкового органу (Чернігівська ОДПІ ГУ ДПС у Чернігівській області) про отримання звітності 09.11.2018 (а.с. 84).

Відповідачем 2 14.02.2019 прийнято податкову вимогу Ф № 81087-17, якою визначено податковий борг ОСОБА_1 з єдиного податку в сумі 8665,25 грн (а.с. 121).

Цього ж дня, 14.02.2019, відповідачем 2 прийнято рішення № 81087-17 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу (а.с. 122).

Податкова вимога від 14.02.2019 була направлена позивачеві рекомендованою кореспонденцією за податковою адресою платника, проте повернута за закінченням терміну зберігання (а.с. 123-125).

У подальшому, 16.09.2019 відповідачем 2 складено акт камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування № 1054/26-15-33-17-11/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано порушення позивачем абз. 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, станом на 01.09.2019 борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 8671,37 грн (а.с. 18-19).

На підставі вказаного вище акту камеральної перевірки відповідачем 2 прийнято рішення від 30.09.2019 № 926/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку з 30.09.2019 (а.с. 20).

Отримавши акт перевірки та рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_1 звернулась до податкового органу із адвокатським запитом, за результатами розгляду якого в реєстрі платників єдиного податку внесено коригування в частині дати анулювання, а саме у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності 08.02.2019. Окрім того, вказаним листом позивача повідомлено про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність в сумі 19927, 38 грн (а.с. 23-25).

Не погоджуючись із такими діями контролюючих органів, вважаючи вимогу про сплату боргу, рішення про опис майна в податкову заставу, рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду за захистом свої прав та інтересів.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі також Закон № 2464-VІ) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на податковому обліку у відповідача 1 на спрощеній системі оподаткування , група 3 ставка 5% до доходу, що підтверджується копією витягу з реєстру платників єдиного податку (а.с. 17).

Як зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, 09.11.2018 ОСОБА_1 подано декларацію з єдиного податку за три квартали 2018 року, в якій зазначено в рядку 12 - 12173,45 грн (нараховано всього за звітний (податковий) період); в рядку 13 вказано - 8665,25 грн (нараховано за попередній звітний (податковий) період); у рядку 14 вказано - 3508,20 грн (сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) (а.с. 84).

Із вказаної декларації суд не вбачає не вірного її заповнення, а сума зазначена ОСОБА_1 у рядку 14 - сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 3508,20 грн, сплачена платником податків, що підтверджує у своєму відзиві і сам відповідач 1.

Окрім того, 08.02.2019 позивачем подано декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2018 рік, в якій рядок 12 - 17873,45 грн (нараховано всього за звітний (податковий) період); в рядку 13 вказано - 12173,45 грн (нараховано за попередній звітний (податковий) період); у рядку 14 вказано - 5700,00 грн (сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) (а.с. 56).

Враховуючи вказане вище в сукупності, суд дійшов висновку, що у позивача відсутній податковий борг з єдиного податку, а у відповідача 1 були відсутні правові підстави для обліку за ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку та передачі інформації відповідачу 2 щодо наявності такого боргу. Таким чином, вимога про сплату боргу форми Ф № 81087-17 від 14.02.2019 підлягає скасуванню, а як наслідок і рішення про опис майна в податкову заставу також підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 68.1 ст. 68 Податкового кодексу орган державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у день державної реєстрації такої особи, державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, внесення будь-яких інших записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань повинен передати відповідному контролюючому органу відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про вчинення реєстраційних дій, передбачених законом.

У свою чергу, згідно з п.п. 2 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.

З огляду на матеріали справи 08.02.2019 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру (а.с. 135-136).

Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи позивачем в повній мірі виконано обов`язок зі сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання з єдиного податку, проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності 08.02.2019, то у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття рішення №926/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 від 30.09.2019 про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 за порушення позивачем абз. 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а як наслідок зазначене рішення підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа - підприємець з 17.07.2017 по 08.02.2019, а з 14.07.2017 провадила незалежну професійну діяльність, що підтверджується даними з Єдиного реєстру адвокатів України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).

Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням № 10-1.

З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).

Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).

За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок № 435.

Пунктом 16 розділу ІV Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( параграф 70).

За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, параграф 43).

Судом встановлено, що під час здійснення підприємницької діяльності як фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подавались відповідні звіти та було сплачено єдиний соціальний внесок, що підтверджується копією звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (а.с. 58) та копією таблиці 1 Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 59), а також відомостями Пенсійного фонду Форми ОК-5 (а.с. 85-90) та копіями платіжних доручень про сплату ЄСВ (а.с. 91-92).

У цій справі спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Суд зазначає, що Законом № 2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

При цьому аналіз пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 вказує на те, що цим Порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійно взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою.

До того ж, як передбачено у пункті 4 розділу VI Порядку № 1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».

Суд зауважує, що відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, після отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю подала заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу. Натомість відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі - підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності до ІКП з КБК 71040000.

Отже, дії контролюючого органу щодо самостійного встановлення позивачу як фізичній особі - підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності до ІКП з КБК 71040000 не узгоджуються з нормами Порядку № 1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску.

Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 520/3939/19.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до копії трудової книжки позивача, Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_1 прийнята на роботу адвокатом до Адвокатського об`єднання «Саєнко Харенко».

Водночас, відповідно до наданих позивачем, на вимогу суду, індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5), з лютого 2019 року по лютий 2020 включно наявна інформація про сплату страхових внесків Адвокатським об`єднанням « Саєнко Харенко » за найманого працівника ОСОБА_1 (а.с. 88).

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що оскільки метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період з лютого 2019 по лютий 2020 включно), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.12.2019 у справі № 260/358/19 та у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві виключити з баз даних відповідача 2 інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку та заборгованості з єдиного соціального внеску суд зазначає таке.

Приписами пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

У свою чергу, згідно з пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Збір податкової інформації та отримання податкової інформації контролюючим органом урегульовано статтями 72, 73 Податкового кодексу України.

Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення норм податкового законодавства та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Підпунктом 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку, передбаченому Податковим кодексом України. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховного Судом у постановах від 25 квітня 2018 року (справа №826/1902/15), від 18 вересня 2018 року (справа №818/398/15), від 20 листопада 2019 року (справа №480/4006/18).

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи інформації про наявність заборгованості з ЄСВ не породжують правових наслідків для останніх та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків. Крім того, матеріалами справи не встановлено прийняття будь-якого рішення (вимоги про сплату єдиного соціального внеску) стосовно ОСОБА_1 .

Щодо наявної інформації про заборгованість ОСОБА_1 з єдиного податку, то суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту є саме скасування вимоги про сплату вказаного податкового боргу та рішення про опис майна у податкову заставу.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачами, як суб`єктами владних повноважень не доведено правомірності своїх дій та прийнятих рішень.

Отже, з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів в рівних частинах, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держаної податкової служби у Чернігівській області щодо нарахування ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку в розмірі 8665,25 гривень та щодо передачі інформації про такий податковий борг до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 926/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 від 30.09.2019 про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 14.02.2019 про опис майна ОСОБА_1 в податкову заставу.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 14.02.2019 № 81087-17.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 504 (п`ятсот чотири) грн 48 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1513 (одна тисяча п`ятсот тринадцять) грн 45 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000 код ЄДРПОУ 43143966,

Відповідач 2: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267.

Дата складення повного рішення суду - 15.05.2020.

Суддя Ю. О. Скалозуб