Ухвала суду № 89249818, 14.05.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 травня 2020 року Чернігів Справа № 825/533/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Андрушко І.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Чернігівський завод радіоприладів" звернулось з позовом до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області і просив:

- визнати неправомірною відмову зареєструвати податкову накладну № 38 від 17.06.2016, складену ПАТ «ЧеЗаРа» по взаємовідносинах із Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» та зобов`язати зареєструвати податкову накладну № 38 від 17.06.2016 в день її направлення;

- визнати неправомірною відмову зареєструвати податкову накладну № 22 від 10.08.2016, складену ПАТ «ЧеЗаРа» по взаємовідносинах із Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» та зобов`язати зареєструвати податкову накладну № 22 від 10.08.2016 в день її направлення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 позов задоволено повністю. Визнано неправомірною відмову Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черінігівській області зареєструвати податкову накладну № 38 від 17.06.2016, складену ПАТ «ЧеЗаРа» по взаємовідносинах із Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» та зобов`язано зареєструвати податкову накладну № 38 від 17.06.2016 в день її направлення. Визнано неправомірною відмову Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черінігівській області зареєструвати податкову накладну № 22 від 10.08.2016, складену ПАТ «ЧеЗаРа» по взаємовідносинах із Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» та зобов`язано зареєструвати податкову накладну № 22 від 10.08.2016 в день її направлення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 змінено, доповнивши абзаци другий та третій резолютивної частини датою, з якої податкові накладні № 38 від 17.06.16 та № 22 від 10.08.16 вважаються прийнятими та зареєстрованими: 19.12.16 та 07.02.17 відповідно. У іншій частині - постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.17 – залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.03.2020 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.04.2020.

У судове засідання, призначене на 21.04.2020 сторони не з`явились, повідомлялись належним чином про місце, дату та час судового засідання, від представника відповідача надійшло клопотання ро розгляд справи у його відсутності. Від позивача жодних клопотань про розгляд справи за відсутності його представника або про відкладення розгляду справи до канцелярії суду не надходило.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 визнано неявку позивача без поважних причин та розгляд справи відкладено на 14.05.2020.

У судове засідання, призначене на 14.05.2020 сторони не з`явились, повідомлялись належним чином про місце, дату та час судового засідання, від представника відповідача надійшло клопотання ро розгляд справи у його відсутності. Від позивача жодних клопотань про розгляд справи за відсутності його представника або про відкладення розгляду справи до канцелярії суду не надходило.

Дослідивши доводи клопотань та матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на таке.

Учасник справи зобов`язаний добросовісно здійснювати свої процесуальні права і процесуальні обов`язки Позивач, з урахуванням тривалості поштового пересилання, не скористався правом повідомити суд електронною поштою, факсом, шляхом направлення телеграм тощо, що відповідало б положенням КАСУ про причини свого неприбуття та можливості розгляду справи без його участі.

Частиною 5 ст.205 КАСУ встановлено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Диспозитивність (від лат. dispono - розпоряджаюся) - це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності перш за все розкривається через положення хто хоче здійснити свої права, повинен сам потурбуватися про це. Вказані принципи надають кожному учаснику справи можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

З системного аналізу ст.ст. 2, 9, 44 КАСУ вбачається те, що законодавець безпосередньо пов`язує участь позивача в судових засіданнях з рухом судового процесу і дії суду у цьому контексті залежать від дій позивача. Неявка позивача в судове засідання є його волевиявленням, проявом дії принципу вільного розсуду, тому повторна неявка належним чином повідомленого позивача є конклюдентними діями, якими робиться заява про залишення позову без розгляду, а також є правовим наслідком нездійснення позивачем права брати участь у судовому засіданні. Таким чином законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився у судове засідання, так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (див. наприклад рішення Європейського суду прав людини у справі Каракуця проти України).

Отже, позивач має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (наприклад, розгляд справи в режимі відеоконференції, у разі неможливості особистої явки до суду).

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Дії суду, як особливого суб`єкта владних повноважень, регламентовані процесуальним кодексом та не допускають аналогії закону, чи аналогії права. Дискреція суду на обрання варіантів дій у випадку повторної неявки позивача у судове засідання, прямо передбачена в процесуальному законі.

Залишення позову без розгляду - є негативним правовим наслідком для заявника у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, який сприяє швидкому розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також висловлював правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами також загалом може визнаватися таким, що має легітимну мету (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства.)

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа "Скопелліті проти Італії" від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25 березня 1999 року). Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене також забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, інтереси відповідача.

Враховуючи наведене та матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 123, 243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про залишення позову (заяви) без розгляду протягом 15 днів з дня її проголошення у порядку, передбаченому статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Ткаченко