Рішення № 89249670, 15.05.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1435/20

РІШЕННЯ

іменем України

15 травня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.03.2017 №53 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, зобов`язати відповідача внести відповідний запис до реєстру платників єдиного податку про скасування такого рішення та зобов`язати відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку 3 групи з 01.04.2017.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Вважає, що податковий орган порушив процедуру анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку, передбачену статтею 299 Податкового кодексу України. Також зазначив, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийняте 31.03.2017, а це останній день І кварталу 2017 року, що також не відповідає вимогам статті 299 Податкового кодексу України, оскільки не є першим числом місяця, наступного за кварталом.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що у позивача рахується заборгованість за період з 01.10.2016 по 31.03.2017 на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Факт наявності заборгованості станом на 01.03.2017 в сумі 3723,80 зафіксований в доперевірочній довідці від 31.03.2017 №46, на підставі якої прийняте спірне рішення. Вважає, що Податковий кодекс України не зобов`язує контролюючий орган в обов`язковому порядку проводити перевірку з оформленням акту як виключну підставу для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Вважає спірне рішення правомірним, просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, з підстав їх необґрунтованості. Просив позов задовольнити.

Ухвалою від 16.03.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою від 23.03.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управління ДФС у Хмельницькій області з 17.01.2015 по 31.03.2017 на спрощеній системі оподаткування, третя група, 5%.

Рішенням від 31.03.2017 №53 Головне управління ДФС у Хмельницькій області, розглянувши довідку доперевірочного аналізу від 31.03.2017 №46, на підставі пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України виключило з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .

Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Згідно з підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

При цьому, за змістом пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку третьої групи).

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 19.11.2019 у справі №200/5738/19-а.

Доказів проведення відповідної перевірки та встановлення вказаних порушень щодо позивача відповідач суду не надав

Рішення від 31.03.2017 №53 про виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 прийняте податковим органом на підставі довідки доперевірочного аналізу від 31.03.2017 №46, а не на підставі акта перевірки, як це передбачено пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.

За таких обставин, рішення від 31.03.2017 №53 є протиправним.

Суд також враховує, що відповідно до квитанції від 03.02.2017 №0.0.69978810.1 позивач сплатив на рахунок НОМЕР_1 , призначений для сплати єдиного внеску, 5000,00 грн з призначенням платежу 104:2894608437:71040000 єдиний податок.

Суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для притягнення особи до відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Крім цього, позивач протягом 2017-2019 років, І кварталу 2020 року сплачував єдиний податок, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій та платіжних доручень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, обираючи спосіб захисту прав позивача, суд дійшов до висновку про необхідність зобов`язання відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку 3 групи з 01.04.2017, про що внести запис до Реєстру платників єдиного податку.

Враховуючи викладене, позов слід задовольнити.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2102,00 грн слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 4 закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом статті 7 закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлений з 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом цього позову є вимога немайнового характеру (скасування рішення та зобов`язання вчинити дії). Тому позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4204,00 грн, що підтверджується квитанцією від 10.03.2020 №0.01642731084.1.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 15.03.2019 року по справі №826/7778/17.

У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання юридичних послуг від 12.02.2020, розрахунок витрат щодо надання юридичних послуг, що надаються згідно договору, квитанцію від 10.03.2020 №0.0.1542724592.1, ордер ХМ №049051.

Відповідно до квитанції від 10.03.2020 №0.0.1542724592.1 позивач сплатив за надані послуги 10000,00 грн.

Згідно вищезазначеного розрахунку, розмір понесених витрат на надання юридичних послуг в сумі 10000,00 грн пов`язаний з такими послугами: зустріч з клієнтом, надання усної консультації - 500 грн (2 год.); пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання стратегії представництва інтересів клієнта в судовому засіданні - 2000,00 грн (4 год.); складання позовної заяви (апеляційної, касаційної скарги) - 1500,00 (1 год.); складання відповіді на відзив - 500,00 грн (1 год.); складання та подання процесуальних документів (клопотань, заяв) - 500,00 грн (1 год.); участь представника клієнта у судових засіданнях - 2000,00 грн; поштові та канцелярські витрати - 200,00 грн; гонорар адвоката - 2800,00 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 19 закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Зустріч з клієнтом, надання усної консультації, пошук та аналіз судової практики та складання стратегії представництва не є окремим видом адвокатської діяльності, а є частиною консультацій та/або підготовки процесуальних документів, в тому числі підготовки позовної заяви. Позивач не подавав процесуальних документів (клопотань, заяв), окрім позовної заяви та відповіді на відзив. Заява на виконання ухвали суду від 16.03.2020 про залишення позовної заяви без руху подана на усунення недоліків складеної адвокатом позовної заяви, плата за яку включена до вартості послуг щодо підготовки позовної заяви. Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто без участі адвоката в судових засіданнях. Доказів понесення адвокатом поштових та канцелярських витрат позивач суду не надав.

Таким чином, позивач не довів понесення витрат на правову допомогу в розмірі 5200,00 грн за такі послуги: зустріч з клієнтом, надання усної консультації - 500 грн; пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання стратегії представництва інтересів клієнта в судовому засіданні - 2000,00 грн; складання та подання процесуальних документів (клопотань, заяв) - 500,00 грн; участь представника клієнта у судових засіданнях - 2000,00 грн; поштові та канцелярські витрати - 200,00 грн.

Водночас, адвокат підготував позов та відповідь на відзив у справі. Тому позивач довів понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 4800,00 грн (складання позовної заяви - 1500,00 грн, складання відповіді на відзив - 500,00 грн, гонорар адвоката - 2800,00 грн).

Однак, проаналізувавши розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у цій адміністративній справі неспівмірний із складністю справи та наданими послугами, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних робіт, витрачений час, суд дійшов до висновку про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2400,00 грн, яка підтверджується належними доказами та є співмірною з складністю цієї справи та наданими послугами. Вказані витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 31.03.2017 №53 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку 3 групи з 01.04.2017, про що внести запис до Реєстру платників єдиного податку.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2102,00 грн судового збору, 2400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957) Головуючий суддя О.Л. Польовий