Рішення № 89249135, 14.05.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2020 року м. Рівне № 460/2006/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тишицької сільської ради Березнівського району Рівненської області про зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , (далі – позивач), звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Тишицької сільської ради Березнівського району Рівненської області (далі – відповідач), про зобов`язання Тишицької сільської ради Березнівського району Рівненської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,20га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту села Князівка, урочище «Стужне». Позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, не передбачених чинним законодавством. Водночас звертає увагу на відсутність дискреційних повноважень у відповідача щодо надання такого дозволу тому його слід зобов`язати надати такий дозвіл. З посиланням на численні нормативно-правові акти, та постанови Верховного Суду, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву в якому з посиланням на вимоги земельного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування заперечує проти позову. Свою позицію аргументує тим, що позивач звернувся до нього із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,20га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту села Князівка, урочище «Стужне». При цьому, вказана земельна ділянка знаходиться у користуванні позивача на праві оренди. Звертає увагу, що на другому пленарному засіданні сорокової сесії сьомого скликання, питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою за заявою позивача поставлено на розгляд, однак рішення з цього приводу не прийнято. Жодних рішень про відмову у наданні дозволу відповідач не приймав, отже відсутні підстави для зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. Зауважує, що у даному випадку може бути лише бездіяльність відповідача. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Ухвалою суду від 19.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд враховує наступне.

13.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,20га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту села Князівка, урочище «Стужне».

Також, 13.12.2019 позивач подав до відповідача заяву з проханням відмінити рішення № 1050 від 08.08.2019 про надання земельної ділянки в оренду для особистого селянського господарства.

Згідно протоколу № 40 засідання сорокової сесії сьомого скликання Тишицької сільської ради Березнівського району Рівненської області (друге пленарне засідання) від 20 грудня 2019 року, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за заявою ОСОБА_1 не прийнято.

Станом на час звернення позивача до суду із даним позовом, рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за заявою ОСОБА_1 також не прийнято.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Підпунктом «а» частини другої статті 83 ЗК України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

Відповідно до частин першої – третьої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.

Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (надалі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».

З протоколу № 40 засідання сорокової сесії сьомого скликання Тишицької сільської ради Березнівського району Рівненської області (друге пленарне засідання) від 20 грудня 2019 року, вбачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за заявою ОСОБА_1 не прийнято.

Отже, відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача.

Разом з тим, слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правомочності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі.

Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України, особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу, після спливу місячного строку, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17).

Аналіз положень абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним.

Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Матеріалами справи стверджується, що позивач своє право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у строк, встановлений абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України не використала, тому посилання відповідача на дані обставини є неприйнятними, оскільки не позбавляє останнього обов`язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР, рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Із викладеного слідує, що питання щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, розглядаються виключно на пленарних засіданнях, а рішення з цих питань приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Як наведене вище по тексту, рішення за результатами розгляду заяви позивача від 13.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем не прийнято.

Отже, у даному випадку, суд констатує протиправну бездіяльність, яка полягає у не прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою згідно із чинним законодавством.

Щодо дискреційних повноважень відповідача та зобов`язання надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд нагадує, що розпорядження землями державної та комунальної форм власності здійснюють, відповідно, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, зазначені органи здійснюють і передачу земель у власність чи інше право користування. Такі повноваження встановлені, зокрема, Земельним Кодексом України (ст.ст. 8-12, 17, 122).

Тобто, законодавець наділив дані органи дискреційними повноваженнями при прийнятті управлінських рішень.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищезазначене, дискреційне право, зокрема, органу місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

З огляду на вказане, право відповідача на вчинення дій щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, у власність, є його дискреційними повноваженнями, а тому задоволення позовних вимог про зобов`язання надати такий дозвіл є формою втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

При цьому, слід ще раз наголосити, що рішення за заявою позивача від 13.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку не прийнято.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту прав та інтересів позивача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав та інтересів (п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України), а саме: визнати бездіяльність Тишицької сільської ради, Березнівського району, Рівненської області яка полягає у не прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою згідно із чинним законодавством та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.12.2019 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,20га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту села Князівка, урочище «Стужне» із дотриманням порядку, встановленого чинним законодавством, тим самим задовольнивши позовні вимоги.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Тишицької сільської ради, Березнівського району, Рівненської області.

Сума судового збору сплачена позивачем відповідно до квитанції від 16.03.2020 № 48413256, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити.

Визнати бездіяльність Тишицької сільської ради, яка полягає у не прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,20га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту села Князівка, урочище «Стужне».

Зобов`язати Тишицьку сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,20га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту села Князівка, урочище «Стужне» та прийняти відповідне рішення із дотриманням порядку, встановленого статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 118 Земельного кодексу України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80грн (вісімсот сорок гривень, 80коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Тишицької сільської ради

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Тишицька сільська рада (34620, Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Тишиця, вул. Незалежності, 93а; код ЄДРПОУ 04388053).

Суддя Комшелюк Т.О.