Рішення № 89249117, 02.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2020 року м. Рівне №460/2829/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністартивну справу за позовом

ОСОБА_1 доОперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України ( далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік;

- зобов`язати відповідача вирішити питання щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині А0796 Міністерства оборони України Командування військ оперативного командування «Захід», де й отримував грошове забезпечення. Станом на день виключення із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення відповідачем протиправно не проведено повного розрахунку при звільненні, зокрема, не нараховано та не виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його гарантоване державою право як військовослужбовця.

Ухвалою суду від 25.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем, у встановлений судом строк, подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що підставою для виплати матеріальної допомоги є наказ командира військової частини, який може бути виданий лише в разі наявного фонду грошового забезпечення. У зв`язку з граничними обсягами видатків та отриманих асигнувань визначено прийняття рішень щодо виплати матеріальної допомоги на період до 01.12.2019 здійснювати лише у випадку лікування військовослужбовців та/або членів його сім`ї, пов`язаних з необхідністю оперативного втручання у разі онкологічних захворювань, або невідкладеної медичної допомоги при тяжких захворюваннях. При цьому, військовослужбовець до проведення з ним усіх розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. 14.03.2019 позивача виключено із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення, а відтак останній погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків.

Позивачем подано відповідь на відзив, за змістом якої просив позовні вимоги задовольнити повністю, а мотиви відповідача викладені у відзиві на позовну заяву відхилити.

Розглянувши позовну заяву, відзив та відповідь на відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.8), у зв`язку з чим має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А0796 Міністерства оборони України Командуванні військ оперативного командування «Захід».

13.03.2019 позивач подав начальнику управління оперативного забезпечення штабу управління оперативного командування «Захід» рапорт про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік в розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку з хворобою (а.с.9).

Поданий рапорт зареєстровано відповідачем 13.03.2019 за вхідним №2406.

Наказом командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) від 14.03.2019 №60 полковника ОСОБА_1 , начальника відділу радіаційного, хімічного, біологічного захисту управління оперативного забезпечення штабу управління оперативного командування «Захід» , звільненого з військової служби наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.01.2019 №29, з правом носіння військової форми одягу, з 14 березня 2019 року виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Рівненського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області (а.с.10).

Матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачу на час звільнення виплачено не було.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704) визначено порядок, умови та розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до п.2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу вимог п.3 Постанови №704, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Пунктом 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі – Порядок .№260).

Пунктом 1 розділу ХХIV Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.7 Розділу ХХIV Порядку №260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Пунктом 9 Розділу ХХIV Порядку №260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Отже, для нарахування відповідної допомоги військовослужбовець повинен ініціювати своє бажання її отримати шляхом подання рапорту.

Приписами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Звільнена з військової служби особа на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Пунктом 7 наказу Міністерства оборони України від 25.01.2019 №30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік» встановлено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород). Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 5 цього наказу, після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров`я військовослужбовця або членів його сім`ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та з інших соціально-побутових питань), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби.

Таким чином, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Вона надається військовослужбовцям у межах асигнувань, у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини, що видається за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця із зазначенням обґрунтованих підстав для її отримання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 814/238/17.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що повноваження щодо надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є саме дискреційними повноваженнями відповідача, які регулюються вимогами Порядку №260. Поряд з цим, зазначає, що відповідач зобов`язаний, за наявності визначених умов, виплатити таку допомогу у випадку виконання військовослужбовцем всіх залежних від нього дій для її отримання.

Судом встановлено, що позивачем подано відповідачу рапорт від 13.03.2019 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку з хворобою. До рапорту додано довідку - свідоцтво про хворобу №138 (а.с.27).

Отже, позивач виконав усі необхідні дії з метою отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме: подав за підпорядкуванням рапорт, у якому вказав розмір допомоги та конкретні підстави для її отримання.

Проте, на час звільнення позивача матеріальна допомога відповідачем виплачена не була.

Доказів прийняття будь-якого рішення за результатом розгляду рапорта ОСОБА_1 від 13.03.2019 відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що у 2019 році відповідачу на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям військової частини А0796 виділено (затверджено граничний обсяг видатків) 907093,00грн (а.а.с.22-23).

Наказом командувача військ Оперативного командування «Захід» від 26.03.2019 №185 «Про порядок надання в 2019 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям оперативного командування «Захід» (а.а.с.28-30), прийнятого на виконання вимог наказу Міністерства оборони України від 25.01.2019 №30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік», призначено комісію в управлінні оперативного командування «Захід» для розгляду рапортів про виплату у 2019 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовців оперативного командування «Захід», обласних військових комісаріатів, Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командирів військових частин безпосереднього підпорядкування, особового складу військових частин, що перебувають на фінансовому забезпеченні в управління оперативного командування «Захід».

Відповідно до пункту 2 вказаного наказу прийняття рішень щодо виплати матеріальної допомоги до 1 грудня 2019 року здійснювати лише у випадку лікування військовослужбовців та/або членів його сім`ї, пов`язаних з необхідністю оперативного втручання у разі онкологічних захворювань, або невідкладної медичної допомоги при тяжких захворюваннях.

Розгляд інших випадків надання матеріальної допомоги, передбачених пунктом 7 наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2019 року №30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік» здійснити у грудні 2019 року.

Суд критично оцінює посилання відповідача на положення зазначеного наказу від 26.03.2019 №185, оскільки такий було прийнято після звільнення позивача зі служби (14.03.2019).

Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005, заява №63134/00), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.04.2014 у справі «Будченко проти України» (заява №38677/06) вказано, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні .

Отже, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання. Відсутність бюджетних коштів не може бути причиною невиконання державою взятих на себе зобов`язань.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано правомірності своєї бездіяльності щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, в той час як порушення прав позивача про захист яких він просив, знайшло підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити.

У силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України (вул.Дубенська, буд.2, м.Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 07852893) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік.

Зобов`язати Оперативне командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя Дудар О.М.