Рішення № 89248863, 15.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2029/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (вул. Гоголя, 10, м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ 02498820) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо надання ОСОБА_1 неякісної правової допомоги з правових питань порушених у зверненні від 18.02.2020 року;

зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради надати ОСОБА_1 роз`яснення з правових питань порушених у зверненні від 18.02.2020 року відповідно до вимог Закону України “Про безоплатну правову допомогу” та діючого законодавства;

зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради вирішити питання, щодо якого звернулася ОСОБА_1 у зверненні від 18.02.2020 року, з урахуванням її правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», 18.12.2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради з зверненням про надання безоплатної первинної правової допомоги, в якому було зазначено наступне: «Відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» просимо надати роз`яснення з правових питань, а саме, відповідність місця розташування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вимогам Генерального плану міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-VI, Плану зонування території міста Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, та іншої містобудівної документації, схеми землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель міста Одеси (у разі затвердження у встановленому законом порядку), проекту землеустрою щодо впорядкування територій міста Одеси (у разі затвердження у встановленому законом порядку).».

Позивач зазначає, що вона є власником 1/2 частини пам`ятки за адресою: АДРЕСА_2 , та користувачем земельних ділянок на яких розташована ця пам`ятка. Саме про право приватної власності на землі історико-культурного призначення та про право приватної власності на пам`ятку культурної спадщини місцевого значення, зокрема, про пам`ятку архітектури та містобудування, йдеться у зверненні позивача.

Позивач зазначає, що відповідно до пунктів 2.4.1, 2.4.2 Положення Департамент надає відповідно до законодавства України інформацію щодо можливості розробки проектів землеустрою, їх відповідності положенням містобудівної документації під час розроблення та затвердження документації із землеустрою. У випадках, передбачених законодавством України, погоджує проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, готує та видає відповідні висновки.

Відповідно до цих повноважень позивач вважає, що Департамент є суб`єктом надання безоплатної первинної правової допомоги в розумінні статті 9, частин 1 та 4 статті 10 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», з питань порушених у зверненні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Як зазначає позивач, саме за наданням роз`яснень з правових питань вона звернулась до відповідача, проте Департамент листом від 25.02.2020 року № 01-13/52/0 роз`яснень з правових питань порушених у зверненні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не надав.

Позивач вважає, що Департаментом надано неякісну безоплатну правову допомогу з питань зазначених у зверненні від 18.02.2020 року, у зв`язку з чим цими діями суб`єкта владних повноважень порушені її права, а саме право кожного на якісну безоплатну первинну правову допомогу, з урахуванням верховенства права та законності, відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

З наведених підстав позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 16.03.2020 року відкрито провадження по справі та повідомлено сторін, що суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 07.04.2020 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про призначення до розгляду справи в порядку загального провадження.

Від представника відповідача 09.04.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначає, що у позовній заяві позивачем жодним чином на обґрунтовано у чому саме проявляється протиправність дії департаменту, та чим це обґрунтовується. Позивачем у позовній заяві чітко не зазначено які саме його права порушені департаментом та чим це підтверджено.

При цьому у відзиві зазначено, що департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради у межах наданих повноважень та поставленого заявником питання, запит задовольнив, надавши заявнику відповідну інформацію, а саме викопіювання з містобудівної документації - Генерального плану м. Одеси та плану зонування території м. Одеси, в частині, що стосується об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 ,

При цьому відповідач зазначає, що позивач помилково відніс інформацію щодо відповідності місце розташування об`єкту вимогам містобудівної документації до правового питання. Крім цього, відповідач зазначає, що він не наділений повноваженнями щодо надання безоплатної первинної правової допомоги та відповідно не є суб`єктом надання такої допомоги.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

18.12.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради з зверненням про надання безоплатної первинної правової допомоги, відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу»,

У даному зверненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» надати роз`яснення з правових питань, а саме, відповідність місця розташування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вимогам Генерального плану міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-VI, Плану зонування території міста Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, та іншої містобудівної документації, схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель міста Одеси (у разі затвердження у встановленому законом порядку), проекту землеустрою щодо впорядкування територій міста Одеси (у разі затвердження у встановленому законом порядку).».

У відповідь на даний запит, департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 25.02.2020 року надав заявнику викопіювання з містобудівної документації - Генерального плану міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-VI, Плану зонування території міста Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, щодо розміщення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , з відповідною розшифровкою умовних позначень, які містять інформацію щодо функціонального призначення території за зазначеною вище адресою.

Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначені Законом України “Про безоплатну правову допомогу” від 02.06.2011р. № 3460-VI.

Статтею 3 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” визначено, що право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями ст.7 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” передбачено, що безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1)надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз`яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Частиною 1 ст. 8 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” встановлено, що право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є: 1) органи виконавчої влади; 2) органи місцевого самоврядування; 3) фізичні та юридичні особи приватного права; 4) спеціалізовані установи; 5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Порядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги визначений ст.10 Закону України “Про безоплатну правову допомогу”, згідно якої звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції (ч. 1 ст. 10 Закону). Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов`язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення(ч.4 ст.10 Закону). Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п`ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення (ч.5 ст.10 Закону). Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган протягом п`яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення (ч.7 ст.10 Закону). Звернення, що не стосуються надання первинної правової допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян (ч. 9 ст. 10 Закону).

Таким чином, діючим законодавством України встановлено обов`язок суб`єкта надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні надати відповідь на звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги у встановлений Законом строк, а саме: з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов`язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення та/або якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган протягом п`яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення, а у разі якщо звернення, не стосуються надання первинної правової допомоги, воно розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “Про звернення громадян” громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до положень ст.5 Закону України “Про звернення громадян” звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно з положеннями ст.7 Закону України “Про звернення громадян” звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до положень ст.20 Закону України “Про звернення громадян” звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Як вже встановлено судом, позивач просила надати роз`яснення щодо відповідності місця розташування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вимогам Генерального плану міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-VI, Плану зонування території міста Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, та іншої містобудівної документації, схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель міста Одеси (у разі затвердження у встановленому законом порядку), проекту землеустрою щодо впорядкування територій міста Одеси (у разі затвердження у встановленому законом порядку).».

В свою чергу відповідач надав позивачу викопіювання з містобудівної документації - Генерального плану міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-VI, Плану зонування території міста Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII, щодо розміщення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 Одеса, АДРЕСА_2 5А, з відповідною розшифровкою умовних позначень, які містять інформацію щодо функціонального призначення території за зазначеною вище адресою.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради у межах наданих повноважень та поставленого питання розглянуто звернення позивача та надано обґрунтовану та змістовну відповідь з відповідною документацією.

Посилання позивача на той факт, що відповідачем протиправно надано неякісну правову допомогу суд відхиляє з огляду на той факт, що в позовній заяві позивачем жодним чином не обґрунтовано у чому саме проявляється протиправність дії департаменту, та чим це підтверджується.

Усі посилання позивача у позовній заяві зводяться до пояснень щодо права власності на житловий будинок, право користування земельною ділянкою, тощо. При цьому суд зазначає, що твердження позивача у позовній заяві, що у його зверненні йдеться про право приватної власності на землі історико-культурного призначення та про право приватної власності на пам`ятку культурної спадщини місцевого значення, зокрема, про пам`ятку архітектури та містобудування, спростовуються тим, що у зверненні йде мова про відповідність місця розташування жилого будинку.

Крім того, враховуючи висновки Європейського суду з прав людини окреслені Судом у Рішенні по справі Lingens v Austria, Арр. №9815/82, 8th July 1986, суд вважає за доцільне наголосити, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження – наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірено та встановлено судом.

Судження – це теж саме, що й думка, висловлення. Воно є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість, сумнів.

Враховуючи викладене, та зважаючи, що поняття “неякісна правова допомога”, у даному випадку, є оціночним судженням, з підстав чого суд позбавлений можливості надати оцінку якості правової допомоги, з урахуванням того, що відповідачем надано обґрунтовану та змістовну відповідь з відповідною документацією, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (вул. Гоголя, 10, м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ 02498820) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.