Рішення № 89248794, 14.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1253/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представники сторін не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області (далі – Дрогобицька МР, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Дрогобицької міської ради Львівської області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену рішенням №2167 від 16.01.2020 року;

- зобов`язати Дрогобицьку міську раду Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.12.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 900 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з дотримання вимог законодавства.

Ухвалою від 12.02.2020 суд відкрив загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані наступним. Рішенням Дрогобицької МР йому відмовлено у задоволенні заяви про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проте вказане рішення відповідача ОСОБА_1 вважає протиправним, оскільки єдиною підставою відмови відповідно до частини 7 ст.118 Земельного кодексу України може бути невідповідність розташування об`єкта вимогам законодавства. Однак, на його думку зі змісту рішення відповідача вбачається, що будь-яких зауважень стосовно доданих до заяви документів рішення не містить. Відтак, жодних законних підстав для відмови у відповідача не було. Вважає, що формальні підстави свідчать про зловживання відповідачем своїм обов`язком надати такий дозвіл у відповідності до вимог Закону, чим порушуються права ОСОБА_1 гарантовані Конституцією України.

Дрогобицька МР надала відзив на позов (вх. №14959 від 18.03.2020). Відповідач оскаржуване рішення вважає законним, оскільки у відповідності до п.2.1. «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 у АДРЕСА_1 » затвердженого Рішенням Дрогобицької МР №1605 від 31.01.2019, до заяви про виділення земельної ділянки необхідно додати довідку з відділу Держгеокадастру у м. Дрогобичі про невикористання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, вказаної довідки позивач не надав. Також згідно Додатку №2 до вищезазначеного рішення затверджено зразок заяви на виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва на АДРЕСА_1 . Даної заяви в якій вказано «Даю згоду на укладення із Замовником на проектування та забудову інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на вул. Парковій в розмірі 318516,15 грн.» від позивача не було отримано. На основі наведеного, відповідач просить у задоволенні позовної заяви відмовити.

В судове засідання по розгляду справи сторони не з`явилися. Від відповідача судом отримано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину.

Вирішуючи питання про продовження розгляду справи за вказаних обставин суд керувався тим, що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи передбачені КАС України строки розгляду адміністративних справ, беручи до уваги приписи ст.119 КАС України, дослідивши обсяг наявних у справі доказів, зважаючи на те що провадження справі було відкрито 12.02.2020, суд прийшов до висновку що розгляд справи можна продовжити за наявними матеріалами.

Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати, суддя перейшов до розгляду справи по суті.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази суд встановив.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.

09.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 із заявою в якій просив передати йому безоплатно у приватну власність згідно ст. 121 Земельного кодексу України земельну ділянку орієнтованою площею 0,09 га, яка розташована поряд із земельною ділянкою кадастровий номер: 4610600000:01:015:0171 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Також відповідно до ст. 118 Земельного кодексу просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

До вказаної заяви ОСОБА_1 додав копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та графічний матеріал і зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

16.01.2020 на 60 сесії сьомого скликання сесії Дрогобицької МР прийнято рішення №2167 Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у внесенні змін до рішення Дрогобицької міської ради, у наданні дозволу на укладення строкового сервітуту, у затвердженні матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення у затвердженні матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно Витягу із зазначеного рішення розглянувши клопотання та матеріали фізичних та юридичних осіб, враховуючи рекомендації постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин (протоколи №136 від 28.11.2019, №137 від 13.12.2019), керуючись ст. 12, ч. 2, 3, 7, ст. 118, 123, 124 Земельного кодексу України і відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада вирішила відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 900 кв.м. на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Вказаний витяг було надіслано ОСОБА_1 . Дрогобицькою МР листом від 24.01.2020 №3-17/576 на його запит від 20.01.2020 (№04/3-17).

ОСОБА_1 не погоджуючись з вищенаведеним рішенням Дрогобицької МР вважаючи його протиправним та незаконним, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Згідно з ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (ст. 40 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з п. “г” ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у поставнові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №826/17220/17.

Водночас в оспорюваному рішенні відповідач посилається на ст. 12, ч. 2, 3, 7, ст. 118, 123, 124 Земельного кодексу України і п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не конкретизуючи при цьому в чому саме полягає невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законодавства, жодних інших підстав відмови спірне рішення не містить.

Лише у своїх запереченнях відповідач посилається на рішення 44 сесії сьомого скликання Дрогобицької МР №1605 від 31.01.2019 яким затверджено «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_2 Паркової у м АДРЕСА_3 Дрогобичі» та додатки до нього.

Не відповідність заяви позивача зразку затвердженому Додатком №2 до Положення, через не зазначення у ній про надання згоди на укладення із Замовником на проектування та забудову інженерно транспортної інфраструктури індивідуальної забудови інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на вул. Парковій в розмірі 318516,15 грн. на переконання суду безумовно не може слугувати самостійною підставою для прийняття однозначного рішення про відмову у наданні дозволу.

Щодо покликань відповідача на п. 2.1 Положення відповідно до якого для виділення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво необхідно до заяви додати зокрема довідку з відділу Держгеокадастру у місті Дрогобичі Дрогобицького міськрайонного управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі та м. Дрогобичі Львівської області про невикористання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку суд зазначає, що у своїй заяві позивач вказував, що на території України земельних ділянок з таким цільовим призначенням не отримував та добровільно надав згоду на обробку своїх персональних даних у відповідності до Закону України «Про захист персональних даних.

Суд звертає увагу, що причини відмови на які покликається відповідач не відповідають чітко встановленому ЗК України переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того в оскаржуваному рішенні відповідач не вказує на порушення вимог Положення. У даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень допущено надмірний формалізм.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було дотримано вищевказаних критеріїв.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Рисовський проти України" (Заява № 29979/04 пп.70,71) суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70 рішення). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість …Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (п.71 рішення).

З урахуванням даного рішення, відповідач уникнув свого обов`язку щодо належного розгляду заяви позивача, а тому він же і повинен виправити свою бездіяльність, що цілком відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості для прийняття обґрунтованого та законного рішення надати заявнику можливість привести подану заяву та додані до неї документи у відповідність до вимог Положення.

З сукупного аналізу вищенаведеного суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення.

Так у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 року у справі №804/1469/17 та від 10.04.2019 року у справі №826/11251/18.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов`язання Дрогобицької МР повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.12.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 900 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з дотримання вимог законодавства та з урахуванням позиції суду.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що за подання цього позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 114, 115, 117, 241, 248, 256, 294, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення», п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, суддя –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Дрогобицької міської ради Львівської області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену рішенням №2167 від 16.01.2020 року.

Зобов`язати Дрогобицьку міську раду Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.12.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 900 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з дотримання вимог законодавства та з урахуванням позиції суду.

Стягнути з бюджетних асигнувань Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ 04055972) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2020.

Суддя В.М. Сакалош