Ухвала суду № 89248786, 15.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3289/20

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

15 травня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши без повідомлення учасників справи клопотання позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. А.Міцкевича, 8) про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу №ЛВ4634/839/НД/АВ/ФС від 26.02.2020.

Ухвалою суду від 05 травня 2020 року у задоволенні клопотання позивача відстроченні сплати судового збору відмовлено.

Ухвалою суду від 05 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 14 травня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

14 травня 2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову у даній справі, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ4634/839/НД/АВ/ФС від 26.02.2020 року.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та матеріали справи суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, зазначеною нормою визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення – позовних вимог. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача. Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу та не впливати на права, свободи та інтереси інших осіб.

Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь - яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 Європейський суд з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

До заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивачем подано постанову державного виконавця ВП 61835024 від 14.04.2020 про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови №ЛВ44634/893/НД/АВ/ФС від 26.02.2020. Позивач вказує, що оскільки постанова про накладення штрафу №ЛВ4634/839/НД/АВ/ФС від 26.02.2020 є виконавчим документом та 14.04.2020 за даною постановою відкрито виконавче провадження, тому у разі невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

З поданої заяви про забезпечення позову судом встановлено, що позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 4634/839/НД/АВ/ФС від 26.02.2020 року.

Однак, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2020 (яку долучено до заяви), виконавчим документом є постанова №ЛВ44634/893/НД/АВ/ФС від 26.02.2020, тоді як предметом оскарження у даній справі – постанова №ЛВ4634/839/НД/АВ/ФС від 26.02.2020, які значно відрізняються в частині номеру.

Крім того, до матеріалів справи позивачем не долучено постанови про накладення штрафу №ЛВ4634/839/НД/АВ/ФС від 26.02.2020, а долучено постанову №ЛВ4634/893/НД/АВ/ФС від 26.02.2020, яка не є предметом оскарження.

Пунктом 5 частинами третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.

Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підстави для забезпечення позову в даному випадку відсутні.

Керуючись статтями 150 - 154, 241, 243, 256, 293 - 297 КАС України,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. 293, 295-297 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана протягом 15-ти днів з дня складення ухвали у повному обсязі. Оскарження ухвали не перешкоджає розгляду справи.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна