Рішення № 89248734, 14.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2826/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155350005358 від 16.03.2020 р. "Про відмову у призначенні пенсії”;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 10.03.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком Список № 2 надавши всі необхідні документи для призначення пенсії, проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155350005358 від 16.03.2020 р. відмовлено в призначенні пенсії, з підстав того, що спеціальний стаж роботи складає 0 років 0 місяців при загальному стажі роботи 30 років 7 місяців 29 днів. До стажу роботи по Списку № 2 не зараховано період роботи з 03.08.1987р. по 13.02.1991 р та з 18.02.1991 р. по 25.08.1992 р., оскільки пільгові довідки № 10/2 від 07.02.2020 р. та № 48 від 11.02.2020 р. видані з порушеням вимог.

Позивач зазначає, що загальний стаж її роботи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням навчання та роботи за спеціальністю складає 15 років 8 місяці 11 днів і відповідачу надавались усі необхідні доказі на підтвердження зазначених обставин, в т. ч. диплом, трудова книжка, та відповідні довідки.

З огляду на зазначене позивач вважає рішення відповідача протиправним у зв`язку з чим присить його скасувати, та призначити пенсію.

Ухвалою судді від 14.04.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

28.04.2018 року до суду надійшов відзив, в якому Відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі з тих підстав, що позивачем надані довідки № 10/2 від 07.02.2020 та № 48 від 11.02.2020 які видані з порушенням вимог Порядку 637.

Керуючись чинним законодавством, територіальним органом Пенсійного фонду було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки на день звернення страховий стаж Позивача становить 30 років 7 місяців 29 днів, стаж роботи за Списком №2 – 0 років 0 місяців. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 03.08.1987 по 14.02.1991 та з 18.02.1991 – 25.08.1992. Оскільки пільгові довідки № 10/2 від 07.02.2020 та № 48 від 11.02.2020 видані з порушенням вимог Постанови 637.

В рішенні про відмову Позивачу зазначалося про причини відмови, та було рекомендовано надати пільгові довідки. Зазначені довідки Позивачем в подальшому не надавалися

З наведених підстав відповідач вважає, що рішення про відмову у призначенні пенси було прийняте у відповідності до діючого законодавства і з зазначенням причин відмови. Позивач не мас необхідного пільгового страхового стажу, який передбачений законодавством. Право на соціальний захист не порушено, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.09.1985 р. по 11.07.1987 року проходила навчання в середньому професійно-технічному училищі №58 м. Львова, та за результатом навчання отримала кваліфікацію складача машинного набору п`ятого розряду.

Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 03.08.1987 року по 13.02.1991 року працювала в Одеській міській типоргафії мовою оригіналу: «Прийнята наборщиком на строкоотливной машине», записи № 3 і 4. З 18.02.1991 року по 25.08.1992 року працювала у видавництві «Чорномор`я», на посаді мовою оригіналу: «наборщиком на наборной строкоотливной машине», записи № 5, 6, 7. З 16.03.1993 р. по 14.05.1993 р. працювала набирачем на машинах 5 розряду в Типографії газети “Слава і Честь”, записи № 8, 9. З 15.05.1993 року працювала складачем на складальній машині друкарні Одеського вищого об`єднаного командно-інжинерного училища ПВО, яке було реорганізоване та переведена з 01.09.1993 року до Одеського інституту Сухопутних військ складачем на складальній машині де пропрацювала на посаді по 01.01.2002 року, записи № 10, 11.

10.03.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2, надавши разом з заявою, серед іншого, копію трудової книжки, Диплом серії НОМЕР_3 від 11.07.1987 року, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 10/2 від 07.02.2020 та № 48 від 11.02.2020.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155350005358 від 16.03.2020 р. відмовлено в призначенні пенсії. Підставою для відмови було зазначено, що спеціальний стаж позивача складає 0 років 0 місяців при загальному стажі роботи – 30 років 7 місяців 29 днів. До пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи: з 03.08.1987 р. по 13.02.1991 р. у Одеській міській друкарні на посаді набирача строковідливних машин; з 18.02.1991 р. по 25.08.1992 р. у видавництві “Чорномор`я” на посаді набирана на складально-рядковідливних машинах. Вищевказані періоди не враховані до пільгового стажу, оскільки пільгові довідки № 10/2 від 07.02.2020р. та № 48 від 11.02.2020р. видані з порушеннями вимог. У довідці має бути вказано: період роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. При цьому позивачу було рекомендовано надати пільгові довідки

Відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;

Аналогічні за своїм змістом положення містить п. 1 ч. 2 ст. 114 розділу XIV1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV,

Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов, праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р.

Суд зазначає, що Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 10 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалася після цієї дати) - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Згідно записів у трудовій книжці Позивача, вона працювала в Одеській міській типоргафії мовою оригіналу: «Прийнята наборщиком на строкоотливной машине», записи № 3 і 4. З 18.02.1991 року по 25.08.1992 року працювала у видавництві «Чорномор`я», на посаді мовою оригіналу: «наборщиком на наборной строкоотливной машине», записи № 5, 6, 7. З 16.03.1993 р. по 14.05.1993 р. працювала набирачем на машинах 5 розряду в Типографії газети “Слава і Честь”, записи № 8, 9. З 15.05.1993 року працювала складачем на складальній машині друкарні Одеського вищого об`єднаного командно-інжинерного училища ПВО, яке було реорганізоване та переведена з 01.09.1993 року до Одеського інституту Сухопутних військ складачем на складальній машині де пропрацювала на посаді по 01.01.2002 року, записи № 10, 11.

При цьому посада «Складача вручну» та «Складача на складально-рядковідливних машинах» була передбачена Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, та Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1 та №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Разом з цим, суд зазначає, що Велика палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІЇ. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Стосовно уточнюючих довідок, передбачених пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, суд зазначає, що позивачем було надано відповідачу довідки № 10/2 від 07.02.2020, видану Комунальним підприємством «Одеська міська друкарня», з якої вбачається, що в період з 03.08.1987 р. по 13.02.1991 р. позивач працювала на посаді, що передбачена списком №2, та № 48 від 11.02.2020 видану видавництвом «Чорномор`я», з якої вбачається, що в період з 18.02.1991 р. по 25.08.1992 р. позивач працювала на посаді, що передбачена списком №2.

Разом з цим суд зазначає, що уточнюючі документи (довідка) надаються у разі відсутності в трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а не право особи на пільгову пенсію. Дана довідка призначена для подальшого її надання особою, що оформлює пенсію, відповідним органам Пенсійного фонду України, які в свою чергу визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах.

Згідно п.1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993 (зі змінами), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Позивач має трудову книжку, всі записи про трудову діяльність вносились відповідальними особами підприємств за місцем його роботи. Будь-яких доказів того, що надана Позивачем трудова книжка містить в собі недостовірну інформацію, Відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено не було.

Як встановлено судом, трудова книжка надавалась позивачем до відповідача разом із заявою про призначення пенсії від 10.03.2020 р., вона заповнена відповідно до положень внесення записів до трудової книжки, а записи в ній підтверджують факт роботи позивача понад 10 років - виконуючи роботу, що передбачена Списком №2, отже підстави для не зарахування стажу роботи за Списком №2 у відповідача були відсутні.

При цьому суд зазначає, що вимогами статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Отже, час навчання за спеціальністю у професійно-технічних навчальних закладах зараховується до пільгового стажу за умови, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалась за набутою (пільговою) професією.

Як вбачається з диплому позивача та записів у її трудовій книжці, позивач впродовж трьох місяців після закінчення навчання працевлаштувалась за набутою професією у зв`язку з чим період навчання також повинен зараховуватись до пільгового стажу позивача.

З огляду на зазначене, враховуючи, що у позивача наявно понад 10 років пільгового стажу, суд дійшов висновку, що Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155350005358 від 16.03.2020 р. "Про відмову у призначенні пенсії” є протиправним та належить до скасування, а Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області слід здійснити здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 10.03.2020 року – дати звернення до відповідача з відповідною заявою про призначення пенсії.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155350005358 від 16.03.2020 р. "Про відмову у призначенні пенсії”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п. б ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з 10.03.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. та 80 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.