Рішення № 89248675, 14.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2288/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, Одеська обл., місто Одеса, вул. Черняховського, буд. 6; код ЄДРПОУ 38016923) про зобов`язання сформувати та подати подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7096,33 грн., –

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, в якому позивач просить зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області сформувати і подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області подання про повернення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7096,33 грн. (сім тисяч дев`яносто шість гривень 33 копійки), сплаченого згідно квитанції № 1737-3867-7258-5819 від 04.10.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.10.2019р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого позивачем придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7096,33 грн. Проте придбання житла позивачем здійснювалось вперше та згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.12.2019р. іншого житла, окрім придбаної вперше вищезазначеної квартири у позивача немає. Відтак, позивач вважає, що з урахуванням приписів п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», він не повинен був сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуючи, що придбавав житло вперше. На думку позивача, відмова відповідача у поверненні безпідставно сплачених коштів (лист від 16.12.2019р. № 33355/05-3) з посиланням на відсутність офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбавається вперше, є протиправною.

Від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № ЕП/4764/20 від 07.04.2020 р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивачем не було надано жодних доказів наявності обставин, за яких збір на обов`язкове державне пенсійне страхування не сплачується з урахуванням п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», п. 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998р. Враховуючи зазначене, на думку відповідача, надати подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7096,33 грн. неможливо. Відповідач звернув увагу, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а подання про повернення коштів може бути сформоване лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно. З 01.01.2013р. функціонує Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який містить відомості про зареєстровані речові права лише після 01.01.2013р., тому не є повним реєстром щодо речових прав на нерухоме майно. Зазначене, на думку відповідача, унеможливлює надання подання про повернення збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7096,33 грн. Крім того, відповідач зазначив, що за змістом ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Ухвалою суду від 20.03.2020 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

04.10.2019р. між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Брандіс А.Б. (зареєстровано у реєстрі за №1512), відповідно до якого позивач придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно п. 2 вказаного договору продаж здійснено за 709633,00 грн.(а.с. 13-15).

За придбання вказаної квартири згідно договору купівлі-продажу позивачем сплачено 709633,00 грн., що підтверджується копією квитанції (а.с. 11).

Під час оформлення договору купівлі-продажу позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування (1 % від вартості квартири) в розмірі 7096,33 грн., що підтверджується копією квитанції №0.0.1483875736.1 від 04.10.2019р. (а.с. 12).

10.12.2019р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченої з операції купівлі-продажу нерухомого майна (договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 04.10.2019р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7096,33 грн.

16.12.2019р. (вих. № 33355/05-3) ГУ ПФУ в Одеській області повідомлено позивача про відсутність підстав для надання подання про повернення суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7096,33 грн., сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Обґрунтовуючи відмову, відповідач зазначив, що оскільки органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо права власності громадян на нерухоме майно, таке подання може бути сформоване лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно. При цьому зазначено, що з 01.01.2013р. функціонує Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який містить відомості про зареєстровані речові права лише після 01.01.2013р., тому не є повним реєстром щодо речових прав на нерухоме майно, що, на думку відповідача, унеможливлює надання подання про повернення збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7096,33 грн. (а.с. 16).

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування в сумі 7096,33 грн., звернувся до суду з цим позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР визначено порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п. 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ст. 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, об`єктом оподаткування є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Відповідно до п.10 ст.4 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюється ставка збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, вартість нерухомого майна (квартира за адресою: АДРЕСА_2 ) згідно договору купівлі-продажу від 04.10.2019р., укладеного між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), становить 709633,00 грн.

Під час оформлення договору купівлі-продажу позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування (1 % від вартості квартири) в розмірі 7096,33 грн.

За змістом п. 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998р. (далі - Порядок № 1740), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки: 1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла; 2) громадяни, які придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 Порядку №1740 встановлено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який містить відомості про зареєстровані речові права лише після 01.01.2013р. є неповним реєстром щодо речових прав на нерухоме майно.

Так, станом на час придбання позивачем нерухомості та станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала житло.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням надати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у п.9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 р. № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних органів можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що неодноразово висловлювалась у постановах від 20.03.2018р. у справі №819/1249/17, від 30.01.2018р. у справі №819/1498/17, від 31.01.2018р. у справі №819/1667/18, від 13.12.2018р. у справі №813/969/17.

Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та можливості у Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може належати до зобов`язань приватної особи, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов`язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень, зокрема, п.п 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України», у якому проаналізовано поняття "належне урядування".

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Москаль проти Польщі").

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки". Тобто державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з квитанції №0.0.1483875736.1 від 04.10.2019р. (а.с. 12) та не заперечується учасниками справи, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 7096,33 грн. з операції купівлі-продажу нерухомого майна сплачено позивачем на рахунок Державного бюджету України через банк отримувача - Казначейство України, отримувач – УК у м.Одесі/Приморський район, який спрямовано до спеціального фонду Державного бюджету.

За відсутності доказів щодо придбавання позивачем житла не вперше, останній має право на повернення суми помилково сплаченого збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Поряд з цим, п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013р. (далі - Порядок №787) визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Відповідно до п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-2 від 27.09.2010р., яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015 р., Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 р. у справі № 813/1126/17, від 14.05.2019р. у справі № 813/1514/17.

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 43 від 29.01.2013 р., органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем до матеріалів справи додано копії договору купівлі-продажу квартири 04.10.2019р., квитанції №0.0.1483875736.1 від 04.10.2019р., Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №192244740 від 10.12.2019р.

Так, позивач на підтвердження обставин придбання житла вперше надав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 192244740 від 10.12.2019р. (а.с. 9-10), згідно якої позивачу на праві приватної власності належить об`єкт житлової нерухомості, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1929982651101). Відомостей щодо інших об`єктів нерухомого майна, придбаних позивачем раніше вказана інформаційна довідка не містить. Відповідач не заперечував, що вказані докази були предметом його дослідження під час розгляду заяви позивача про повернення коштів від 10.12.2019р.

З урахуванням наведеного та враховуючи відсутність доказів, які б спростували обставини придбання позивачем житла вперше, суд дійшов висновку щодо наявності права у позивача на повернення суми збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування як помилково сплаченого, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж.

Таким чином, наявні підстави для визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у поверненні ОСОБА_1 безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7096,33 грн.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області сформувати і подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області подання про повернення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7096,33 грн. (сім тисяч дев`яносто шість гривень 33 копійки), сплаченого згідно квитанції № 1737-3867-7258-5819 від 04.10.2019 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, Одеська обл., місто Одеса, вул. Черняховського, буд. 6; код ЄДРПОУ 38016923) про зобов`язання сформувати та подати подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7096,33 грн.,- задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у поверненні ОСОБА_1 безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7096,33 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати і подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області подання про повернення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7096,33 грн. (сім тисяч дев`яносто шість гривень 33 коп.), сплаченого згідно квитанції № 1737-3867-7258-5819 від 04.10.2019 р.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-ІХ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.