Рішення № 89248641, 15.05.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2020 року справа № 340/1137/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі – Управління) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з заявою до Управління про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учасника бойових дій за період проходження служби упродовж 2015-2018 років.

Водночас просив суд зобов`язати відповідача вчинити такі дії.

Стверджує, що, звільняючи зі служби, Управління не виплатило грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, котра надається щорічно.

Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.26-29).

Пояснив, що не заперечує набуття позивачем права на згадану додаткову відпустку.

Зазначив, що при звільненні поліцейських виплачується компенсація лише за невикористану в році звільнення відпустку (відпустка, яка надається за рік, в котрому мало місце звільнення).

Звертав увагу, що додаткова відпустка учасника бойових дій діючим законодавством не відноситься до щорічних.

Ухвалою суду від 09 квітня 2020 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.19-20).

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.

Так, упродовж 2015-2019 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ і Національної поліції.

22 липня 2015 року набув правовий статус учасника бойових дій (а.с.7-10).

Наказом Управління від 29 листопада 2019 року №451 о/с звільнений зі служби в поліції (а.с.11).

Позивач отримав наказ у день звільнення (а.с.42).

За час проходження служби лише раз надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій (у 2019 році). (а.с.50).

Позивач не зазначає, що працедавці відмовляли у надані додаткової відпустки у період 2015-2018 років.

Позов подано до суду 03 квітня 2020 року (а.с.17).

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, спір пов`язаний з проходженням і звільненням з публічної служби.

Приписами частини 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Виплату компенсації за невикористані дні відпустки встановлено Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260.

Отже компенсація за невикористану відпустку відноситься до грошового забезпечення поліцейського.

Закон України «Про Національну поліцію» (далі – Закон) не встановлює строку звернення до суду щодо виплати такої компенсації.

За таких обставин суд звертається до норм трудового законодавства, оскільки грошове забезпечення поліцейського є різновидом заробітної плати.

Приписами частини 2 статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тому не поширюється строк звернення до суду щодо вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію при звільненні за невикористані дні відпустки.

06 червня 2015 року набрали чинності зміни до Закону України «Про відпустки» (далі – Закон 2).

Закон 2 доповнено статтею 16-2 такого змісту: «Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».

Отже у позивача виникло право на таку відпустку з 22 липня 2015 року (набуття правового статусу учасника бойових дій).

Управління визнає таке право.

Приписами статті 92 Закону встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Постає запитання: до якого виду відпусток відноситься додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) для учасників бойових дій?

Відповідь надають приписи Закону 2, яким вона і встановлена.

Так, приписами статті 4 визначено види відпусток.

Приписами пункту 1 цієї норми права встановлено, що додаткова відпустка для учасників бойових дій відноситься до щорічної (інші додаткові відпустки, передбачені законодавством).

Закон 2 розділяє щорічні відпустки на основну і додаткові.

Щорічна відпустка – відпустка, яка надається щороку.

Приписами частини 10 статті 93 Закону встановлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Отже мова йде про компенсацію за всі види оплачуваних відпусток.

Застосовуючи цей припис Закону, Управління визнавало право позивача на отримання компенсації за відпустки, право на які виникло з 01 січня 2019 року.

Упродовж 2019 року позивач використав щорічну основну і додаткову відпустку як учасника бойових дій (а.с.11, 50).

Суд вважає таке трактування припису Закону частково правильним.

Під словосполученням «невикористану в році звільнення відпустку» можна розуміти і відпустки, які міг би позивач використати у разі продовження проходження служби.

Тобто, відпустки минулих років, право на які не втрачено на день звільнення.

Управління визнавало на час звільнення право позивача на щорічну додаткову відпустку для учасників бойових дій за 2015-2018 роки.

Якщо закон допускає подвійне тлумачення, то суд має застосувати найкраще для інтересів людини.

Цих дій вимагає такий конституційний принцип як верховенство права (стаття 8 Розділу І (Загальні засади) Основного Закону).

Принцип верховенства права пронизує усю Конституцію України, у тому числі і Розділ VIII (правосуддя).

Його сутнісний зміст розкрито у приписах частини 1 статті 6 КАС України.

Цією нормою права встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Водночас суд проведе екскурс діючим законодавством, яке регулює аналогічні правовідносини стосовно інших груп працівників, щоб проаналізувати їх змістовне наповнення.

Така потреба обумовлена перевіркою висновку суду щодо подвійного тлумачення норми права, котра регулює спірні правовідносини.

Так, приписами частини 1 статті 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже мова йде про компенсацію і невикористаної щорічної додаткової відпустки за всі роки праці, до якої відноситься додаткова відпустка для учасників бойових дій.

Приписами частини 1 статті 24 Закону 2 визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, знову, мова йде і про компенсацію невикористаної щорічної додаткової відпустки за всі роки праці, до якої відноситься додаткова відпустка для учасників бойових дій.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 4 Закону 2 відноситься до соціальних відпусток (не є щорічною додатковою відпусткою).

Приписами абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Отже мова йде про компенсацію невикористаної щорічної додаткової відпустки за всі роки служби, до якої відноситься додаткова відпустка для учасників бойових дій.

Проаналізувавши норми права згаданих трьох законів, можна чітко побачити, що Управління, застосовуючи до спірних правовідносин припис частини 10 статті 93 Закону, обрало трактування, яке має ознаки дискримінації по відношенню до інших категорій працівників, котрі мають однаковий додатковий правовий статус учасника бойових дій.

Такий вибір трактування порушує принцип верховенства права.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що при звільненні позивача в Управління виник обов`язок нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учасника бойових дій за період служби з 22 липня 2015 року по 31 грудня 2018 року.

Відповідач не виконав його, а тому допустив протиправну бездіяльність.

Отже позов належить задовільнити.

Правовий висновок суду не узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у подібній справі, який міститься у постанові від 31 березня 2020 року у справі №808/2122/18 (а.с.80-83).

Правовий висновок Верховного Суду.

«Таким чином, відповідно до вимог Закону №580-VІІІ та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року».

Приймаючи постанову, Верховний Суд не аналізував приписи частини 10 статті 93 Закону на наявність подвійного трактування (не зробив висновок про його відсутність) та не дослідив інші законодавчі акти, які регулюють аналогічні правовідносини щодо інших груп працівників, які мають однаковий правовий статус.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд переконаний, що під поняттям «суд має враховувати» треба розуміти ознайомлення та осмислення.

У разі непогодження з висновком Верховного Суду, яке ґрунтується на аналізі норм права, котрі не враховувались ним, суд вправі прийняти інше рішення, детально пояснивши мотиви незгоди.

У цьому проявляється свобода суду, яку маємо всі ототожнювати з відповідальністю.

Відповідальність суду полягає у тому, що не має права повторювати помилки, які здатен обґрунтувати.

Цим правом суд і скористався.

Сторони не понесли судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій, за період проходження служби з 22 липня 2015 року по 31 грудня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій, за період проходження служби з 22 липня 2015 року по 31 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей