Рішення № 89248593, 15.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2020 року справа №320/6385/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0271308-5005-1027 від 21.10.2019 про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 15887,90 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним податковим повідомленням-рішенням нараховано податок на нерухоме майно - нежитлові приміщення літ. «А», «Б» та «Г», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та були придбані позивачем у ТОВ виробничо-заготівельна фірма «УНІКУМ» на підставі договору купівлі-продажу від 07.03.2018, укладеного за результатами проведення аукціону в межах процедури банкрутства.

Проте, ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі №911/3122/13, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та постановою Верховного Суду від 10.07.2019, результати відповідного аукціону були визнані недійсними, внаслідок чого укладений договір купівлі-продажу об`єктів нерухомості вважається нікчемним та, як наслідок, позивач не є власником відповідного нерухомого майна, яким на теперішній час залишається ТОВ виробничо-заготівельна фірма «УНІКУМ».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником нежитлових приміщень літ. «А», «Б» та «Г», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а тому нарахування ОСОБА_1 на підставі спірного податкового повідомлення-рішення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є правомірним.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що наявність у Державному реєстрі прав власності запису про реєстрацію за ним права власності на відповідне нерухоме майно не є підтвердженням наявності у позивача статусу власника нерухомого майна, оскільки після визнання у судовому порядку недійсними результатів аукціону укладений між позивачем та ТОВ виробничо-заготівельна фірма «УНІКУМ» договір купівлі-продажу нерухомості вважається недійсним відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. При цьому, позивач посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, за яким сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом №1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 26.12.1995 (а.с.7).

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 23.03.2017 №560-28-VII «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Білій Церкві на 2017 рік» встановлено на території міста Білої Церкви податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначивши: платників податку; об`єкту оподаткування; базу оподаткування; ставку податку; податковий період; порядок обчислення суми податку; строки сплати податку; порядок сплати податку; строки та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку; податкові пільги та порядок їх строки застосування згідно з додатком 1 (а.с.86).

Вказане рішення розміщене на офіційному веб-сайті Білоцерківської міської ради за посиланням: https://www.bc-rada.gov.ua/node/6883.

Пунктом 4.3 Додатку1 до рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 23.03.2017 №560-28-VII встановлено, що ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості (окрім присадибних будівель - допоміжних (нежитлових) приміщень) становить 0,5 від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року квадратний метр бази оподаткування (а.с.86-89).

З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2019 Головним управління ДПС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0271308-5005-1027, яким позивачу нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік у сумі 15887,90 грн. (а.с.9).

Відповідно до розрахунку до податкового повідомлення-рішення об`єктом оподаткування, за яким визначено суму податку у розмірі 15887,90 грн., є нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 2 (А,Б та Г). Період, за який нарахований податок: з березня по грудень 2018 року (а.с.10).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України).

Пунктом 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Пунктом 266.6 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з підпунктом 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (підпункт 266.8.2 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України).

Як зазначено вище, об`єктом оподаткування, за яким визначено суму податку у розмірі 15887,90 грн., є нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 2 (А,Б та Г). Період, за який нарахований податок: з березня по грудень 2018 року.

Судом встановлено, що 07.03.2018 Товарною біржою «Київська Універсальна» було проведено аукціон з продажу цілісного майнового комплексу, який складається з: приміщення №2 в нежитловій будівлі літ. «А», загальною площею 976,7 кв. м., приміщення №2 в нежитловій будівлі літ «Б», загальною площею 15,8 кв. м., та нежитлової будівлі літ «Г», загальною площею 31,7 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Власником вказаних будівель є ТОВ виробничо-заготівельна фірма «УНІКУМ».

Переможцем аукціону було визначено ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом про проведення аукціону від 07.08.2018 №01-04/16 (а.с.13-14).

На підставі результатів аукціону 07.03.2018 між ТОВ виробничо-заготівельна фірма «УНІКУМ» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна, за умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти у власність цілісний майновий комплекс, який складається з: приміщення №2 в нежитловій будівлі літ. «А», загальною площею 976,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; приміщення № 2 в нежитловій будівлі літ «Б», загальною площею 15,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю літ «Г», загальною площею 31,7 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 10 договору визначено, що право власності на придбане майно виникає у покупця з моменту повної оплати за договором, підписання між сторонами акта про передачу права власності на нерухоме майно та згідно з п.4 ст.334 Цивільного кодексу України (а.с.16).

07.03.2018 ТОВ виробничо-заготівельна фірма «УНІКУМ» передано ОСОБА_1 вказаний цілісний майновий комплекс, про що між сторонами складено та підписано акт передачі права власності на нерухоме майно від 07.03.2018 (а.с.17).

19.03.2019 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук Іриною Митрофанівною на підставі вказаних договору купівлі-продажу та акта приймання-передачі майна було видано позивачу свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за №395, яким посвідчено праві власності ОСОБА_1 на відповідне майно (а.с.64).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.12.2019 №1932227123 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук Іриною Митрофанівною на підставі вказаного свідоцтва було прийнято рішення від 19.03.2018 №40178786 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на цілісний майновий комплекс, який складається з: приміщення №2 в нежитловій будівлі літ. «А», загальною площею 976,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; приміщення № 2 в нежитловій будівлі літ «Б», загальною площею 15,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю літ «Г», загальною площею 31,7 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (а.с.69-72).

Частиною першою статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі-Закон №1952) визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Частиною другою статті 3 Закону №1952 передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, право власності на вищевказаний майновий комплекс виникло у позивача 19.03.2018.

Проте, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі №911/3122/13, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суд від 19.02.2019 та постановою Верховного Суду від 10.07.2019,визнано недійними результати аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-заготівельна фірма "Унікум", м. Донецьк, який відбувся 07.03.2018 (а.с.18-57).

Відповідно до частини першої статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-ХІІ (який був чинний на момент прийняття Господарським судом Донецької області ухвали від 11.09.2018, далі - Закон №2343) ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до статті 126 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Отже, судові рішення у справі №911/3122/13 набрали законної сили та є обов`язковими до виконання.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною третьої статті 55 Закону №2343передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першої статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, оскільки результати аукціону, на якому позивачем було придбано цілісний майновий комплекс, були визнані недійсними у судовому порядку, договір купівлі-продажу майна від 07.03.2018, укладений між ТОВ виробничо-заготівельна фірма «УНІКУМ» та ОСОБА_1 , є недійсним в силу положень частини третьої статті 55 Закону №2343 (нікчемний правочин), що не потребує визнання його недійсним у судовому порядку.

Таким чином, вказаний договір купівлі-продажу майна від 07.03.2018 не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а тому не є підставою для виникнення у ОСОБА_1 права власності на відповідне нерухоме майно.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.02.2020 у справі №911/3122/13 скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер: 395, виданий 19.03.2018р., видавник: Приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику.

З матеріалів справи вбачається, що як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду даної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно, яке є об`єктом оподаткування згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80854690).

У зв`язку з цим суд вважає, що у даному випадку наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, за умови нікчемності правочину, який є підставою для виникнення права власності, не є доказом наявності у позивача права власності на відповідне нерухоме майно, та, як наслідок, виникнення у нього податкових зобов`язань.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що позивач станом на 21.10.2019 (дата прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення) фактично не мав статусу власника відповідного нерухомого майна, у той час як відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б доводили протилежне, суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем згідно з квитанцією від 12.11.2019 №102 сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (а.с.3), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.10.2019 №0271308-5005-01027.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.