Ухвала суду № 89248565, 12.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

12 травня 2020 року м. Київ № 320/2592/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

у с т а н о в и в:

до суду звернулась ОСОБА_1 , пред`явивши вимоги про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця Васильківського МРВ ДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) Назаренко О.Ю. від 18.02.2020 про звернення стягнення на заробітку плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та про арешт коштів боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає вона вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 23.03.2020 позовну заяву було залишено без руху, заявниці визначено спосіб та встановлено десятиденний строк з моменту для усунення недоліків позову шляхом подання заяви, оформленої з дотриманням норм процесуального законодавства та зазначенням у ній: місця проживання (реєстрації) представника позивачки; обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги з посиланням на докази, якими підтверджені ці обставини, зокрема, чи була позивачка учасницею виконавчих дій при відкритті провадження на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07.03.2017 та, коли вона дізналась про наявність виконавчого провадження №61104248; підстави для пропущення десятиденного строку звернення до суду на оскарження постанов державного виконавця та наданням документального підтвердження про неможливість дізнатись про стан виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору, приймаючи до уваги факт того, що позивачка повинна була знати про існування спірних проваджень; чи має заявниці кошти на рахунках у банках чи інших фінансових установах та/або майно для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум з представленням суду відповідних документів; надання суду копій судових рішень, посвідчених згідно Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, яка затверджена наказом ДСА від 20 серпня № 814; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів прийнятими рішеннями з розкриттям змісту порушених прав.

На виконання вимог цієї ухвали представником позивача, адвокатом Кругленко М.С., була надіслана заява про усунення недоліків та позовна заява у первісній редакції, яка за висновком ухвали від 23.03.2020 визнана неприйнятною.

За результатом дослідження поданих заяв, суд констатує повне невиконання вимог судового рішення, яке набуло законної сили, у зв`язку з чим позовна заява підлягає поверненню разом з усіма документами.

Рішення суду ухвалено з урахуванням висновків Верховного Суду у справах №№705/5060/18, 705/3875/17, в яких судом звернуто увагу на «…Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним. Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2017 року у справі № 705/3875/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування. Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.

Суд також зазначає, що Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності. Суд нагадує, що національні органи влади, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення внутрішнього законодавства, їх роль обмежується перевіркою відповідності результатів такого тлумачення Конвенції. Це стосується, зокрема, тлумачення судами процесуальних норм, таких як строки подання документів або подання апеляцій (рішення у справі «Кунерт проти Польщі», заява № 8981/17, від 04 квітня 2019 року).Отже, залишаючи позовну заяву без руху, ОСОБА_1 був поінформований про обов`язок виправити недоліки вказаної заяви, а саме: привести її зміст та форму відповідно до вимог статей 175, 177 ЦПК України. Оскільки ОСОБА_1 не подав позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам статей 175, 177 ЦПК України, і таким чином, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення. Таким чином доводи касаційної скарги про те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій перешкоджають та обмежують право позивача на доступ до правосуддя, колегія суддів не бере до уваги з огляду на вищевикладене».

Ураховуючи, що позивачці було надано достатній строк для усунення недоліків, але остання не скористалась своїм правом та не вичерпала всіх засобів правового захисту, суд вважає за можливе застосувати до позову положення п.1 ч.4 ст.169 КАСУ.

У справі Trukh v. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.

Заявницею, в порушення положень ст.. 45 КАСУ не були виконані вимоги суду, в тому числі, щодо зазначення та надання доказів, якими підтверджені обставина участі ОСОБА_1 у проведенні виконавчих дій при відкритті провадження на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07.03.2017 для встановлення факту дотримання строків звернення до суду; документально не підтверджено неможливість дізнатись про стан виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору, приймаючи до уваги, що позивачка повинна була знати про існування спірних проваджень; доказів наявності у заявниці коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах та/або майно для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум з представленням суду відповідних документів; копій судових рішень, посвідчених згідно Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, яка затверджена наказом ДСА від 20 серпня № 814.

Суд наголошує, що вказані документи були обов`язковою передумовою для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі та витребувані із розрахунком того, що дана категорія справ розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, а ефективний розгляд справ, який є основним завданням адміністративного судочинства, забезпечується в тому числі, і належною підготовкою справи з дотриманням положень про її відкриття, економії часу для своєчасного ухвалення рішення.

За приписами частини четвертої статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух ( рішення суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Як вбачається із ст.160 КАСУ, зміст позовної заяви фактично повинен складатися із: а) вступної, б) мотивувальної та в) прохальної частин, а також з г) додатку до позовної заяви та повинен бути підписано особою, яка її подає або представником із зазначенням дати її подання та надання довіреності чи іншого документу, що підтверджує його повноваження. Таким чином, вже на цій стадії адміністративного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо несення обов`язку доказування обґрунтованості заявлених вимог з посиланням на докази, якими ці вимоги підтверджені та зазначити при пред`явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. Мається на увазі факти наявності передумов права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його звернення.

Аналогічно виникає і обов`язок судді у з`ясуванні на цій стадії процесу - оцінка наявності у заявника права на пред`явлення позову і дотримання ним порядку реалізації цього права, тобто суд встановлює факти процесуального характеру.

Ухиленні від виконання таких обов`язків позивачем тягне за собою наслідки, встановлені п.1 ч.4 ст.169 КАСУ.

Крім того, у оновленій позовній заяві представник позивача клопоче про витребування матеріалів виконавчих проваджень № 58783246 та №61104248. Дане клопотання представник не обґрунтовує та не надає жодних доказів на підтвердження неможливості самостійного отримання копій зазначених виконавчих проваджень.

Дослідивши клопотання, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, з огляду на таке:

механізм та порядок витребування доказів у справи визначено ст.80 КАСУ. Так, положеннями вказаної статті передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатура забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Для виконання покладених обов`язків чинним законом адвокати наділені широким колом можливостей, в тому числі: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг, тощо , в тому числі і відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ст.20 Закону).

Відтак, у разі ненадання відповіді на адвокатський запит представник позивача не був позбавлений можливості їх одержання в порядку звернення до суду із позовною заявою про доступ до публічної інформації.

Оскільки представником позивачки, адвокатом Кругленком М.С., не надано доказів неможливість самостійного одержання адвокатом документів, дане клопотання підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (ЄДРПОУ - 34842289, Київська область, м.Васильків, Київська область, вул.Покровська, буд. 5) про визнання протиправним та скасування рішення, - повернути позивачці.

У задоволенні клопотання адвоката Кругленка Миколи Сергійовича (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) ро витребування доказів, - відмовити.

Роз`яснити позивачці, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачці.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.