Ухвала суду № 89247341, 14.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

14 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1907/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Пилипчука В.Ф.,

представника відповідача Михаліка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головного управління ДФС України у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-10305-55.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І. від 12.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням сторін (а.с.1).

Ухвалою суду від 21.10.2019 замінено відповідача у справі на його правонаступника – Головне управління ДПС у Волинській області (а.с.68).

Ухвалою суду від 21.10.2019 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги залишено без розгляду у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду (а.с.69-71).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 про залишення позовної заяви без розгляду скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.115-129).

11.02.2020 справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та ухвалою суду від 14.02.2020 призначена до розгляду (а.с.124).

Ухвалою головуючого-судді Смокович В.І. від 05.03.2020 задоволено заяву позивача про відвід судді та відведено даного суддю від розгляду адміністративної справи (а.с.158-160).

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи визначено для її розгляду головуючого-суддю Плахтій Н.Б.

Ухвалою суду в складі головуючого-судді Плахтій Н.Б. від 06.03.2020 прийнято до провадження дану адміністративну справу та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.164).

Ухвалою суду від 09.04.2020 вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.201).

В судовому засіданні судом поставлено на вирішення клопотання представника відповідача, подане 26.07.2019 одночасно із відзивом, про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення з даним адміністративним позовом.

Представник відповідача підтримав заявлене клопотання та просив позов залишити без розгляду з тих підстав, що позов подано з пропуском 10-ти денного строку звернення до суду.

Представник позивача заперечив проти залишення позову без розгляду, вказуючи на те, що строк звернення до суду становить шість місяців і позивачем не пропущений.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду до задоволення не підлягає з таких мотивів та підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 07.02.2019 ГУ ДФС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-103055-55, згідно з якою за ОСОБА_1 обліковується сума боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 18276,72 грн, яку контролюючий орган вимагав сплатити протягом 10 календарних днів з дня одержання цієї вимоги (а.с.7).

Вказана вимога була надіслана на адресу позивача та вручена останньому 08.05.2019, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.8).

Водночас з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся в суд 18.06.2019, про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції суду (а.с.2).

Частиною першою статті 122 Кодексі адміністративного судочинства України (далі- КАС України) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як передбачає частина четверта статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, за загальним правилом для звернення до адміністративного суду встановлено шестимісячний строк, при цьому КАС України та інші закони можуть визначати інші строки звернення до адміністративного суду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Аналіз частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI свідчить про те, що законодавець визначив проміжок часу (10 днів), що настає з наступного дня після отримання платником вимоги, протягом якого особа має альтернативний порядок оскарження вимоги до вищестоящого органу або до суду.

При цьому, Закон № 2464-VI не визначив детального та послідовного алгоритму дій платника податків у разі незадоволення результатами досудового оскарження та, як наслідок, не визначив строків звернення до суду в такому випадку. Послідовного застосування цього ж строку (10 днів) двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку, Закон не передбачив.

Натомість строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату ЄСВ, визначений частиною четвертою статті 122 КАС України та складає три місяці з дня отримання платником ЄСВ рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду його скарги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.05.2020 в справі №520/9891/19 та враховується судом при вирішенні заявленого клопотання.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 15.05.2019 подав скаргу до ГУ ДФС у Волинській області на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-10305-55 (а.с.61).

Отже, в межах 10-ти днів позивач оскаржив вимогу контролюючого органу в адміністративному порядку.

Рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 24.05.2019 (а.с.62) скаргу позивача залишено без розгляду. Дане рішення ОСОБА_1 отримав 28.05.2019 (а.с.63).

Таким чином, оскільки позивач оскаржив рішення контролюючого органу в адміністративному порядку, тобто скористався процедурою досудового врегулювання спору, тому строк звернення до суду становить три місяці з дня отримання рішення за результатами розгляду його скарги, який позивачем не пропущено.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що позивач не оскаржував вимогу про сплату боргу до контролюючого органу вищого рівня, яким в даному випадку є ДПС України, з огляду на таке.

Як зазначив представник позивача, оскаржувану вимогу винесено Луцьким управлінням ГУ ДФС у Волинській області, відтак скарга подана до ГУ ДФС у Волинській області, тобто до органу вищого рівня.

Суд зазначає, що Луцьке управління ГУ ДФС у Волинській області є структурним підрозділом ГУ ДФС у Волинській області без статусу юридичної особи, відтак в силу вимог Закону № 2464-VI органом доходів і зборів вищого рівня в даному випадку дійсно є ДФС України.

Однак, зважаючи на ту обставину, що позивач ОСОБА_1 в силу своєї необізнаності щодо структури органів доходів і зборів подав скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) не до того органу, не може бути підставою для не врахуванням судом вказаної обставини при вирішенні питання дотримання строків звернення до суду з даним адміністративним позовом.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду з даним позовом, з огляду на що в задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.

Керуючись статтями 122, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Ухвала в повному обсязі складена 15 травня 2020 року.