Рішення № 89247318, 13.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1504/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004043302 від 15.11.2019, № 0004033302 від 15.11.2019, № 0004003302 від 15.11.2019, № 0003983302 від 15.11.2019, рішення № 0004013302 від 15.11.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зі змісту акту перевірки Головного управління ДПС у Волинській області Державної податкової служби України № 2793/03-20-33-02/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки СГД ОСОБА_1 » головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних та самозайнятих осіб, організацій та проведення перевірок відомостей у деклараціях суб`єктів декларування управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Волинській області Жешко С.М. проведено зменшення валових витрат у 2017 році на 47 616,66 грн., у 2018 році - 16 890,65 грн. (п.п. 2.1.1 акту).

Перевіркою встановлено, що до складу валових витрат за 2017 рік суб`єктом господарської діяльності ОСОБА_2 було включено витрати по придбанню товарно - матеріальних цінностей, а саме дизпаливо на суму 47 616,66 грн., списання якого не підтверджено документально згідно накладних зазначених на ст. 10 акту перевірки. На сторінці 10 акту перевірки міститься таблиця придбання дизельного пального, списання якого не підтверджено документально. В процесі перевірки платником податку надано акти на списання дизельного пального, подорожні листи, які податковим органом не було взято до уваги з підстав відсутності в подорожній листах інформації щодо виїзду автомобіля з гаража і його повернення, звідки взято і куди доставлено вантаж, не зазначено найменування вантажу і його кількість, кількість поїздок з вантажем і пройдену відстань. На основі наданих подорожніх листів податковий орган не зміг встановити загальний пробіг автомобіля та фактичні витрати пального та в повному обсязі не врахував у витрати витрати на придбання дизельного пального протягом 2017 та 2018 років. Доставка м`яса свинини від постачальників до дошкільних навчальних закладів м. Луцька здійснювалась взятим в користування транспортним засобом. Так, між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 01 січня 2013 року був укладений договір позички транспортного засобу Volkswagen Transporter Т5 терміном на 60 місяців, який вподальшому згідно додаткової угоди № 1 від 29.12.2017 продовжений ще на 12 місяців. Для обліку витрат пального використовувалась Типова форма подорожнього листа вантажного автомобіля № 2-ТН затверджена наказом Мінстату України 29.12.1995 № 488/346, списання пального на підставі цієї форми здійснювалось за актами щомісячно (в останній робочий день місяця). Крім того подорожні листи складались в день доставки товару. На всі реалізації на кожен день до кожного дошкільного закладу наявні підтверджуючі видаткові накладні.

Тому, недоліки, які зазначаються в акті перевірки є неістотними, та не спростовують використання пального у господарській діяльності платника податків, витрати на придбання якого податковим органом в повному обсязі виключено із валових витрат. З інформації, яка міститься в подорожніх листах, наявності транспорту та видаткових накладних, які свідчать про поставку товару можливо перевірити правильність списання дизельного пального, що використано у господарській діяльності.

Щодо 2018 року, то податковий орган зазначає, що у 2018 році платник податків відніс до валових витрат кошти в сумі 16 890,65 грн. по придбанню товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, а саме м`яса свинини, що не підтверджено документально.

Здійснюючи свою господарську діяльність позивачем велась книга обліку доходів та витрат. В книзі обліку доходів та витрат відображався облік доходів та витрат. Відповідно, податковий орган, зазначаючи, що ОСОБА_1 у 2018 році до складу витрат віднесені кошти в сумі 16 890,65 грн. по придбанню ТМЦ, а саме м`яса свинини, що не підтверджені документально, мав би покликатись на первинні документи та записи здійснені в книзі обліку доходів та витрат, що підтверджують виявлене останнім порушення. Натомість, у суб`єкта підприємницької діяльності присутні всі необхідні документи, що підтверджують придбання зазначених товарно-матеріальних цінностей у 2018 році (від ТзОВ «Євро-Комерс» накладні № 9472 від 15.01.2018, № 9558 від 22.01.2018, № 9703 від 29.01.2018, № 9779 від 5.02.2018 та № 9914 від 12.02.2018; від ТзОВ «Торіс» накладні № 11 від 15.01.2018, № 17 від 22.01.2018, № 22 від 29.01.2018, № 27 від 05.02.2019 та № 32 від 12.02.2018).

Отже, з врахуванням викладеного вище, висновок податкового органу про завищення валових витрат на суму 64 507,31 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 47 616,66 грн. за 2018 рік 16890,65 грн., є безпідставним та призвів до безпідставного нарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11 611,32 грн., в т.ч. за 2017 рік - 8571,00 грн., за 2018 рік – 3040,32 грн., застосування штрафної санкції в розмірі 5805,66 грн.; безпідставного нарахування військового збору в розмірі 967,61 грн., в т.ч. за 2017 - рік - 714,25 грн., за 2018 рік - 253,36 грн., застосування штрафної санкції в розмірі 483,81 грн.; безпідставного нарахування єдиного соціального внеску за 2017 рік в розмірі 8260,69 грн., застосування штрафної санкції в розмірі 1652,14 грн.

Також, згідно акту, податковим органом встановлено, що СГД ОСОБА_1 у 2017 році придбано товарно-матеріальні цінності у контрагентів на загальну суму ПДВ 9523,33 грн., використання яких у господарській діяльності платника податків не підтверджено документально. В акті перевірки наводиться таблиця про придбання підприємцем у 2017 році дизельного пального в кількості 2680 л. на загальну суму без ПДВ 47 616,66 грн. Покликаючись на підпункт п. 198.5. ст. 198 ПК України податковий орган вважає, що операції з придбання пального не є господарською діяльністю платника податку, відповідно СГД ОСОБА_1 у 2017 році занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 9523,00 грн. Зазначені висновки є безпідставними та спростовуються тими ж аргументами, щодо безпідставності нарахованих ПДФО, військового збору та ЄСВ.

Податковому органу в ході проведення перевірки СГД ОСОБА_1 наданий завірений перелік залишків ТМЦ, згідно якого вбачається, що станом на 31.12.2018 у СГД ОСОБА_1 рахуються залишки м`яса свинини в кількості 1162,677 кг. на суму 76 542,91 грн. Відповідно до наданих СГД ОСОБА_1 первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: податкових накладних на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, видаткових накладних та з урахуванням залишків станом на 31.12.2018 було визначено суму залишків ТМЦ, яка повинна обліковуватися у суб`єкта господарювання ОСОБА_1 , а саме: м`ясо свинини охолоджене 1162,677 кг. на суму 76 542,91 грн. (без ПДВ). Згідно наказу про проведення інвентаризації від 15.07.2019 №1 19.07.2019 проведено інвентаризацію ТМЦ, а саме м`яса свинини, яке зберігається в холодильних приміщеннях ТзОВ «Торіс» та встановлено, що 1162.677 кг. м`яса свинини втратило споживчі властивості, що підтверджено інвентаризаційним описом № 1 від 19.07.2019. Списання м`яса свинини в кількості 1162,677 кг. підтверджено актом списання товарів № 1 від 26.07.2019, наданим СГД ОСОБА_1 в ході проведення перевірки.

Податковий орган під час перевірки встановив порушення підприємцем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на суму 15 309 грн. податку на додану вартість, що було включено перевіркою до податкового зобов`язання за грудень 2018 року, у зв`язку з тим, що СГД ОСОБА_1 порушено терміни зберігання м`яса, яке обліковувалось на залишках підприємця. Станом на 31.12.2018 підприємцем не було відображено в обсягах реалізованої продукції в перевіряемому періоді та не списано м`ясо свинини вагою 1162,677 кг. на суму ПДВ 15 308,58 грн.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що СГД ОСОБА_1 не зареєстровані та не виписані податкові накладні, по яких придбано та реалізовано ТМЦ на суму ПДВ 15309 грн., що потягло заниження податкового зобов`язання з ПДВ за грудень 2018 року на суму 15 309,00 грн.

В обгрунтування безпідставності встановленого вище, позивач зазначив, що наявність станом на 31 грудня 2018 року залишків ТМЦ не призводить до обов`язку нарахування податку на додану вартість на вартість зазначених залишків. Висновок податкового органу про те, що СГД ОСОБА_1 порушено терміни зберігання нічим не обґрунтованим. До компетенції податкового органу не належать повноваження визначення термінів зберігання м`яса, яке обліковувалось на залишках підприємця. Неможливо встановити чим керувався податковий орган, дійшовши висновку щодо необхідності списання ТМЦ саме в грудні 2018 року, коли подані документи свідчать про інвентаризацію та списання ТМЦ в липні 2019 року (вказаний період не охоплюється періодом перевірки, визначеним наказом на проведення перевірки від 14.09.2019 за № 130). Відповідно нарахування податку на додану вартість в грудні 2018 року та встановлення податковим органом обов`язку реєструвати податкову накладну з господарської операції по списанню ТМЦ за грудень 2018 року є безпідставним та нічим не обгрунтованим.

31.07.2019 позивач припинив свою підприємницьку діяльність. Відповідно, позов подано ним як фізичною особою. Також на момент проведення перевірки позивач не був суб`єктом підприємницької діяльності, а податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату недоїмки, рішення про застосування штрафних санкцій винесені щодо нього як суб`єкта підприємницької діяльності.

Додатковою підставою протиправності оскаржуваних актів податкового органу є та обставина, що згідно наказу на проведення перевірки перевірка є позаплановою виїзною. Податковий орган фактично провів перевірку в податковому органі тобто позапланову невиїзну перевірку.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, встановлено, що судовий розгляд справи необхідно проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву від 26.03.2020 представник відповідача не погоджується із даним позовом та вважає його таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, що до складу валових витрат за 2017 позивачем було включено витрати по придбанню ТМЦ, а саме дизпалива на суму 47 616,66 грн., списання якого не підтверджено документально по накладних на загальну суму 47 616,66 грн.

Позивачем під час проведення перевірки надано подорожні листи, які заповнені з порушенням вимог Міністерства транспорту України, а саме:

- не зазначено виїзд автомобіля з гаража і його повернення;

- звідки взято і куди доставлено вантаж;

- не зазначено найменування вантажу, кількість поїздок з вантажем і пройдену відстань.

У зв`язку з чим, неможливо встановити загальний пробіг автомобіля та фактичні витрати пального, чим порушено п. 177.2 ст.177 ПК України.

Також, перевіркою встановлено, до позивачем до складу валових витрат у податковій декларації про майновий стан та доходи та наданої структури витрат за 2018 рік віднесено кошти в сумі 16 890,65 грн. по придбанню ТМЦ, а саме м`яса свинини, що не підтверджено документально. Тобто, у зв`язку із включенням підприємцем до складу валових витрат, витрати, що безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів, господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, документально не підтверджені витрати та вартості придбаних товарів, позивачем завищено валові витрати на загальну суму 64 507,31 грн.

З врахуванням вищенаведеного, перевіркою встановлено, що СГД ОСОБА_2 занижено податок з доходів фізичних осіб за 2017-2018 роки на загальну суму 11 611,32 грн.

Крім того, позивачем занижено і базу оподаткування військовим збором, внаслідок такого порушення СГД ОСОБА_4 не нараховано та не сплачено до бюджету військового збору за 2017-2018 роки на загальну суму 967,61 грн., в т.ч.: за 2017 на суму 714,25 грн., за 2018 на суму 253,36 грн.

Так як перевіркою встановлено заниження сум чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018 роки на загальну суму 64 507,31 грн., тому позивачем занижено і базу оподаткування, на який нараховується єдиний внесок, чим порушено п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». З врахуванням наведеного, перевіркою встановлено заниження єдиного внеску за 2017 на суму 8260,69 грн., що в свою чергу призвело до застосування штрафної санкції в розмірі 1152,14 грн.

Додатково представник відповідача зазначає, що позивачем не оскаржується вимога від 13.02.2020 № Ф-0002753302 з єдиного внеску в розмірі 8260,69 грн., а тому у позивача відсутні підстави для оскарження рішення від 15.11.2019 № 0004013302, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1652,14 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, оскільки таке рішення є похідним від суми донарахованого єдиного внеску.

В ході проведення планової перевірки СГД ОСОБА_1 надано завірений перелік залишків товарно-матеріальних цінностей, а саме: станом на 01.01.2017 - 2033,677 кг; станом на 31.12.2017 - 1997,677 кг; станом на 31.12.2018 - 1162,677 кг.

Відповідно до наданих СГД ОСОБА_1 первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: податкових накладних на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, видаткових накладних та з урахуванням залишків станом на 31.12.2018 було визначено суму залишків ТМЦ, яка повинна обліковуватися у суб`єкта господарювання ОСОБА_1 , а саме: м`ясо свинини охолоджене 1162,677 кг. на суму 76 542,91 грн. (без ПДВ).

Згідно наказу про проведення інвентаризації від 15.07.2019 № 1 19.07.2019 проведено інвентаризацію ТМЦ, а саме м`яса свинини, яке зберігається в холодильних приміщеннях ТзОВ «Торіс» та встановлено, що 1162,677 кг м`яса свинини втратило споживчі властивості, що підтверджено інвентаризаційним описом № 1 від 19.07.2019. Списання м`яса свинини в кількості 1162,677 кг. підтверджено актом списання товарів № 1 від 26.07.2019, наданим СГД ОСОБА_1 в ході проведення перевірки.

Згідно Наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву від 7 квітня 2008 року № 119 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови поставки, закладення, зберігання і відпуску замороженого м`яса та списання природних утрат його ваги, що утворилися при зберіганні та перевезенні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2008 за № 335/15026, СГД ОСОБА_1 порушено терміни зберігання м`яса, яке обліковувалось на залишках підприємця.

Станом на 31.12.2018 підприємцем не було відображено в обсягах реалізованої продукції в періоді, що перевірявся, та не списано м`ясо свинини вагою 1162,677 кг. на суму ПДВ 15 308,58 грн., в результаті чого підприємцем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов`язань за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на суму 15 309,00 грн. податку на додану вартість, що було включено перевіркою до податкового зобов`язання за грудень 2018 року.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено, що СГД ОСОБА_1 не зареєстровані та не виписані податкові накладні, по яких придбано та реалізовано ТМЦ на суму ПДВ 15 309,00 грн.

З врахуванням вищенаведеного, СГД ОСОБА_4 занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 24 832,00 грн.

08.04.2020 ОСОБА_1 подано до суду клопотання про уточнення позовних вимог. При поданні позовної заяви позивачем була допущена описка щодо не зазначення в прохальній частині позовної заяви одного із актів податкового органу, який позивач просить скасувати, а саме: вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020. Про описку свідчать наступні обставини:

- на першій сторінці позовної заяви позивач просить визнати протиправним та скасувати протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень №0004043302 від 15.11.2019, № 0004033302 від 15.11.2019, № 0004003302 від 15.11.2019, № 0003983302 від 15.11.2019, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 № Ф-0002753302, рішення № 0004013302 від 15.11.2019;

- ціна позову, визначена з врахуванням суми, нарахованої згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 № Ф-0002753302, рішення № 0004013302 від 15.11.2019 ;

- в тексті позовної заяви позивач покликається на безпідставне нарахування єдиного соціального внеску;

- в переліку додатків, які додані до позовної заяви значиться також і вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 № Ф-0002753302.

Зважаючи на викладене вище, керуючись ст. 5, ст. 245 КАС України, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати також і вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 № Ф-0002753302.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу головного управління ДПС у Волинській області від 04.09.2019 за № 130 (а. с. 63) ГУ ДПС у Волинській області проведено планову виїзну перевірку СГД ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконня вимог податкового, валютного та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з 01.01.2017 по 31.12.2018, про що складено акт від 15.10.2019 № 2793/03-20-3302/ НОМЕР_1 (а. с. 10-34).

За наслідками проведення вищезазначеної перевірки встановлено такі порушення:

- п. 44.1 ст. 44. п. 164.1 ст. 164, ті. 177.2. пп. 177.4.1. пп. 177.4.4. пп. 177.4.5, пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2017-2018 pp. на загальну суму 11 611,32 грн., в т.ч.: за 2017 рік на суму 8571,00 грн., за 2018 рік на суму 3040,32 грн.;

- пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункт 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено військовий збір за 2017-2018 pp. на загальну суму 967,61 грн., в т.ч.: за 2017 рік на суму 714,25 грн., за 2018 рік - 253,36 грн.;

- п. 2 ч. 1 ст.7, п. .2.3.9 ст. 9 розділу 111 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 08.07.2010 № 2464-V1, внаслідок чого занижено суму єдиного внеску за 2017 рік на суму 8260,69 грн.;

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 «г», п. 198.6 ст.198, п. 199.1 ст.199, п.200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу (із змінами та доповненнями) занижено ПДВ, яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 24 832 грн., в т.ч.: за січень 2017 року на суму 2323 грн., серпень 2017 року - 4200 грн., вересень 2017 року - 3000 грн. та грудень 2018 року – 15 309,00 грн.;

- п.120-1.1, ст. 120-1 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме порушення строку реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 15 309,00 грн. від 61 до 365 календарних днів;

- п.22.1 статті 22, п.63.3 ст. 63 ПКУ та п. 8.4 розділу V111 Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України ві 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280, а саме не подання Повідомлення за формою № 20-ОГІГ1 на 1 об`єкт рухомого майна;

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме неналежне ведення обліку доходів та витрат.

01.11.2019 ОСОБА_1 подано заперечення на акт перевірки від 15.10.2019 № 2793/03-20-3302/ НОМЕР_1 (а. с. 64-67).

12.11.2019 ГУ ДПС листом № 2377/ФОП/03-20-33-02-06 «Про надання відповіді на заперечення» відмовило у задоволенні заперечень позивача (а. с. 68-71).

За результатами розгляду заперечень відповідачем прийнято, в тому числі оскаржувані:

- податкове повідомлення-рішення від 15.11.2019 № 0004043302, яким застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі 6123,60 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної (а. с. 55);

- податкове повідомлення-рішення від 15.11.2019 № 0004033302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 24 832,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 6208,00 грн. (а. с. 56);

- податкове повідомлення-рішення від 15.11.2019 № 0004003302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 967,61 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 483,81 грн. (а. с. 57);

- податкове повідомлення-рішення від 15.11.2019 № 0003983302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО в розмірі 11 611,32 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 5805,66 грн. (а. с. 59);

- рішення від 15.11.2019 № 0004013302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1652,14 грн. (а. с. 60);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 № Ф-0002753302 з єдиного внеску в розмірі 8260,69 грн. (а. с. 61).

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом рішеннями позивач 02.12.2019 звернувся зі скаргою до ДПС України (а. с. 75-76).

Рішенням про результати розгляду скарг від 08.01.2020 № 681/6/99-00-08-06-01-06 ДПС України скаргу від 02.12.2019 задовольнило частково та скасувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2019 № Ф-0004023302, а рішення про застосування штрафних санкцій від 15.11.2019 № 0004013302 залишити без змін; від 03.02.2020 № 4149/6/99-00-08-05-04-06 ДПС України скаргу від 02.12.2019 залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 15.11.2019 №№ 0004043302, 0004033302, 0004003302, 0003983302, 0004053302, 0003993302 – без змін (а. с. 78-89).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, статтею 67 Конституції України визначено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрований як самозайнята особа, оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку з доходів фізичних осіб найманих працівників, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску, військового збору.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений статтею 177 ПК України.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, визначений пунктом 177.4 статті 177 ПК України. До таких, зокрема, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1); суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (підпункт 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).

Разом з тим, відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Таким чином, відповідно до положень пункту 177.4 статті 177 ПК України фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі зменшити свій загальний оподатковуваний дохід тільки на суму документально підтверджених витрат, які пов`язані із провадженням господарської діяльності та щодо яких відсутні застереження в інших положеннях ПК України.

Як вбачається з акта перевірки від 15.10.2019 № 2793/03-20-3302/ НОМЕР_1 , контролюючим органом відповідно до поданих декларацій про майновий стан та доходи за 2017-2018 роки встановлено, що СГД ОСОБА_1 завищено валові витрати на загальну суму 64 507,31 грн., в т.ч.: за 2017 рік на суму 47 616,66 грн., за 2018 рік – 16 890,65 грн.

У акті зазначено, що підтвердження валових витрат проведено на підставі банківських виписок по розрахункових рахунках, видаткових накладних, квитанціях, чеках.

Як встановлено судом, контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що суб`єктом господарської діяльності, ОСОБА_2 , до складу валових витрат за 2017 рік було включено витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей, а саме дизпалива, на суму 47616,66 грн., списання якого не підтверджено документально по накладних. Позивачем під час проведення перевірки надано подорожні листи, які заповнені з порушенням вимог Міністерства транспорту України, а саме:

- не зазначено виїзд автомобіля з гаража і його повернення;

- звідки взято і куди доставлено вантаж;

- не зазначено найменування вантажу, кількість поїздок з вантажем і пройдену відстань.

У 2017 році та січні-лютому 2018 року підприємець здійснював позиченим транспортним засобом Volkswagen Transporter Т5 один раз в тиждень постачання м`яса свинини до 41 дошкільного навчального закладу міста Луцька (в період літніх канікул - до 6 чергових дошкільних закладів) згідно з укладеними договорами з Управлінням освіти Луцької міської ради (а. с. 107-118). Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними та деклараціями виробника на готову (м`ясну) продукцію тваринного походження (а. с. 90-106). Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, що також підтверджує витрати по дизпаливу (а. с. 169-188).

Судом встановлено, що позивачем в 2017 році для проведення господарської діяльності, а саме перевезення вантажу, було придбано дизельне паливо (а. с. 189-192).

Крім того, в матеріалах справи знаходяться копії подорожніх листів (а. с. 119-168), копії актів на списання дизельного пального (а. с. 197-210), дослідивши які суд прийшов до висновку, що вони містять інформацію про кілометраж кожної поїздки відповідно до конкретного подорожнього листа, що на думку суду є достатнім для визначення кількості витраченого на поїздку пального, а відтак надані позивачем подорожні листи є належними первинними документами для списання використаного в господарській діяльності палива.

Виходячи із встановлених обставин по справі, суд зазначає, що відповідачем помилково зафіксовано порушення, щодо витрат, пов`язаних з покупкою, використанням дизельного палива для проведення господарської діяльності, так як в ході перевірки фахівцями ГУ ДПС у Волинській області належним чином не досліджено та не встановлено зміст наданих позивачем документів, що призвело до хибного висновку фахівців ГУ ДПС у Волинській області щодо заповнення подорожніх листів з помилками. Так, судом встановлено, що у подорожніх листах вказано дату, час виїзду автомобіля з гаража та його повернення, а також вказано показники спідометра, зазначено маршрут руху, залишок палива та кількість його видачі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не встановлює конкретного переліку документів, що підлягають оформленню при здійсненні платником тих чи інших видаткових операцій, у тому числі й по списанню використаного пального. А відтак, умовою відображення витрат у податковому обліку є наявність у платника таких первинних документів, що містять необхідні відомості про придбання паливно-мастильних матеріалів та їх використання платником у підприємницькій діяльності.

Позивачем надано всі необхідні документи на придбання та використання пального (в т.ч. видаткові накладні, подорожні листи, акти списання пального).

Стосовно витрат, по придбанню ТМЦ, а саме м`яса свинини, в сумі 16 890,65 грн., суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 вказав, що, здійснюючи свою господарську діяльність, ним велась книга обліку доходів та витрат. В книзі обліку доходів та витрат відображався облік доходів та витрат. Відповідно, податковий орган, зазначаючи, що у 2018 році до складу витрат віднесені кошти в сумі 16 890,65 грн. по придбанню ТМЦ, а саме м`яса свинини, що не підтверджені документально, мав би покликатись на первинні документи та записи здійснені в книзі обліку доходів та витрат, що підтверджують виявлене останнім порушення. Крім того, у суб`єкта підприємницької діяльності присутні всі необхідні документи, що підтверджують придбання зазначених товарно-матеріальних цінностей у 2018 році (від ТзОВ «Євро-Комерс» накладні № 9472 від 15.01.2018, № 9558 від 22.01.2018, № 9703 від 29.01.2018, № 9779 від 05.02.2018 та № 9914 від 12.02.2018; від ТзОВ «Торіс» накладні № 11 від 15.01.2018, № 17 від 22.01.2018, № 22 від 29.01.2018, № 27 від 5.02.2019 та № 32 від 12.02.2018).

З урахуванням викладеного, суд наголошує, що позивачем вірно включено до складу валових витрат, по придбанню ТМЦ, а саме м`яса свинини, в сумі 16 890,65 грн.

Також суд звертає увагу, що відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Мінфіну від 14.03.2013 №395 (далі – Порядок), акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 1.5 Порядку визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно із пунктом 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Розділом ІІ Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акту письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В порушення наведених норм акт перевірки від 15.10.2019 № 2793/03-20-3302/ НОМЕР_1 не містить жодного посилання на відомості первинних документів позивача, які б обґрунтовували висновки про протиправність віднесення до складу валових витрат вартості тих чи інших витрат, що свідчило б про порушення вимог пункту 177.4 статті 177 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, позивач при визначені суми валових витрат за 2017-2018 роки вірно обраховував суму документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, а відтак, правильно визначав чистий оподатковуваний дохід. З цих підстав, висновки відповідача про завищення валових витрат на загальну суму 64 507,31 грн. є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають діючому законодавству.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0003983302 від 15.11.2019, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 17 416,98 грн., в тому числі 11 611,312 грн. за основним платежем та 5805,66 грн. за штрафними санкціями є протиправним та підлягає скасуванню

З мотивів, викладених вище, суд дійшов висновку про відсутність завищення СГД ОСОБА_1 валових витрат за 2017 - 2018 роки в загальній сумі 64 507,31 грн., а відповідно, заниження податку з доходів фізичних осіб за 2017-2018 роки на загальну суму 11 611,32 грн., який є базою для нарахування єдиного соціального внеску та військового збору, а тому і донарахування відповідачем військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та, відповідно, формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) є неправомірним.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 15.11.2019 № 0004003302, яким позивачу збільшено суму зобов`язання по військовому збору на загальну суму 967,61 грн., в т.ч.: за 2017 рік на суму 714,25 грн., за 2018 рік на суму 253,36 грн., вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 № Ф-0002753302 з єдиного внеску в розмірі 8260,69 грн. та рішення від 15.11.2019 № 0004013302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1652,14 грн. підлягають сккасуванню.

Щодо заниження СГД ОСОБА_1 у 2017 році податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 9523,00 грн.

Як встановлено судом, в ході проведення планової перевірки СГД ОСОБА_1 надано завірений перелік залишків товарно-матеріальних цінностей, а саме: станом на 01.01.2017 року - 2033,677 кг; станом на 31.12.2017 року - 1997,677 кг; станом на 31.12.2018 року - 1162,677 кг.

Відповідно до наданих СГД ОСОБА_1 первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: податкових накладних на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, видаткових накладних та з урахуванням залишків станом на 31.12.2018 року було визначено суму залишків ТМЦ, яка повинна обліковуватися у суб`єкта господарювання ОСОБА_1 , а саме: м`ясо свинини охолоджене 1162,677 кг. на суму 76542,91 грн. (без ПДВ).

Згідно наказу про проведення інвентаризації від 15.07.2019 № 1 19.07.2019 проведено інвентаризацію ТМЦ, а саме м`яса свинини, яке зберігається в холодильних приміщеннях ТзОВ «Торіс» та встановлено, що 1162,677 кг м`яса свинини втратило споживчі властивості, що підтверджено інвентаризаційним описом № 1 від 19.07.2019.

Списання м`яса свинини в кількості 1162,677 кг. підтверджено актом списання товарів № 1 від 26.07.2019, наданим СГД ОСОБА_1 в ході проведення перевірки.

Згідно твердження представника відповідача, СГД ОСОБА_1 порушено терміни зберігання м`яса, яке обліковувалось на залишках підприємця. Станом на 31.12.2018 підприємцем не було відображено в обсягах реалізованої продукції в періоді, що перевірявся, та не списано м`ясо свинини вагою 1162,677 кг. на суму ПДВ 15 308,58 грн., в результаті чого підприємцем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов`язань за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на суму 15 309,00 грн. податку на додану вартість, що було включено перевіркою до податкового зобов`язання за грудень 2018 року.

Також, контролюючим органом встановлено, що СГД ОСОБА_1 не зареєстровані та не виписані податкові накладні, по яких придбано та реалізовано ТМЦ на суму ПДВ 15 309,00 грн., чим порушено п. 1201. 1. ст.1201 ПКУ.

З врахуванням вищенаведеного, відповідач вважає, СГД ОСОБА_4 занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 24 832 грн.

Суд не погоджується з вказаними вище порушеннями, у зв`язку з тим що, наявність станом на 31 грудня 2018 року залишків ТМЦ не призводить до обов`язку нарахування податку на додану вартість на вартість зазначених залишків. Висновок податкового органу про те, що СГД ОСОБА_1 порушено терміни зберігання нічим не обґрунтовано. Крім того, до компетенції податкового органу не належать повноваження визначення термінів зберігання м`яса, яке обліковувалось на залишках підприємця.

З акту перевірки від 15.10.2019 № 2793/03-20-3302/ НОМЕР_1 неможливо встановити чим керувався податковий орган дійшовши висновку щодо необхідності списання ТМЦ саме в грудні 2018 року.

Позивачем під час перевірки були подані документи, що свідчать про інвентаризацію та списання ТМЦ в липні 2019 року (вказаний період не охоплюється періодом перевірки, визначеним наказом на проведення перевірки від 14 вересня 2019 року за №130). Відповідно нарахування податку на додану вартість в грудні 2018 року та встановлення податковим органом обов`язку реєструвати податкову накладну з господарської операції по списанню ТМЦ за грудень 2018 року є безпідставним та нічим не обґрунтованим.

В зв`язку з цим, податкові повідомлення-рішення від 15.11.2019 № 0004043302, № 0004033302 прийняті безпідставно та підлягають скасуванню.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений згідно з квитанціями № 67 від 26.02.2020, № 27 від 06.03.2020.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2019 № 0004043302, № 0004033302, № 0004003302, № 0003983302, рішення від 15.11.2019 № 0004013302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 № Ф-0002753302, винесені Головним управлінням ДПС у Волинській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.3 розділу VI “Прикінцевих положень” КАС України.

Суддя Ф. А. Волдінер