Ухвала суду № 89247269, 14.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

14 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1907/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Пилипчука В.Ф.,

представника відповідача Михаліка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головного управління ДФС України у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-10305-55.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І. від 12.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням сторін (а.с.1).

Ухвалою суду від 21.10.2019 замінено відповідача у справі на його правонаступника – Головне управління ДПС у Волинській області (а.с.68).

Ухвалою суду від 21.10.2019 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги залишено без розгляду у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду (а.с.69-71).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 про залишення позовної заяви без розгляду скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.115-129).

11.02.2020 справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та ухвалою суду від 14.02.2020 призначена до розгляду (а.с.124).

Ухвалою головуючого-судді Смокович В.І. від 05.03.2020 задоволено заяву позивача про відвід судді та відведено даного суддю від розгляду адміністративної справи (а.с.158-160).

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи визначено для її розгляду головуючого-суддю Плахтій Н.Б.

Ухвалою суду в складі головуючого-судді Плахтій Н.Б. від 06.03.2020 прийнято до провадження дану адміністративну справу та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.164).

08.04.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження у даній адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №5/7130(19) за Конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (а.с.194-196).

Ухвалою суду від 09.04.2020 вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.201).

В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі та просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти зупинення провадження у справі у зв`язку з безпідставністю заявленого клопотання.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд має право зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно зі статтею 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, у разі визнання неконституційним Конституційним Судом України положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (Закону №2464-VI), то ця норма втратить чинність з дня ухвалення рішення про його неконституційність.

При цьому, враховуючи те, що на момент виникнення спірних відносин пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI не було визнано неконституційним, тобто спірні відносини врегульовував саме цей закон у редакції, чинній на час виникнення цих відносин, суд приходить до висновку, що рішення Конституційного Суду України за наслідками розгляду Конституційного подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 18.07.2020 року, не впливає на вирішення справи, оскільки не має зворотної сили.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд, зазначивши у постанові від 23.01.2018 у справі № 826/24755/15.

Крім того, Конституційним Судом України на теперішній час конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 18.11.2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI не вирішено і тривале зупинення провадження у цій справі може призвести до порушення права позивача на розгляд справи в розумні строки.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод також гарантується право на розгляд справи судом у розумні строки. У своїй практиці Європейським судом з прав людини встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів.

Ці питання аналізувались судом у справі Странніков проти України, де суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі розумності строку.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішенням по справі №5/7130(19) за Конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 18.11.2019.

Керуючись статтями 236, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у даній справі відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Ухвала суду в повному обсязі складена 15 травня 2020 року.