Рішення № 89247229, 14.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року ЛуцькСправа № 0340/1254/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2017 №367377-13 та від 27.04.2018 №0296983-1303-0305.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 №367377-13 прийняте на підставі не чинного рішення Ківерцівської міської ради №48/2 від 30.01.2015. Крім того, відповідачем не було надано до оспорюваного рішення обов`язкового розрахунку податкового зобов`язання. Стосовно оспорюваного рішення від 27.04.2018 №0296983-1303-0305, то ОСОБА_1 вважає, що останнє прийняте за відсутності рішення органу місцевого самоврядування, яке б регулювало відносини щодо сплати податку на нерухоме майно, додатково зазначивши, що 13.12.2017 частина приміщення ним була подарована, проте дана обставина не була врахована при обчисленні податку.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.03.2020 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 в даній справі скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою судді від 23.03.2020 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, роз`яснено учасникам справи, що заяви по суті справи повинні містити пояснення та заперечення з врахуванням позиції КАС ВС, викладеної в постанові від 19.02.2020, зобов`язано позивача надати суду належним чином засвідченні копії додатків до позову, а відповідача - обґрунтований розрахунок сум нарахованих грошових зобов`язань.

Ухвалою суду від 14.05.2020 замінено в даній адміністративній справі відповідача - Головне управління ДФС у Волинській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області.

10.04.2020 на адресу суду відповідачем подано відзив, відповідно до якого ГУ ДПС у Волинській області просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, мотивуючи наступним:

- оподаткування позивача податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в 2016 році правомірно здійснено на підставі вимог статті 266 Податкового кодексу України та рішення Ківерцівської міської ради №5/5 від 12.02.2016, яким затверджено Положення про податок на майно та з врахуванням того, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача знаходиться квартира, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 310.2 м.2, тобто площею, яка в п`ять разів перевищує неоподатковувану площу, затверджену рішенням органу місцевого самоврядування;

- посилання позивача на втрату чинності рішення Ківерцівської міської ради від 30.01.2015 №48/2 та неможливість взяття до уваги при розрахунку суми податку в 2016 році рішення Ківерцівської міської ради №5/5 від 12.02.2016 є безпідставним, оскільки в 2016 році було зупинено дію пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, відповідно були відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів;

- нарахування податку за 2017 рік здійснено у відповідності до вимог пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, згідно з якими у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, які з 01.01.2017 до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків та зборів на 2017 рік застосовуються з коефіцієнтом 0,5, в тому числі для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Позивачем 21.04.2020 подано заперечення на відзив, відповідно до якого позовні вимоги просить задовольнити повністю, додатково зазначивши наступне:

- позивач володіє об`єктом нерухомості, який було перетворено шляхом реконструкції з цеху по ремонту побутової техніки, а саме: в 2011 році Ківерцівською міською радою було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою для будівництва та обслуговування житлового будинку, в 2012 році оформлено право власності на земельну ділянку площею 0.0319 га., яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , рішенням Ківерцівської міської ради від 04.09.2013 року №114 присвоєно порядковий номер квартирі, яка виникла в процесі реконструкції частини будівлі цеху під житлове приміщення, що знаходиться за порядковим номером «1» АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , відповідно позивач має окрему земельну ділянку, вхід та проїзд до житлового будинку, тому такий об`єкт нерухомості не може розглядатись як квартира та є, фактично, житловим будинком, а відтак, застосування ставки податку як до квартири площею 310 м2 є безпідставним;

- зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, в зв`язку з чим застосування контролюючим органом ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який був встановлений рішенням Ківерцівської міської ради 12 лютого 2016 року № 5/5 не може мати місце у 2016 році;

- податковим повідомленням-рішенням від 23.04.2018 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, однак правові підстави для цього були відсутні, оскільки рішенням від 11.07.2017 №19/3 Ківерцівською міською радою встановлено ставки податку на 2018 рік та одночасно скасовано рішення Ківерцівської міської ради від 12.02.2016 року № 5/5, яким встановлювались ставки податку на 2016 рік.

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, судом встановлено наступне.

19 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №367377-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в розмірі 29 274 грн 56 коп.

27 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0296983-1303-0305, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік в розмірі 29 963 грн 20 коп.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року, набрав чинності 01 січня 2015 року, яким внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

Статтею 265 ПК України (у редакції Закону № 71-VIII) визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 вказаного Кодексу, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує два відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01 січня 2015 року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

З огляду на наведені положення Податкового кодексу України першочерговому встановленню підлягають як наявність у позивача об`єкта оподаткування, так і його характеристики як об`єкта житлової нерухомості, які підлягали до застосування у 2016 та 2017 роках.

Рішенням Ківерцівської міської ради від 15.07.2011 №8/336: 1) припинено підприємцю ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки площею 0,0310 га для обслуговування майстерні по ремонту побутової техніки в АДРЕСА_1 та припинено договір оренди землі, укладений 08.11.2007 в зв`язку з реконструкцією двоповерхового цеху по ремонту побутової техніки з переобладнанням під житлові приміщення; 2) надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0310 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, за рахунок забудованих земель міста не наданих у власність і користування.

На підставі рішення Ківерцівської міської ради від 30.05.2012 позивачу видано державний акт серії ЯМ №278265, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № НОМЕР_1 , на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

04.09.2013 Ківерцівською міською радою прийнято рішення №114, яким присвоєно порядковий номер №1 квартирі, яка виникла в результаті реконструкції двоповерхового цеху по ремонту побуттехніки з переобладнанням під житлове приміщення в АДРЕСА_1 , яке є власністю ОСОБА_1 згідно правовстановлюючих документів.

24.10.2013 КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 .

08.07.2014 реєстраційною службою Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області Шимчуку С.Є. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.45), відповідно до якого об`єктом нерухомого майна є квартира за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 310,2 кв.м, житловою площею 74,5 кв.м.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що позивачу на праві власності з 08.07.2014 по 13.12.2017 (дата відчуження 3/5 часток) належало 100% саме «квартири», а не «житлового будинку».

При цьому, судом не взято до уваги посилання позивача як на підставу визначення належного йому об`єкта нерухомості «житловим будинком», на пп.пп. «а» та «б» пп.2.1.1.1 Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м.Ківерці, затвердженого рішенням Ківерцівської міської ради №48/2 від 30.01.2015, оскільки вони лише містять характеристики об`єктів житлової нерухомості, в той час як свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08.07.2014 містить конкретне визначення такого об`єкта – «квартира».

Надаючи правову оцінку питанням правомірності визначення контролюючим органом позивачу бази оподаткування та відповідних ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в 2016 та 2017 роках, суд зазначає наступне.

Як передбачено п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

З 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VІІІ від 24.12.2015, згідно якого п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 2016 рік) викладено у такій редакції : ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, законодавець встановив чіткий строк до якого органами місцевого самоврядування необхідно прийняти рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішення Ківерцівської міської ради прийняте поза межами цього строку.

Разом з тим, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, у 2016 році зупинено дію п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, а тому відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Крім того, п.п.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, ПК України встановлено обов`язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Щодо здійснення оподаткування позивача податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, суд зазначає, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1791-VIII від 20.12.2016 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі - Закон №1791) установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до Закону №1791, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки, зокрема податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

У 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону №1791, не застосовуються вимоги п.п.4.1.9 п.4.1 та п.4.5 ст.4, п.п.12.3.4 п.12.3, п.п.12.4.3 п.12.4 та п.12.5 ст.12 ПК України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (пункт 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1791).

Крім того, суд зауважує, що як вказав КАС ВС у своїй постанові від 02.03.2020 предметом оскарження у цій справі є виключно податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.06.2017, 27.04.2018, прийняті ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України щодо визначення податкового зобов`язання, в той час як правомірність рішення органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів, хоча і визначені в тому числі ПК України, проте є виключною правовстановлюючою компетенцією цих органів.

При цьому матеріали справи не містять обґрунтованих посилань щодо звернення до суду з позовом про оскарження рішень органу місцевого самоврядування (якими в тому числі керувався відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення на виконання своїх функцій щодо здійснення адміністрування податків, зборів (обов`язкових платежів)) та визнання їх протиправними.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що приймаючи оспорювані податкові повідомлення-рішення в тому числі й на підставі рішення Ківерцівської міської ради №5/5 від 12.02.2016, контролюючий орган діяв у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Що стосується визначення конкретних сум грошового зобов`язання позивача за 2016 та 2017 роки, застосування ставок та пільг, надіслання розрахунку до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.06.2017 №367377-13 та від 27.04.2018 №0296983-1303-0305, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно п.58.1 ст.58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку №1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами Ф” - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).

Згідно з п. 9 розділу ІІ Порядку №1240, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Як вбачається з Додатку №1 до Порядку №1240, яким встановлено форму податкового повідомлення-рішення (форми “Ф”) у податковому повідомленні-рішенні зазначено про те, що до нього додається розрахунок податкового зобов`язання за наявності.

Отже, з вищенаведених норм законодавства вбачається, що податковий орган разом із податковим повідомленням-рішенням (форми “Ф”) надсилає платнику податків розрахунок податкового зобов`язання за умови його наявності. При цьому, Порядок №1240 окремо не встановлює типову форму для розрахунку.

Таким чином, відповідач, не надіславши на адресу позивача разом із спірними податковими повідомленнями-рішеннями розрахунку податкового зобов`язання, не порушив вимоги чинного законодавства в контексті наведених вище положень Порядку №1240.

У відзиві на позов від 10.04.2020 представник відповідача надав на вимогу ухвали суду від 23.03.2020 розрахунок сум нарахованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань, а саме:

1) податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 №367377-13 щодо грошових зобов`язань позивача за 2016 рік: 13,78грн. (ставка податку) х 310.2 кв.м (площа житлової нерухомості) + 25 000грн (збільшення суми податку відповідно до вимог пп.266.7.1 «г» п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України;

2) податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018 №0296983-1303-0305 щодо грошових зобов`язань позивача за 2017 рік: 16грн. (ставка податку) х 310.2 кв.м (площа житлової нерухомості) + 25 000грн (збільшення суми податку відповідно до вимог пп.266.7.1 «г» п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України).

При цьому, контролюючим органом зроблено висновок щодо неможливості застосування пільги з податку з огляду на приписи пп.пп. 266.4.1, 266.4.3 п.266.4 ст.266 та пп.266.7.1 «а» п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Згідно з пп.266.4.3 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту.

Відповідно до пп.2.5.1 п.2.5 ст.2 Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Ківерці, затвердженого рішенням Ківерцівської міської ради №5/5 від 12.02.2016 ставку податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб встановлено у розмірі 1 (одного) відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Підпунктами 266.7.1 «а», «ґ» пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Таким чином, відповідачем правомірно позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, виходячи з наступних параметрів: 13,78грн. (ставка податку – 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік») х 310.2 кв.м (площа житлової нерухомості – квартири, яка більше ніж в 5 разів перевищує розмір неоподатковуваної площі, встановленої пп. 266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України, а отже пільга не застосовується) + 25 000грн (збільшення суми податку відповідно до вимог пп.266.7.1 «г» п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України) = 29274грн.56коп. (податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 №367377-13).

Як з`ясовано судом, 13.12.2017 позивачем, на підставі договору дарування від 13.12.2017, подаровано по 1/5 частки належної йому трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_4 , трьом громадянам - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.12.2017 №№107465771, 107466291, 107466582, доданими позивачем до заперечення на відзив.

Згідно з пп.266.8.1 п.266.8 ст.266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі – Закон №1791-VIII) з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

Таким чином, розрахунок грошового зобов`язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, відповідач повинен був здійснити, виходячи з наступних параметрів: 16грн.00коп. (ставка податку – 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» із застосуванням коефіцієнту 0,5 на підставі п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791-VIII) х 310.2 кв.м (площа житлової нерухомості – квартири, яка більше ніж в 5 разів перевищує розмір неоподатковуваної площі, встановленої пп. 266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України, а отже пільга не застосовується) + 25 000грн (збільшення суми податку відповідно до вимог пп.266.7.1 «г» п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України) х 11/12 (кількість повних місяців в календарному році, коли 100% об`єкту нерухомості належало позивачу) + (16 грн.00коп. (ставка податку) х 64.08 кв.м (площа 2/5 часток, що залишились у позивача на праві власності зменшена на неоподатковувану площу – 60кв.м) х 1/12 (кількість повних місяців, коли у власності позивача було 2/5 часток квартири, а саме – 124.08 кв.м), тобто: (16грн. х 310.2 кв.м) + 25 000грн.) х 11/12) + (16грн. х 64.08 кв.м) х 1/12) = 27466грн.27коп. + 85грн.44коп. = 27 551грн.71коп.

Разом з тим, податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2018 №0296983-1303-0305 позивачу визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 29 963грн.20коп., тобто без врахування факту відчуження 13.12.2017 ОСОБА_1 3/5 часток належної йому квартири, а відтак дане рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині нарахування грошового зобов`язання в сумі 2 411грн.49коп. (29 963грн.20коп. - 27 551грн.71коп.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Крім того, оскільки судом позовні вимоги задоволено частково, то до стягнення з відповідача підлягає судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (4,07%) – 28грн.69коп.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0296983-1303-0305 від 27 квітня 2018 року в частині визначення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік у розмірі 2 411 грн 49 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 28 (двадцять вісім) гривень 69 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Порядок набрання законної сили рішенням та його апеляційного оскарження застосовується з врахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцевих положень» КАС України.

Суддя В.В. Дмитрук