Рішення № 89241927, 13.05.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6823/19

провадження №2/489/1156/20

Заочне рішення

Іменем України

13 травня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У грудні 2019 року ПриватБанк звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 25246,74 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог позивач вказав, що відповідач звернувся до ПриватБанку про надання кредитних послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 08.05.2009, згідно якої отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки.

Через неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань станом на 31.08.2019 утворилася заборгованість у розмірі 24246,74 грн., яка складається з 489,74 грн. заборгованості по тілу кредиту, 18055,60 грн. заборгованості по процентам, 5022,98 грн. пені та комісії, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1178,42 грн. штрафу (процентна складова).

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 07.04.2020 вирішено перейти від розгляду цивільної справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням учасників справи.

У судове засідання, призначене на 15.05.2020 15:40 годину, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У поданій до суду письмовій заяві представник ПриватБанку просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач причини неявки суду не повідомив та відзиву не надав.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

08.05.2009 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», на теперішній час Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та відповідачем укладено договір б/н у вигляді заяви, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок і базовою процентною ставкою на момент підписання договору 2,5 процентів в місяць (30 процентів річних) із розрахунку 360 днів в році.

Одночасно з підписанням заяви відповідач підписав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка містить умови кредитування, нарахування процентів за користування кредитом, пені та штрафів. Підписавши анкету відповідач надав свою згоду, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Позивач до позовної заяви додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису відповідача.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором, станом на станом на 31.08.2019 утворилася заборгованість у розмірі 24246,74 грн., яка складається з 489,74 грн. заборгованості по тілу кредиту, 18055,60 грн. заборгованості по процентам, 5022,98 грн. пені та комісії, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1178,42 грн. штрафу (процентна складова).

Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив випискою за період з 01.01.1999 по 27.01.2020, а також довідкою про картку видану відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору 5457082924386035 , терміном дії до квітня 2013 року.

Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

З виписки по картковому рахунку та розрахунку повивача вбачається, що відповідач погашення кредитної заборгованості не здійснював.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного правового регулювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані ПриватБанком до суду Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про надання банківських послуг.

В постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви.

Таким чином, з огляду на наведені положення закону та правові висновки Великої Палати Верховного Суду надані позивачем умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Між тим, зі змісту власноручно підписаної відповідачем заяви про надання банківських послуг та Довідки про Умови кредитування із використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що в ній сторони погодили, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, порядок погашення заборгованості та базову відсоткову ставку за користування кредитом 2,5 % в місяць (30 % річних) із розрахунку 360 днів у році.

Отже, встановлене свідчить про узгодження сторонами конкретних умов кредитування.

Із виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що останній взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконував та заборгованість не погашав.

Отже, відповідно до статей 526, 1054, 1048, 611 ЦК України існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту і процентами за користування кредитними коштами, розрахованими відповідно до узгоджених сторонами умов у власноручно підписаними відповідачем заяві про надання банківських послуг та довідки про умови кредитування.

Згідно довідки Приватбанку кінцевий строк дії виданої відповідачу картки - квітень 2013 року.

Отже, враховуючи умови укладеного сторонами кредитного договору щодо строку дії кредитного ліміту, що відповідає строку дії картки, у межах строку кредитування - до квітня 2013 року, включно - відповідач мав, зокрема, повертати позивачу кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у передбаченому договором розмірі. Починаючи з травня 2013 року відповідач зобов`язаний незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.

За такого, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами, нарахованих ПриватБанком за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування, тобто починаючи з травня 2013 року, є безпідставними, через що задоволенню не підлягають.

Виходячи з розрахунку позивача, відповідно до якого станом 30.04.2013 проценти нараховано в розмірі 601,79 грн., які на дату вирішення спору не погашені, тому вказаний розмір процентів підлягає стягненню з відповідача.

Крім заборгованості по кредиту, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у вигляді пені та штрафів, з чим суд в повній мірі не погоджується.

Як встановлено з матеріалів справи, разом з заявою відповідач підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка містить умови нарахування пені та штрафів.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення (порушення строків виконання грошових зобов`язань), свідчить про неправомірність такого застосування положенням статті 61 Конституції України.

Таким чином, за порушення строків виконання грошових зобов`язань з позичальника може бути стягнутий тільки один вид неустойки.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21.10.2015 по справі № 6-2003цс15та постановах Верховного Суду від 03.10.2018 по справі № 366/1358/16-ц, 14.01.2020 по справі № 765/2104/13-ц та 26.02.2020 по справі № 442/4445/15-ц.

Враховуючи наявні у справі докази та розмір доведеної позивачем заборгованості по кредиту та процентам, з відповідача підлягають стягненню штрафи в розмірі 500,00 грн. та 5 % від ціни позову, що складає 79,57 грн. ((489,74 + 601,79 + 500,00) х 5%).

В стягненні пені слід відмовити для недопущення подвійного притягнення відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов`язань.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 489,74 грн. заборгованості за тілом кредиту, 601,79 грн. процентів, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) і 79,57 грн. штрафу (процентна складова), всього 1591,53 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають через недоведеність.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 121,02 грн. (1921,00 * 6,30%).

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 08.05.2009, яка станом на 31.08.2019 складається із 489,74 грн. заборгованості за тілом кредиту, 601,79 грн. процентів, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) і 79,57 грн. штрафу (процентна складова), всього 1591,53 грн., а також судовий збір в сумі 121,02 грн.

У іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на перегляд заочного рішення та апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 13.05.2020.

Суддя І.В.Коваленко