Рішення № 89240141, 15.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2020Справа № 910/3490/20

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської

міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

пл. Івана Франка, буд.5, м. Київ, 01001

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісцентр-Комфорт"

вул. Назарівська, буд.11, м. Київ 32, 01032

про стягнення заборгованості 54 558,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісцентр-Комфорт" (далі - відповідач) про стягнення 54 558,61 грн., з яких заборгованість за спожиту теплову енергію в гарячій воді - 47 481,44 грн., 3% річних - 874,69 грн., пеня - 5324,96 грн., інфляційна складова боргу - 877,52 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

01.04.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.04.2020, суд, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісцентр-Комфорт" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, відмовив в його задоволенні.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

01.07.2018 між КП "Київтеплоенерго" (сторона-1 або енергопостачальна організація за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-Комфорт» (сторона-2 за договором) був укладений договір забезпечення постачання теплової енергії № 312365 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є забезпечення постачання теплової енергії в гарячий воді тепловими мережами, зовнішньобудинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходяться у власності або на балансі або в експлуатації або на технічному обслуговуванні, чи в будь-якому користуванні сторони-2 (далі - теплове обладнання сторони-2) відповідно до додатку № 5 до цього договору на потреби об`єктів по вул. Липківського, 18 опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, шляхом грошової компенсації теплових втрат; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору при виконанні його умов, а також вирішенні усіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 договору на сторону-1 покладений обов`язок підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (додаток № 2 до цього договору).

У свою чергу, на сторону-2 покладений обов`язок дотримуватись умов та порядку оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатках № 1 та № 4 до цього договору (п. 2.3.1 договору).

У додатку № 3 до договору "Тарифи на теплову енергію" сторони погодили, що розрахунки із стороною-2 за теплову енергію стороною-1 проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.04.2018 №700, за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ на рівні: 1078,96 грн./Гкал. У разі зміни тарифів розрахунки із стороною-2 за теплову енергію стороною-1 здійснюються за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору. Сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів у період дії цього договору відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України.

У додатку № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію.

Так, відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору сторона-2 до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачує стороні-1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

При цьому, сторона-2 щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Центрі обслуговування клієнтів за адресою: просп. Повітрофлотський, 58, облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування клієнтів), акт виконаних робіт (п. 3 додатку № 4 до договору).

Сторони також погоди строк дії укладеного ними договору.

Так, пунктами 8.1, 8.4 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні. Припинення дії договору не звільняє торону-2 від обов`язку повної сплати нарахувань за договором.

Підставою звернення до суду з даним позовом стало невиконання відповідачем його обов`язку своєчасно та у повному обсязі оплатити теплову енергію, спожиту ним протягом періоду з січня по травень та з жовтня по грудень 2019 року.

Судом встановлено, що протягом спірного періоду з січня по травень та з жовтня по грудень 2019 року позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію загальною вартістю 47 481,44 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції за січень 2019 року від 31.01.2019, за лютий 2019 року від 28.02.2019, за березень 2019 року від 31.03.2019, за квітень 2019 року від 30.04.2019, за травень 2019 року від 31.05.2019, за жовтень 2019 року від 30.10.2019, за листопад 2019 року від 30.11.2019, за грудень 2019 року від 31.12.2019, а також обліковими картками за травень 2019 року, за жовтень 2019 року, за листопад 2019 року, за грудень 2019 року.

З вищевказаних документів вбачається, що вони не підписані відповідачем, однак з огляду на положення п. 4 додатку № 4 до договору, згідно з якими обов`язок отримати акт виконаних робіт покладений на відповідача (споживача), а відповідач отримання послуг та розмір їх вартості не заперечував, суд дійшов висновку про те, що факт споживання відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії загальною вартістю 47 481,44 грн є доведеним.

Разом з тим, відповідач, у порушення умов укладеного сторонами договору, спожиту теплову енергію не оплатив.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за теплову енергію, спожиту відповідачем протягом спірного періоду з січня по травень та з жовтня по грудень 2019 року, становить 47 481,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем у повному обсязі або спростовували наявність такої заборгованості, суду не надав.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 47 481,44 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 324,96 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач спожиту ним протягом спірного періоду теплову енергію не оплатив, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що сторона-2 несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладеного в додатку № 4 до цього договору.

Стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення - але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України (п. 6 додатку № 4 до договору).

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій відповідно до умов договору та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 5 324,96 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 874,69 грн. та інфляційні втрати в розмірі 877,52 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісцентр-Комфорт" (вул. Назарівська, буд.11, м. Київ 32, 01032; ідентифікаційний код: 35624398) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) заборгованість у розмірі 47 481 грн. 44 коп., пені в розмірі 5 324 грн. 96 коп., 3% річних в розмірі 874 грн. 69 коп. та інфляційні втрати в розмірі 877 грн. 52 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.О. Лиськов