Рішення № 89239828, 15.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2020Справа №910/2242/20Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру «Київцентраеро», Київська область, м. Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коста-Проект», м. Київ

про стягнення 49 771,47 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коста-Проект" (відповідач) суми пені в розмірі 27 457,35 грн, суми штрафу в розмірі 10 560,52 грн, 3% річних в розмірі 3 154,52 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 8 599,08 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не виконано умов Договору на виконання проектних робіт №170399 від 11.07.2017 року в частині виконання робіт, оплачених позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 року у справі №910/2242/20 позовну заяву №001902 б/д Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

03.03.2020 року (в строк визначений судом) позивачем до суду була надіслана засобами поштового зв`язку заява про усунення недоліків позовної заяви. Заяву отримано судом 05.03.2020 року.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103053260091 отримав ухвалу суду від 16.03.2020 про відкриття провадження у справі 19.03.2019.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2017 року між позивачем (далі - замовник) та відповідачем (далі - проектувальник) було укладено Договір на виконання проектних робіт №170399 (надалі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого проектувальник за завданням замовника виконує на умовах цього Договору роботи з розробки робочого проекту "Капітальний ремонт будівель комплексу НСЦ Украероруху" та проведення його експертизи відповідно до завдання напроектування (Додаток №1), надалі роботи.

Згідно п. 2.1. Договору вартість виконання робіт складає 150 864,54 грн з ПДВ.

Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 30% від ціни Договору протягом 20-ти банківських днів з дати отримання оформленого належним чином рахунку-фактури після набуття чинності Договору, враховуючи умови пункту 6.9. даного Договору і складає разом з ПДВ - 45 259,36 грн. (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п. 2.6. Договору остаточний розрахунок (в межах 70%) за виконану роботу замовник здійснює протягом 20-ти банківських днів з дня одержання від проектувальника рахунка-фактури, оформленого належним чином після отримання позитивного висновку державної експертизи, повного комплекту проектно-кошторисної документації та підписаного обома сторонами акту здачі-приймання проектних робіт (за формою Додатку №5).

Строк виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації складає 120 календарних днів, згідно з календарним планом на виконання робіт (додаток №3). Відлік строку виконання робіт розпочинається з дати зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок проектувальника. Строк погодження замовником проектних рішень та проходження проектувальником державної експертизи проектно-кошторисної документації не входить до строку виконання виконання робіт з розробки робочого проекту. (п. 2.5. Договору).

14.07.2017 року відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №37 від 14.07.2017 року на суму в розмірі 45 259,36 грн.

Позивач відповідно до платіжного доручення №6054 від 03.10.2017 року вніс на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 45 259,36 грн.

За твердженням позивача, станом на 05.02.2020 року, відповідачем роботи не виконано, акти виконання робіт сторонами не підписано.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач виконання робіт не здійснив, що стало наслідком нарахування відповідачу штрафних та фінансових санкцій у вигляді пені в розмірі 27 457,35 грн, штрафу в розмірі 10 560,52 грн, 3% річних в розмірі 3 154,52 грн та інфляційних втрат в розмірі 8 599,08 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх (ст. 887 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Підрядник зобов`язаний, зокрема, передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію. (п. 3 ч. 1 ст. 880 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, п. 4.1. Договору сторонами встановлено, що строк виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації наступний: 120 календарних днів з початком відліку строку з дати зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок проектувальника.

Судом встановлено, що попередню оплату, предбачену п. 2.5. Договору, в розмірі 30% від ціни договору на суму 45 259,36 грн, позивачем було перераховано відповідачу за платіжним дорученням №6054 03.10.2017 року.

Таким чином, строк виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації, а саме 120 календарних днів з початком відліку строку з дати зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок проектувальника, був визначений до 31.01.2018 року, з урахуванням проведеної позивачем сплати 30% попередньої оплати 03.10.2017 року.

Як зазначено позивачем, що випливає з матеріалів справи, відповідачем, станом на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, роботи по Договору в зазначений вище строк не виконано. Окрім того, їх не виконано і станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом.

Доказів протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано та не спростовано суду факту невиконання робіт, передбачених умовами Договору.

Позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №006829 (вих. №4.4.1-04/1348/19 від 18.12.2019 року) в якій позивач зазначав про необхідність сплати відповідачем суми пені, штрафу та 3% річних за неналежне виконання умов Договору в частині виконання робіт.

Відповіді на зазначену претензію позивачем від відповідача отримано не було.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.1. Договору проектувальник зобов`язаний виконати у встановлені строки роботи, відповідно до календарного плану.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було порушено встановлені Договором строки виконання робіт.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 6.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору та чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 230 Господарському кодексі України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У пункті 6.3. Договору сторонами передбачено аналогічні положення зазначеної статті.

Таким чином, уклавши Договір на встановлених умовах, відповідач зобов`язався за ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України виконувати встановлені Договором зобов`язання належним чином та у повному обсязі, тобто підписуючи договір на запропонованих у ньому умовах відповідач повинен був оцінювати, як можливість його виконання у встановлений строк, так і невиконання умов договору у встановлений ним строк, що є ризиками господарської діяльності відповідача.

Господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. Сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України). (п.п. 2.2., 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2103 №14).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. (ст. 230 Господарського кодексу України).

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторонами іншого порядку, ніж передбаченоо вказаною нормою, не погоджено.

Отже, з огляду на зазначене та встановлення факту невиконання відповідачем свого обов`язку щодо вчасного виконання робіт по Договору, перевіривши розрахунок, у відповідності до вказівок Верховного суду зазначених в постанові від 07.09.2018 року, заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми пені, Судом встановлено, що здійснений він з порушенням строків нарахування, а саме за період, за який вже нарахування пені, згідно норм кодексу, не здійснюється, тобто без врахування норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, здійснивши перерахунок суми пені, судом встановлено, що обгрунтованою до стягнення з відповідача сумою, розрахованою за період з 01.02.2017 по 31.07.2017 року, є пеня в розмірі 27 306,48 грн.

Стосовно розрахунку суми штрафу, навеного позивачем в позовних матеріалах, суд визнає його обгрунтованим.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наведений позивачем розрахунок суми штрафу та здійснений судом розрахунок суми пені, позовні вимоги в справі №910/2242/20 в цій частині підлягають частковому заоволенню та стягненню з відповідача суми пені в розмірі 27 306,48 грн та суми штрафу в розмірі 10 560,52 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 3 154,52 грн та інфляційних втрат в розмірі 8 599,08 грн, суд зазначає наступне.

Як передбачає норма ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями укладеного між сторонами Договору на відповідача покладено не грошовий обов`язок, а саме обов`язок із виконання робіт з розробки робочого проекту.

Проте, як зазначено нормою вказаної статті, нарахування індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних здійснюється саме на прострочене виконання грошового зобов`язання.

Застосовуючи за аналогією норму частини 2 статті ст. 693 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, суд вбачає в даному випадку право позивача на повернення суми попердньої оплати у зв`язку з тим, що відповідач так і не приступив до виконання робіт.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

В матеріалах справи наявна претензія №006829 (вих. №4.4.1-04/1348/19 від 18.12.2019 року) в якій позивач зазначав про необхідність сплати відповідачем суми пені, штрафу та 3% річних за неналежне виконання умов Договору в частині виконання робіт.

Проте, вказаною претензіє позивач не просив повернути відповідача суму поперебньої оплати у зв`язку з невиконанням останнім умов Договору, як не пред`явлено такої вимоги і в позовній заяві, а тому фактично у відповідача не виникло прострочення саме грошового зобов`язання за неавиконання якого можливе нарахування індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 3 154,52 грн та інфляційних втрат в розмірі 8 599,08 грн в справі 910/2422/20 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, враховуючи вищевикладене та невиконання відповідачем обов`язку покладеного на нього умовами Договору, позовні вимоги в справі №910/2242/20 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми пені в розмірі 27 306,48 грн та суми штрафу в розмірі 10 560,52 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 599,24 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача, решта судового збору, у зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позовних вимог - на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коста-Проект» (код ЄДРПОУ 34980441, адреса: 03115, м. Київ, вул. Григорія Онискевича, буд. 1) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру «Київцентраеро» (код ЄДРПОУ 13738233, адреса: 08301, Київська область, м. Бориспіль) суму пені в розмірі 27 306,48 грн (двадцять сім тисяч триста шість гривень 48 копійок), суму штрафу в розмірі 10 560,52 грн (десять тисяч п`ятсот шістдесят гривень 52 копійки) та суму судового збору в розмірі 1 599,24 грн (одна тисяча п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 24 копійки).

3. В іншій частині позову щодо стягнення суми пені в розмірі 150,87 грн, суми 3% річних в розмірі 3 154,52 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 8 599, 08 грн відмовити.

4. Залишити за Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру «Київцентраеро» судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 502,76 грн.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов