Рішення № 89239422, 12.05.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2020м. ДніпроСправа № 904/743/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (м. Запоріжжя)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажів у загальному розмірі 146 228 грн. 23 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) суми штрафу за прострочення доставки вантажів у загальному розмірі 146 228 грн. 23 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (перевізником) умов договору про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 15.02.2018 в частині своєчасної доставки вантажу позивачу (замовнику). Так, під час здійснення перевезення вантажу на адресу позивача в період з травня по червень 2019 року за накладними №№ 33418963, 41614538, 41614561, 41614629, 41679424, 41679440, 38829800, 41924812, 41924804, 41953787, 38938510, 38938551, 41986696, 49909112, 49918881, 49892987, 49878739, 49908395, 49873250, 49873623, 46530770, 46109633, 46306338, 46393641, 46500864, 46500872, 46500898, 49878721, 50023910, 50062025, 50062058, 50055433, 50055516, 42149534, 42161141, 42220863, 42061424, 42061432, 42061440, 42091942, 42091967, 42709980, 39048665, 39405154, 33561374, 33614819, 33718818, 44912962, 44961928, 46647541, 46647632, 46647731, 46681383, 46724050, 46683397, 46877528 та 47117064 відповідачем було допущено прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. За порушення терміну доставки вантажу, на підставі статті 116 Статуту залізниць України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 146 228 грн. 23 коп.

Ухвалою суду від 12.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 10.03.2020.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 11220/20 від 04.03.2020), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує та у разі задоволення позовних вимог позивача просить суд зменшити розмір штрафу до 50%, визнати участь представника відповідача обов`язковою, посилаючись на таке:

- відповідач не погоджується з правильністю проведених позивачем розрахунків суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, оскільки такі складові, як компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власних вагонів перевізника та плата за використання власних вагонів перевізника, є послугами, пов`язаними з перевезеннями вантажів, які надаються за вільними тарифами, затвердженими АТ "Укрзалізниця", і стягуються на договірних засадах. Штраф за несвоєчасну доставку вантажів відповідно до статті 116 Статуту, нараховується виключно від розміру провізної плати відповідно до Збірника тарифів без врахування договірних плат за використання вагона перевізника і компенсації витрат перевізника за перевезення вагона у порожньому стані;

- позивачем неправильно було визначено термін доставки вантажів, нарахування штрафу на загальну суму платежів з урахуванням додаткових зборів у сумі 11 492 грн. 78 коп. за наступними накладними:

- за накладною № 50055516 від 31.05.2019 Покровськ - Запоріжжя-Ліве, вагон №26247098, прибуття 07.06.2019. Прострочення - 4 доби, штраф 30% від провізної плати: 7 080 грн. 00 коп. (графа 31 накладної) * 30% = 2 124 грн. 00 коп. Отже, позивачем за накладною № 50055516 заявлено штраф 4 179 грн. 09 коп. (30% від загальної суми, сплаченої при відправленні, графа 34), надлишок у розмірі 2 055 грн. 09 коп. заявлено неправомірно;

- за накладною № 49878721 від 21.05.2019 Покровськ - Запоріжжя-Ліве, вагон №52415205, прибуття 01.06.2019. Прострочення - 4 доби, штраф 30% від провізної оплати: 6 986 грн. 00 коп. (графа 31 накладної) * 30% = 2 095 грн. 80 коп. Отже, позивачем за накладною № 49878721 заявлено штраф 4 150 грн. 89 коп. (30% від загальної суми, сплаченої при відправленні, графа 34), надлишок у розмірі 2 055 грн. 09 коп. заявлено неправомірно;

- за накладною № 50055433 від 31.05.2019 Покровськ - Запоріжжя-Ліве, вагон №526226301, прибуття 07.06.2019. Прострочення - 4 доби, штраф 30% від провізної оплати: 7 080 грн. 00 коп. (графа 31 накладної) * 30% = 2 124 грн. 00 коп. Отже, позивачем за накладною № 50055433 заявлено штраф 4 179 грн. 09 коп. (30% від загальної суми, сплаченої при відправленні, графа 34), надлишок у розмірі 2 055 грн. 09 коп. заявлено неправомірно;

- за накладною № 44912962 від 10.06.2019 Ромни - Запоріжжя-Ліве, вагон № 67856013, прибуття 17.06.2019. Прострочення - 4 доби, штраф 30% від провізної оплати: 10 842 грн. 00 коп. (графа 31 накладної) * 30% = 3 252 грн. 60 коп. Отже, позивачем за накладною №44912962 заявлено штраф 5 608 грн. 80 коп. (30% від загальної суми, сплаченої при відправленні, графа 34), надлишок у розмірі 2 356 грн. 20 коп. заявлено неправомірно;

- за накладною № 46647541 від 27.05.2019 Кушугум - Запоріжжя-Ліве, вагон №66115510, прибуття 01.06.2019. Прострочення - 3 доби, штраф 20% від провізної оплати: 2 572 грн. 00 коп. (графа 31 накладної) * 20% = 514 грн. 40 коп. Отже, позивачем за накладною № 46647541 заявлено штраф 1 240 грн. 08 коп. (20% від загальної суми, сплаченої при відправленні, графа 34), надлишок у розмірі 725 грн. 68 коп. заявлено неправомірно;

- за накладною № 46647632 від 27.05.2019 Кушугум - Запоріжжя-Ліве, вагон №60424611, прибуття 01.06.2019. Прострочення - 3 доби, штраф 20% від провізної оплати: 2 572 грн. 00 коп. (графа 31 накладної) * 20% = 514 грн. 40 коп. Отже, позивачем за накладною № 46647632 заявлено штраф 1 240 грн. 08 коп. (20% від загальної суми, сплаченої при відправленні, графа 34), надлишок у розмірі 725 грн. 68 коп. заявлено неправомірно;

- за накладною № 46647731 від 27.05.2019 Кушугум - Запоріжжя-Ліве, вагон №66756453, прибуття 01.06.2019. Прострочення - 3 доби, штраф 20% від провізної оплати: 2 586 грн. 00 коп. (графа 31 накладної) * 20% = 517 грн. 20 коп. Отже, позивачем за накладною № 46647731 заявлено штраф 1 242 грн. 88 коп. (20% від загальної суми, сплаченої при відправленні, графа 34), надлишок у розмірі 725 грн. 68 коп. заявлено неправомірно;

- за накладною № 46681383 від 28.05.2019 Кушугум - Запоріжжя-Ліве, вагон №66933748, прибуття 01.06.2019. Прострочення - 2 доби, штраф 10% від провізної оплати: 2 572 грн. 00 коп. (графа 31 накладної) * 10% = 257 грн. 20 коп. Отже, позивачем за накладною № 46681383 заявлено штраф 620 грн. 04 коп. (10% від загальної суми, сплаченої при відправленні, графа 34), надлишок у розмірі 362 грн. 84 коп. заявлено неправомірно;

- за накладною № 46877528 від 03.06.2019 Правда - Запоріжжя-Ліве, вагон № 60856762, прибуття 07.06.2019. Прострочення - 2 доби, штраф 10% від провізної оплати: 7 794 грн. 00 коп. (графа 31 накладної) * 10% = 779 грн. 40 коп. Отже, позивачем за накладною № 46877528 заявлено штраф 1 210 грн. 83 коп. (10% від загальної суми, сплаченої при відправленні, графа 34), надлишок у розмірі 431 грн. 43 коп. заявлено неправомірно;

- позивачем за накладними, зазначеними у додатку до відзиву, неправильно визначено термін доставки - без врахування актів загальної форми щодо збільшення терміну доставки на термін затримки в процесі перевезення не з вини залізниці - 28 667 грн. 63 коп.;

- частково сплачені суми штрафу по задоволених претензіях та неправильно розрахована позивачем сума (без врахування актів загальної форми щодо збільшення терміну доставки, нарахування штрафу на загальну сплачену суму платежів) у розмірі 23 017 грн. 18 коп.;

- Регіональна філія "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" здійснює перевезення вантажів та пасажирів для задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб в безпечних та якісних залізничних перевезеннях у визначеному регіоні транспортної мережі України;

- заборгованість по залучених коштах на кінець 2019 року становила 4 413,5 млн. грн., з яких 1 214,8 млн. грн. за довгостроковими кредитами, 896,4 млн. грн. - за єврооблігаціями, що емітовані Шортлайн Пі Ел Сі в інтересах АТ "Укрзалізниця", та 2 302,3 млн. грн. заборгованість за договорами фінансового лізингу. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на початок 2019 року становила 311,5 млн. грн. Протягом року її зменшено на 33,9 млн., заборгованість залишається значною - 277,6 млн. грн., з яких 90,3 млн. грн. це заборгованість по капвкладеннях, 112,6 млн. грн. - за ТМЦ, 35,8 млн. грн. - за ремонти рухомого складу та інших основних засобів;

- залізниця несе основний тягар у такому важливому соціальному питанні, як надання безоплатних послуг з перевезення пільгових категорій громадян (5,7 млн. осіб у 2018 році та 5,8 млн. осіб у 2019 році), але не отримує компенсацію у потрібному обсязі. Місцевими органами влади не прийнято до оплати та не компенсовано 54,6 млн. грн. у 2018 році (68,9% нарахувань) та 72,5 млн. грн. у 2019 році (73,8% нарахувань). Що стосується надання пільг дітям віком від 6 до 14 років, то законодавчо не визначено хто саме має компенсувати вказані витрати, внаслідок чого недоотриманими є 16,4 млн. грн. за 2018 рік та 21,8 млн. грн. за 2019 рік;

- незважаючи на скрутне фінансове становище, залізниця продовжує своєчасно виконувати розрахунки по заробітній платі та податків і зборів;

- нарахований штраф с значним, а наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення;

- про можливість зменшення штрафу через значний розмір неустойки свідчить наведена у клопотанні судова практика;

- враховуючи те, що позовна заява не містить доводів про наявність у позивача збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу, АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" просить суд зменшити розмір заявленого штрафу до 50 %.

Від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. суду №11709/20 від 10.03.2020), в якій він просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 133 121 грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 2 193 грн. 44 коп. Також, позивач просив суд повернути судовий збір у розмірі 91 грн. 44 коп., у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2020 по справі № 910/1524/19.

З проводу вказаної заяви судом зазначено, що пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог подано з порушенням вказаного вище строку, тому заява про зменшення розміру позовних вимог не приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються, виходячи з їх змісту, викладеного у позовній заяві, але судом приймаються до уваги викладені у вказаній заяві обставини, а також під час прийняття рішення у справі враховуються долучені до заяви докази (уточнений розрахунок).

У судове засідання 10.03.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 10.03.2020 представниками позивача та відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю ознайомитися з заявою про зменшення розміру позовних вимог, а також підготовки відповіді на відзив, відповідно.

Враховуючи вказані обставини, у судовому засіданні 10.03.2020 протокольно було оголошено перерву до 19.03.2020.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. суду № 12777/20 від 16.03.2020), у якій він заперечує проти доводів відповідача та просить суд позовні вимоги задовольнити у розмірі 115 759 грн. 64 коп., а також повернути судовий збір у розмірі 91 грн. 44 коп., у зв`язку із зменшення розміру позовних вимог, посилаючись на наступне:

- щодо посилання відповідача про неправильне визначення терміну доставки - без врахування актів загальної форми щодо збільшення терміну доставки на термін затримки в процесі перевезення не з вини залізниці за накладними №№ 33418963, 41614538, 41614561, 41614629, 41679424, 41679440, 41924812, 41924804, 38938510, 38938551, 41953787, 42709980, 33561374, 33614819 на суму 28 667 грн. 63 коп. - пунктом 2.9. Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, передбачено, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. В графі 49 вищезазначених залізничних накладних не зазначена причина затримки вантажу на шляху прямування, відсутнє найменування станції затримки, а також відсутні відомості про початок та кінець затримки, тобто про її тривалість;

- усі акти загальної форми не розкривають фактичну причину затримки, з чиєї вини вона трапилась, не мають фактичних дат початку та кінця затримки, а також жоден акт не містить відомостей про подовження строку доставки вантажів. Крім цього, у зазначений період часу були відсутні будь-які конвенційні заборони на перевезення вантажів залізницями України. Більше того, в актах загальної форми, на які є посилання в залізничних накладних №№ 41924804 (акт № 1644), 38938551 (акт № 1745), взагалі зазначені інші залізничні накладні та інші вагони;

- отже, у даному випадку відсутні правові підстави брати до уваги зазначені у графі 49 залізничних накладних акти загальної форми для подовження строку доставки вантажів та відсутні підстави для відмови у задоволенні позову в сумі 28 667 грн. 63 коп.;

- щодо посилання відповідача на частково сплачені суми штрафу по задоволених претензіях позивач зазначив - щодо збільшення норми доставки вантажу за накладною №41986696 згідно з зазначеним актом в графі 49 залізничної накладної слід зазначити, що: відповідачем не надано для ознайомлення копію акту; у накладній не зазначена причина затримки вантажу на шляху прямування, відсутнє найменування станції затримки, а також відсутні відомості про початок та кінець затримки. Відповідачем було сплачено по претензії № 80-2036020 за вказаною накладною суму в розмірі 2 021 грн. 00 коп. Таким чином, відповідач заборгував сплатити позивачу по цій накладній суму штрафу в розмірі 4 042 грн. 00 коп.;

- зменшення розміру санкцій за статтею 233 Господарського кодексу України є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізоване лише за наявності сукупності передбачених законом обставин. У даному випадку відповідач належним чином не обґрунтував наявність підстав для зменшення штрафу, не надав відповідних доказів на підтвердження обґрунтувань. Діюче законодавство України не містить вичерпного переліку виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій;

- даний випадок прострочення доставки не є винятковим та має систематичний характер;

- зазначений штраф, відповідно до пунктів 116 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення статутом не передбачено;

- у попередньому судовому засіданні 10.03.2020 судом було прийнято заяву ПАТ "Запоріжсталь" про зменшення позовних вимог до суми 133 121 грн. 79 коп. Слід зазначити, що під час здійснення розрахунку позовних вимог було допущено технічні описки, внаслідок чого ПАТ "Запоріжсталь" було заявлена до стягнення некоректна сума 133 121 грн. 79 коп., замість 115 759 грн. 64 коп.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №13834/20 від 18.03.2020), в якому він просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на те, що з 12 березня по 03 квітня 2020 року в Україні запроваджено карантин через спалах у світі короновірусу, таке рішення було прийнято на засіданні Кабінету Міністрів України від 11.03.2020.

У судове засідання 19.03.2020 представники позивача та відповідача не з`явилися, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 19.03.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 02.04.2020.

У судове засідання 02.04.2020 представники позивача та відповідача не з`явилися. Враховуючи необхідність забезпечення участі представників учасників справи у судовому засіданні та право на належний захист своїх прав в суді першої інстанції, для повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 02.04.2020 було оголошено перерву до 12.05.2020; явку у судове засідання 12.05.2020 визнано необов`язковою; запропоновано учасникам справи заяви, клопотання, заперечення, пояснення щодо суті спору та в межах питань судового засідання подавати суду у письмовому вигляді з доказами надсилання на адресу іншим учасникам справи, з використанням дистанційних каналів зв`язку, з дотриманням визначених законом чи судом процесуальних строків та відповідно до вимог, серед іншого, статей 169, 170 ГПК України. Також в ухвалі суду від 01.04.2020 було роз`яснено учасникам справи про можливість суду прийняти рішення за наслідком судового засідання за відсутності їх представників за умов повного використання ними процесуальних прав, обов`язків та за наявності від них відповідних заяв.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання (вх. суду № 19966/20 від 07.05.2020), в якому він просить провести судове засідання по справі № 904/743/20, яке призначено на 12.05.2020 у режимі відеоконференції та доручити Господарському суду Запорізької області забезпечити її проведення.

Ухвалою суду від 07.05.2020 у задоволенні вказаного клопотання позивача було відмовлено, у зв`язку з відсутністю технічної можливості проведення відеоконференції 12.05.2020 у призначений час.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 12.05.2020 не з`явилися, при цьому, судом було відзначено, що явку у вказане судове засідання було залишено на розсуд сторін, станом на 12.05.2020 доступ до приміщення суду є відкритим, а будь-яких клопотань від позивача та відповідача до суду не надходило.

При цьому, суд приходить до висновку щодо належного повідомлення позивача та відповідача про день, час та місце розгляду справи, з огляду на наступне:

- відповідачем ухвала суду від 02.04.2020 була отримана 13.04.2020, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 9 у томі 2); з метою фактичного та якнайшвидшого повідомлення учасників спору про зміст ухвали суду від 02.04.2020 судом здійснена передача телефонограм, яка була отримана відповідачем - 06.04.2020 (а.с. 7 у томі 2), отже завчасно;

- щодо обізнаності позивача про розгляд даної справи судом 12.05.2020 свідчить також клопотання позивача (а.с.10-11 у томі 2).

Крім того, факт подачі відповідачем відзиву на позовну заяву, а позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог та відповіді на відзив свідчить, що позивач та відповідач обізнані з її рухом та стадією розгляду.

Більше того, суд наголошує, що в кожній ухвалі по даній справі судом було роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\, з урахуванням обізнаності позивача та відповідача про розгляд даної справи, сторони ознайомлені з ухвалою суду від 12.02.2020 та, відповідно, з можливістю додаткового отримання інформації в мережі Інтернет.

При цьому суд зазначає, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що наголошував Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України".

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень.

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу господарського суду від 02.04.2020 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88571541) надіслано судом 03.04.2020, зареєстровано в реєстрі 03.04.2020 та оприлюднено 06.04.2020. Отже, позивач та відповідач мали можливість цікавитись результатом та ходом розгляду даної справи судом.

Судом наголошено, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі від 12.02.2020 була отримана відповідачем ще 17.02.2020 (а.с. 152 у томі 1), отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні їх представників та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, оскільки:

- останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України);

- неявка в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України) є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника (учасників) справи.

Таким чином, суд вважає, що позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В той же час, судом були враховані обмеження, які виникли у зв`язку з запровадження на території країни карантинних заходів, у зв`язку з чим ухвалою суду від 02.04.2020 було вирішено здійснювати розгляд даної справи в межах розумного строку, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та вказано про доцільність призначення судового засідання у даній справі на іншу дату в межах розумного строку, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

В той же час, як убачається з матеріалів справи позивачем у повному обсязі викладена його правова позиція у даному спорі у заяві від 10.03.2020 та відповіді на відзив від 16.03.2020 (а.с.222-223, 237-241 у томі1).

Щодо відповідача суд відзначає, що ним 13.04.2020 та 13.05.2020 отримано ухвали суду (а.с.8-9, 21 у томі 2), отримано відповідь на відзив, але своїм правом на надання заперечень він не скористався, будь-яких клопотань щодо надання часу для їх подачі до суду не звертався.

Отже, враховуючи тривалість вирішення даного спору, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на іншу дату та належним чином повідомити учасників справи про дату наступного судового засідання (враховуючи встановлений процесуальним законом строк на виготовлення повного тексту ухвали суду, строк на її направлення сторонам, а також строк на поштовий перебіг, визначений Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, оскільки відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення позивача та відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду адреси та засоби зв`язку з ними.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався, у зв`язку з нез`явленням представників позивача та відповідача у судове засідання та неподанням останнім відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача та відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність або відсутність факту прострочення термінів доставки вантажу, вартість спірних перевезень, правомірність здійснення розрахунку заявленого до стягнення штрафу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 15.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - замовник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - перевізник, відповідач) було укладено договір про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 (далі - договір, а.с.19-26), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1. договору).

Перевезення - це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 1.3. договору, надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Пунктом 2.3.2. договору передбачено, що перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані із перевезенням вантажів, перелік яких визначається в додатках до цього договору.

У пункті 12.1. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Так, в рамках вказаного договору відповідачем надавалися позивачу послуги залізничного перевезення вантажів.

Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 33418963, 41614538, 41614561, 41614629, 41679424, 41679440, 38829800, 41924812, 41924804, 41953787, 38938510, 38938551, 41986696, 49909112, 49918881, 49892987, 49878739, 49908395, 49873250, 49873623, 46530770, 46109633, 46306338, 46393641, 46500864, 46500872, 46500898, 49878721, 50023910, 50062025, 50062058, 50055433, 50055516, 42149534, 42161141, 42220863, 42061424, 42061432, 42061440, 42091942, 42091967, 42709980, 39048665, 39405154, 33561374, 33614819, 33718818, 44912962, 44961928, 46647541, 46647632, 46647731, 46681383, 46724050, 46683397, 46877528 та 47117064 (а.с. 30-97 у томі 1).

Під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на кожній зі спірних залізничних накладних, а саме: вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу).

Відтак, на підставі статті 116 Статуту залізниць України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у загальному розмірі 146 228 грн. 23 коп.

При цьому, відповідно до статті 116 Статуту залізниць України штраф передбачено за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними.

Відповідач з розміром штрафу не погоджується, у добровільному порядку штраф не сплатив, що і стало причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Правил обчислення термінів доставки вантажів та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно з частиною 1 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 130 Статуту залізниць України належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.

Пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу передбачено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1. наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Пунктом 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

В той же час, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

Відповідно до пункту 8 Правил обчислення термінів доставки вантажу оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

Згідно з нормами статті 131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.

Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

При цьому, слід зауважити, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/64/18.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що протягом травня-червня 2019 року на адресу позивача (одержувача) надійшли вагони за залізничними накладними №№ 33418963, 41614538, 41614561, 41614629, 41679424, 41679440, 38829800, 41924812, 41924804, 41953787, 38938510, 38938551, 41986696, 49909112, 49918881, 49892987, 49878739, 49908395, 49873250, 49873623, 46530770, 46109633, 46306338, 46393641, 46500864, 46500872, 46500898, 49878721, 50023910, 50062025, 50062058, 50055433, 50055516, 42149534, 42161141, 42220863, 42061424, 42061432, 42061440, 42091942, 42091967, 42709980, 39048665, 39405154, 33561374, 33614819, 33718818, 44912962, 44961928, 46647541, 46647632, 46647731, 46681383, 46724050, 46683397, 46877528 та 47117064 (далі разом - накладні) (а.с.30-97 у томі 1).

Наведені накладні є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення спірного вантажу, яка фактично була укладена між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Судом встановлено, що накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).

Як вбачається з календарних штемпелів на накладних №№ 33418963, 41614538, 41614561, 41614629, 41679424, 41679440, 38829800, 41924812, 41924804, 41953787, 38938510, 38938551, 41986696, 49909112, 49918881, 49892987, 49878739, 49908395, 49873250, 49873623, 46530770, 46109633, 46306338, 46393641, 46500864, 46500872, 46500898, 49878721, 50023910, 50062025, 50062058, 50055433, 50055516, 42149534, 42161141, 42220863, 42061424, 42061432, 42061440, 42091942, 42091967, 42709980, 39048665, 39405154, 33561374, 33614819, 33718818, 44912962, 44961928, 46647541, 46647632, 46647731, 46681383, 46724050, 46683397, 46877528 та 47117064, вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений згідно зі статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Також, позивачем дотримано вимоги статті 136 Статуту залізниць України, якими встановлюється можливість подання позовів до залізниць у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, зокрема, від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу (пункт "д" абзацу 2 статті 134 Статуту залізниць України).

Дослідивши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та доданий до позовної заяви (а.с.16-18 у томі 1), суд вважає його арифметично невірним, оскільки, як в подальшому визнав сам позивач, ним помилково було включено до провізної плати додаткові платежі, внаслідок чого розраховано завищені суми штрафів.

У зв`язку з вказаними обставинами, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка не була прийнята судом до розгляду, оскільки її було подано з порушенням установленого процесуальним кодексом строку, але судом приймаються до уваги викладені у вказаній заяві обставини, а також під час прийняття рішення у справі враховуються долучені до заяви докази (уточнений розрахунок).

При цьому, у відповіді на відзив позивачем також було вказано про наявність описок у сумах, зазначених у вказаній заяві та розрахунку до неї, у зв`язку з чим було долучено уточнений розрахунок сум штрафів (а.с.242-244 у томі 1).

Дослідивши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та доданий до відповіді на відзив на позовну заяву, за наслідками якого позивачем було розраховано загальний розмір штрафу за спірними накладними у сумі 115 759 грн. 64 коп. (а.с.242-244 у томі 1), суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Слід також відзначити, що у вказаному розрахунку були враховані заперечення відповідача щодо невірно визначеної позивачем провізної плати у первісному розрахунку, що був доданий до позовної заяви. Отже, вказані заперечення відповідача приймаються до уваги судом.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався також на те, що позивачем за накладними №№ 33418963, 41614538, 41614561, 41614629, 41679424, 41679440, 41924812, 41924804, 38938510, 38938551, 41953787, 42709980, 33561374, 33614819 та під час розрахунку штрафу на суму 28 667 грн. 63 коп. неправильно визначено термін доставки, а саме: без врахування актів загальної форми щодо збільшення терміну доставки на термін затримки в процесі перевезення не з вини залізниці, внаслідок чого, на думку відповідача, неправомірно розраховано та заявлено до стягнення штраф у сумі 28 667 грн. 63 коп.

Так, до відзиву відповідач долучив вказані акти (а.с.181-186 у томі 1).

Судом відхиляються вказані заперечення відповідача з огляду на таке.

Пунктом 2.9. Правил передбачено, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинні бути відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Так, в графі 49 вищевказаних залізничних накладних не зазначена причина затримки вантажу на шляху прямування, відсутнє найменування станції затримки, а також відсутні відомості про початок та кінець затримки, тобто про її тривалість.

В наданих до відзиву копіях актів загальної форми ст. Знам`янка Одеської залізниці № 1585 від 20.05.2019, №№ 1002, 10000, 1001 від 16.05.2019, №№ 76, 77 від 14.05.2019, № 1644 від 23.05.2019, № 1745 від 26.05.2019, № 1709 від 25.05.2019, № 2296 від 18.06.2019 в описі обставин, що викликали складання акту значиться: "Тимчасова перерва в перевезенні не з вини залізниці з причини діючих конвенційних заборон на перевезення вагонів і вантажів, які слідують по УЗ та за її межі, наявність яких впливає на переробну спроможність станцій та розміри руху".

При цьому слід зазначити, що усі акти загальної форми не розкривають фактичну причину затримки, з чиєї вини вона трапилась, не мають фактичних дат початку та кінця затримки, а також жоден акт не містить відомостей про подовження строку доставки вантажів. Крім цього, відповідачем не надано суду доказів існування будь-яких конвенційних заборон на перевезення вантажів залізницями України, про відсутність яких вказує також позивач у відповіді на відзив.

Більше того, в актах загальної форми, на які є посилання в залізничних накладних №№ 41924804 (акт № 1644), 38938551 (акт № 1745), зазначені інші залізничні накладні та інші вагони.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави брати до уваги зазначені у графі 49 залізничних накладних акти для продовження строку доставки вантажів.

Суд погоджується з доводами позивача, що зі змісту даних актів не вбачається, що вони складені у відповідності до вимог пункту 2.9. Правил, оскільки зміст вказаних актів не дає можливості визначити конкретні причини такої затримки. Тому відповідно відмітка в перевізних документах не є підставою для збільшення строку доставки вантажу.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що тимчасова перерва в перевезенні за залізничними накладними №№ 33418963, 41614538, 41614561, 41614629, 41679424, 41679440, 41924812, 41924804, 38938510, 38938551, 41953787, 42709980, 33561374, 33614819 сталася з вини відправника або одержувача, тому така відмітка в графі 49 кожної з вказаних накладних не є підставою для збільшення строку доставки вантажу за ними.

Отже, в цій частині заперечення відповідача судом відхиляються.

Щодо посилання відповідача на частково сплачені суми штрафу по задоволених претензіях слід зазначити таке.

Щодо збільшення норми доставки вантажу за накладною № 41986696 згідно з зазначеним актом в графі 49 залізничної накладної слід зазначити, що: відповідачем не надано для ознайомлення копію акту; у накладній не зазначена причина затримки вантажу на шляху прямування, відсутнє найменування станції затримки, а також відсутні відомості про початок та кінець затримки. Тому розрахунок терміну доставки і суми штрафу, який нараховано від провізної плати (графа 3 накладної) виглядає наступним чином:

- в накладній № 41986696 (вагон № 60494614) залізницею зазначені дата відправлення в графі № 56 "Календарний штемпель станції відправлення" - 21.05.2019, дата видачі вантажу в графі № 52 "Календарний штемпель видачі вантажу" - 31.05.2019, фактичний термін доставки складає 9 діб при нормі 5 діб ((4 доби на відстань 737 км) + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням/прибуттям)). Прострочення - 4 доби, штраф 30% від провізної плати 20 210 грн. 00 коп. (графа 31) складає 6 063 грн. 00 коп., в перевізному документі відсутні відмітки що дають право на збільшення терміну доставки.

Відповідачем було сплачено позивачу по претензії № 80-2036020 за вказаною накладною суму в розмірі 2 021 грн. 00 коп. Таким чином, відповідач заборгував позивачу по цій накладній суму штрафу в розмірі 4 042 грн. 00 коп.

Враховуючи все вищевказане, здійснений позивачем уточнений розрахунок штрафу щодо накладних №№ 33418963, 41614538, 41614561, 41614629, 41679424, 41679440, 38829800, 41924812, 41924804, 41953787, 38938510, 38938551, 41986696, 49909112, 49918881, 49892987, 49878739, 49908395, 49873250, 49873623, 46530770, 46109633, 46306338, 46393641, 46500864, 46500872, 46500898, 49878721, 50023910, 50062025, 50062058, 50055433, 50055516, 42149534, 42161141, 42220863, 42061424, 42061432, 42061440, 42091942, 42091967, 42709980, 39048665, 39405154, 33561374, 33614819, 33718818, 44912962, 44961928, 46647541, 46647632, 46647731, 46681383, 46724050, 46683397, 46877528 та 47117064 визнається судом обґрунтованим, а розмір штрафу за ними в сумі 115 759 грн. 64 коп. - правомірним.

Відповідно до частин 1 статей 74 та 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів відсутності вини в порушенні строків доставки вантажу та заперечень по суті позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 115 759 грн. 64 коп. не надав.

Враховуючи все вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 115 759 грн. 64 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в решті вимог - суд відмовляє.

З приводу клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 50% суд зазначає слідуюче.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Посилання відповідача на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності. При цьому, організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб`єктом господарювання, як і позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, в даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, що мало місце у цій справі.

Інші доводи, зокрема посилання на відсутність збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу є недостатніми для зменшення розміру заявленого штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 № 910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 № 904/3988/18 та від 29.05.2019 № 904/5943/18.

Питання розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав здійснити відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. Зменшення обігових коштів відповідача також не впливає на обов`язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Більше того, суд погоджується з доводами позивача, що порушення відповідачем термінів доставки вантажів та порожніх вагонів є систематичним та носить значний характер, про що свідчить велика кількість судових справ, предметом розгляду яких є стягнення неустойки з АТ "Укрзалізниця" за порушення термінів доставки. А отже, випадок порушення зобов`язань відповідачем, що є предметом розгляду у даній справі, не є винятковим. Також доречним є посилання позивача на те, що порушення відповідачем строків доставки вантажів у даній справі є значним, прострочення складає до 10 діб, за таке порушення нараховано та заявлено до стягнення штраф у максимальному розмірі - 30 відсотків провізної плати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даній справі відсутні обставини та не надані відповідачем належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафу.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 736 грн. 39 коп. - частина витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажів у загальному розмірі 146 228 грн. 23 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, будинок 72; ідентифікаційний код 00191230) 115 759 грн. 64 коп. - штрафу за прострочення доставки вантажів, 1 736 грн. 39 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено - 14.05.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко