Рішення № 89233877, 07.04.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3588/19

№ 2/183/866/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого-судді Болкарьової О.В.

секретаря Гамаскової Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новомосковська Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

06 червня 2019 року ТОВ «Агрофірма Орільська» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання безвідсоткової позики № 12 від 10 травня 2018 року у розмірі 16658,77 грн.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що 10 травня 2018 року між сторонами був укладений Договір про надання безвідсоткової позики на суму 25000 грн., строком до 31 березня 2019 року.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві грошову позику в розмірі 25000 грн. 10 травня 2019 року, однак до 31 березня 2019 року відповідачем вся сума повернута не була. Відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 8577 грн., а решту 16 423 грн. за договором не повернута. Що свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань. 19 квітня 2019 року на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення грошової позики в строк до 03 травня 2019 року, яка до дня звернення до суду не виконана.

Станом на 22.05.2019 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 16658,77 грн., яка складається з наступного: 16423 грн – не повернута частина позики, 71,74 грн. – 3% річних за період з 31 березня 2019 по 22 травня 2019), 164,23 грн. – інфляційні за період з 01.04.2019 по 30.04.2019.

Зазначену суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача, а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 18 липня 2019 року відкрите провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання повторно не з`явився, був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення, причина неявки не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд за погодженням позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.

Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання безвідсоткової позики за № 12 (а.с. 6), у відповідності якого позивач зобов`язався надати відповідачу безвідсоткову позику в розмірі 25000 грн., строком 10 місяців, а відповідач зобов`язалася повернути зазначену суму в термін до 31 березня 2019 року (п. 4.1, 4.2 Договору).

Згідно видаткового касового ордеру від 10 травня 2018 року на виконання умов п.4.1. вказаного договору, ОСОБА_1 отримав 25000 грн. (а.с. 7).

За прибутковими касовими ордерами № 344 від 08 червня 2018 року, № 401 від 10 липня 2018 року, № 482 від 09 серпня 2018 року, № 562 від 11 вересня 2018 року та № 584 від 21 вересня 2018 року – ОСОБА_1 на виконання умов п. 4.2. Договору вніс до каси підприємства загальну суму 8577 грн., тобто частково повернув позивачу суму позики (а.с. 8-10).

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору, 19 квітня 2019 року позивач надіслав відповідачу вимогу щодо добровільного повернення 02 травня 2019 року грошової позики, залишок якої становив 16423 грн. (а.с.11-13).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором позики не виконав, в результаті чого станом на 22.05.2019 року виникла заборгованість у розмірі 16658,77 грн., яка складається з наступного: 16423 грн. – не повернута частина позики, 71,74 грн. – 3% річних за період з 31 березня 2019 по 22 травня 2019), 164,23 грн. – інфляційні за період з 01.04.2019 по 30.04.2019.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було, а неналежне виконання останньою договірних зобов`язань порушує майнові права і охоронювані законом інтереси позивача.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В свою чергу, відповідачем по справі суду не надано жодного належного та допустимого в розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України доказу на спростування обставин, викладених в позові.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи викладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «Арофірма Орільська» заборгованість за договором №12 від 10 травня 2018 року у розмірі 16658,77 грн., що складається з: заборгованості за договором в розмірі 16423 грн., 3 % річних в розмірі 71,54 грн., та інфляційних в розмірі 164,23 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. (а.с.5).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 81, 89, 141, 223, 263, 265, 280 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська» заборгованість за Договором про надання безвідсоткової позики №12 від 10 травня 2018 року у розмірі 16658 (шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) гривень 77 (сімдесят сім) копійок, що складається з: заборгованості за договором в розмірі 16423 грн., 3 % річних в розмірі 71,54 грн., та інфляційних в розмірі 164,23 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська» судовий збір в розмірі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська» (Код ЄДРПОУ 30189336, юридична адреса: 01030, м.Київ, провул.Георгієвський, буд. 2/12)

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В.Болкарьова