Рішення № 89233849, 13.04.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/919/20

2/214/1511/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 квітня 2020 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді – Ковтун Н.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фартушної Є.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу №214/919/2020 за позовною заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Кіровоградграніт» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом. В якому просить суд: стягнути з ПАТ «Кіровоградграніт`на користь ОСОБА_2 у якості відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 75 114 грн., без оподаткування податком на доходи фізичних осіб,витрати на правничу допомогу 4500,00 грн., витрати на проведення експертного дослідження 4173 грн. та всі подальші процесуальні витрати, що можуть виникнути в ході розгляду даної справи.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ОСОБА_2 працював у Закритому акціонерному товаристві «Кіровоградграніт», правонаступником якого є ПАТ «Кіровоградграніт». 04 листопада 2009 року о 13 годині 30 хвилин з позивачем трапився нещасний випадок на виробництві. Згідно п. 6 Акту форми Н-1 № 2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 09.11.2009 року: «04 листопада 2009 року о 7 год. 30 хв. Головний інженер Новгородківськогокар?єру ОСОБА_3 провів інструктаж та видав наряд ремонтній бригаді у складі якої був ОСОБА_2 провести ремонт, а саме заміну трака екскаватора ЕКГ 4.6. Під час з`єднання гусеничного полотна бригаді не вдалося самотужки виконати цю роботу, тому машиніст екскаватора покликав на допомогу поблизу працюючого бутобоя. При надавлюванні на гусеничне полотно стрілою бутобоя лопнув слюсарний інструмент (лом) який був задіяний при установці трака і вдарив ОСОБА_2 в підборіддя . В результаті ОСОБА_2 отримав травму. Після чого автобусом ЗАТ «Кіровоградграніт» був доправлений в Кіровоградську обласну лікарню».Висновком Кіровоградського обласного бюро медико-соціальної експертизи МСЕК № 2 від 26.01.2010 року позивачеві встановлено третя група інвалідності та 40% втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом. Переглядом залишено третю групу інвалідності та 40% втрати працездатності безстроково. Оскільки позивачем втрачена професійна працездатність в результаті трудового каліцтва на підприємстві відповідача, тому позивач вважає, що йому завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що він змушений звертатися за медичною допомогою для покращення стану свого здоров`я, оскільки отримане ушкодження здоров`я внаслідок виробничої травми постійно його турбує. В зв`язку з отриманим ушкодженням здоров`я внаслідок виробничої травми, якість життя позивача погіршилася, що завдає йому моральних та душевних страждань.Після отриманих травм та часткової втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, душевні переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими, спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного громадянина.

Позивач до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача до суду не з`явився, надав відзив та клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до наданого відзиву, останній не заперечував проти виплати в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я в розмірі 4000 грн. Зазначає, що позивачем не доведено неможливості ним вести повноцінне особисте та суспільне життя, часткового порушення його відносин з оточуючими людьми, близькими, друзями та знайомими, а також порушення планів на подальше життя, змін умов життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, душевні переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими саме через отримання виробничої травми, як і не доведено самого розміру моральної шкоди визначеного позивачем. Зазначає, що позивач після отриманої виробничої травми продовжував працювати на посаді слюсаря 4 розряду Новгородківського кар`єру ЗАТ «Кіровоградграніт», без будь-яких обмежень щодо виконуваної роботи. Крім того, після отриманих травм позивачеві було надано матеріальну допомогу на лікування в розмірі 1000 грн.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить такого.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 працював у Закритому акціонерному товаристві «Кіровоградграніт», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кіровоградграніт» в періоди: з 01.09.1977 по 15.01.1993 р., з 31.03.1993 по 22.04.2004 р., з 21.06.2004 по 04.01.2010 р., з 05.05.2010 по 30.01.2015 року.

04 листопада 2009 року о 13 годині 30 хвилин з позивачем трапився нещасний випадок на виробництві. Згідно п. 6 Акту форми Н-1 № 2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 09.11.2009 року: «04 листопада 2009 року о 7 год. 30 хв. Головний інженер Новгородківськогокар?єру ОСОБА_3 провів інструктаж та видав наряд ремонтній бригаді у складі якої був ОСОБА_2 провести ремонт, а саме заміну трака екскаватора ЕКГ 4.6. Під час з`єднання гусеничного полотна бригаді не вдалося самотужки виконати цю роботу, тому машиніст екскаватора покликав на допомогу поблизу працюючого бутобоя. При надавлюванні на гусеничне полотно стрілою бутобоя лопнув слюсарний інструмент (лом) який був задіяний при установці трака і вдарив ОСОБА_2 в підборіддя . В результаті ОСОБА_2 отримав травму. Після чого автобусом ЗАТ «Кіровоградграніт» був доправлений в Кіровоградську обласну лікарню».

Пунктом 7 Акту форми Н-1 № 2 визначаються причини нещасного випадку – порушення технологічного процесу при монтажі гусеничного полотна.

Пунктом 10 Акту форми Н-1 № 2 встановлено особу, що допустила порушення вимог законодавства про охорону праці – гірничий майстер ОСОБА_4 .

Пунктом 9 Акту форми Н-1 № 2 підтверджується діагноз позивача згідно з листом непрацездатності - двохсторонній перелом кістки з ліва та забій м?яких тканей підборіддя.

У п.12 Акту форми Н-1 № 2 передбачені заходи щодо усунення причин настання нещасного випадку.

Первинним висновком Кіровоградського обласного бюро медико-соціальної експертизи МСЕК № 2 серія 2-18 ВБ № 164952 від 26.01.2010 року Позивачу з 22.01.2010 року до 01.02.2011 р. встановлена третя група інвалідності. Причина інвалідності – трудове каліцтво.

Первинною довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії НОМЕР_1 від 26.01.2010 року виданою Кіровоградським обласним бюро медико-соціальної експертизи МСЕК № 2 Позивачу встановлено 40 (сорок) відсотків втрати професійної працездатності з 22.01.2010 року до 31.01.2011 р. (трудове каліцтво).

Повторним висновком Кіровоградського обласного бюро медико-соціальної експертизи МСЕК № 2 серія 10 ААА № 463626 від 05.07.2011 року Позивачу з 01.02.2011 року безтерміново встановлена третя група інвалідності. Причина інвалідності – трудове каліцтво.Повторним висновком про умови та характер праці протипоказані значні фізичні та психоемоційні навантаження, робота на висоті, у механізмів які рухаються.

Повторною довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ААА № 049995 від 05.07.2011 року виданою Кіровоградським обласним бюро медико-соціальної експертизи МСЕК № 2 Позивачу встановлено 40 (сорок) відсотків втрати професійної працездатності з 31.01.2011 року безтерміново (трудове каліцтво).

Внаслідок травми на виробництві позивач декілька разів лікувався в медичних закладах: з 04.11.09р. по 14.11.09р. лікувався в Кіровоградській обласній лікарні в щелепно-лицьовій хірургії з діагнозом двосторонній перелом нижньої частини тіла щелепи зліва, суглобового відростку справа. Забійна рана м?яких тканин підщелепної області зліва. Пізніше повторно лікувався в Кіровоградській обласній лікарні в щелепно-лицьовій хірургії з 26.11.2009 по 30.11.2009 р. на стаціонарному лікуванні.

В період з 18.12.2009р. року по 29.12.2009 р. лікувався на стаціонарі в лікарні УМВС України в Кіровоградській області з діагнозом ДЕ ІІ ст.. атеросклеротичного і гіпертонічного ґенезу, помірний ліквор-гіпертензивний синдром, помірний цефалічний вестебуло-атактичний церебрастенічний синдром. Гіпертонічна хвороба ІІ ст.., ст. 2 р.3 ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз, минуча екстрасистолія СН 1 ст. ФК ІІ. Лівосторонній анофтальм. Ангіосклероз сітківки. Консолідований перелом двосторонній н/ч.

Суд вважає, що у даному випадку саме відповідач повинен відшкодувати позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, ст. 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, а ст. 2371 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 6, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» обов`язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця. Не може бути підставою для відмови у задоволенні позову відсутність будь-яких доказів на підтвердження факту спричинення моральної шкоди позивачу, оскільки вже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності в результаті трудової діяльності на підприємстві відповідача йому спричинена моральна шкода. При цьому, відповідно до вимог ст. 2371 КЗпП України суд може самостійно визначати наявність чи відсутність факту спричинення моральної шкоди, а також визначати розмір відшкодування.

Окрім того, ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Із врахуванням наведеного, суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої трудовим каліцтвом, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах (ст. 153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За приписом ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була завдана шкода, він був травмований внаслідок нещасного випадку, який з ним стався, у результаті чого позивач отримав третю групу інвалідності,втратив працездатність в розмірі 40%, що на теперішній час позивач не може повернутись до повноцінного життя, відчуває фізичний біль та страждання, та у зв`язку зі станом свого здоров`я позивач переносить щоденні моральні страждання та переживання.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд не може взяти до уваги висновок соціально-психологічного дослідження № 24-11-19 від 03.12.2019 року (за текстом визначена як громадська експертиза), яким оцінка моральної шкоди ОСОБА_2 становить 18 мінімальних заробітних плат, що на день проведення дослідження становить 75 114грн., оскільки за даний письмовий документ не відповідає вимогам ст.102, 106 ЦПК України, ЗУ "Про судову експертизу", оскільки в даному документі відсутні відомості, про наявність у особи, яка проводила експертизу спеціальних знань, необхідних для з"ясування відповідних обставин справи, освіта, спеціальність експерта, наявність кваліфікації, стажу експерта, відомості хто проводив експертизу: експерт чи експерт, за дорученням керівнитва експертної установи, обізнанність (попередження) про кримінальну відповідальність за заівдомо неправдивий висновок.

В ході розгляду справи, сторони, не скористувались своїм правом звернутись до суду із клопотанням про призначенням експертизи.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом, істотність вимушених змін в його життєвих стосунках, а також ураховує ступінь вини самого позивача у нещасному випадку, що стався, тому, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь з відповідача 40000 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Як слідує з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріали справи свідчать про те, що адвокатом Брєєвим І.В. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 07.11.2019 року, позивачу було надано правничу допомогу. Позивач під час розгляду справи поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн. Розмір витрат підтверджується актом приймання-передачі правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 10.02.2020 року та детальним описом робіт адвокатом за надану правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, наданих послуг та витрачений на це час, дотримуючись принципів розумності та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим та підлягає відшкодуванню у розмірі 4500 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на проведення експертного дослідження, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до п. 1.1. «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» Затверджену Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - експерти), їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

Статтею 102 Цивільно - процесуального кодексу України передбачені вимоги до висновку експерта.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Так, позивач в позові зазначив, що для визначення розміру моральної шкоди листопаді 2019 року звернувся до Лабораторії оперативної психодіагностики та експертизи моральної шкоди ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» м. Київ, де була проведена громадська експертиза моральної шкоди.

За проведення соціально-психологічного дослідження моральної шкоди позивачем було сплачено 4173 гривень 00 копійок (а.с. 72).

Так судом встановлено, що наданий позивачем висновок ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» соціально-психологічного дослідження моральної шкоди не відповідає вимогам ст.. 102 ЦПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 у якості відшкодування витрат на проведення експертного дослідження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, гл. 82 ЦК України, ст. 153, 173, 2371 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. ст. 3, 4, 5, 10-13, 19, 76-82, 206, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Кіровоградграніт» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кіровоградграніт» на користь ОСОБА_2 у якості відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 40000 (сорок тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кіровоградграніт» на користь ОСОБА_2 у якості відшкодування витрат на правничу допомогу 4500,00 (чотири тисячі п`ятсот) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кіровоградграніт» у дохід держави 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. у рахунок сплати судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

На підставі п. 3 розділу XII "Прикінцевих положень" ЦПК України, зазначений строк в ст. 284, 354 Цього кодексу продовжений на час дії карантину.

Відомості про сторони:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Кіровоградграніт», адреса місцезнаходження: 27641, Кіровоградська обл., Кропивницький район, село Соколівське, вул.. Шосейна, 50, Код ЄДРПОУ 13744297.

Суддя Н.Г. Ковтун