Рішення № 89233718, 05.05.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9900/19

Провадження № 2/185/1066/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/9900/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2019 року позивач звернувся з позовом до відповідача в якому просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2017 року по 21.10.2019 року в сумі 369 083, 52 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що з 30.05.2016 по 31.03.2017 останній перебував у трудових відносинах з відповідачем. При звільненні відповідач в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не провів повного розрахунку з позивачем. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.07.2019 стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час простою за період з 16.03.2017 по 31.03.2017 у розмірі 3 343,27 грн. 21.10.2019 присуджені позивачу кошти були перераховані на його особовий рахунок. За розрахунком позивача середньоденний заробіток становить 580,32 грн. Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2017 по 21.10.2019 в сумі 369 083, 52 грн. = 580,32 грн.*636 робочих днів за період затримки, допустити негайне виконання рішення суду в межах середнього заробітку за один місяць.

Ухвалою суду від 19.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження у вищевказаній справи та призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомлення сторін.

14.01.2020 року на адресу суду представник відповідача АТ «Українська залізниця» надіслав відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача позов не визнає, посилаючись на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), відповідно до якого терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк, для подолання яких направлене проведення у Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору, законодавчими та іншими нормативними актами. Відповідач при звільненні працівників повинен провести з ними розрахунок в день звільнення за умови: 1) виконання працівником своїх функціональних обов`язків, що має бути підтверджено лише документами з первинного обліку праці та заробітної плати, зокрема: штатним розписом, розцінками та нормами праці, наказами та розпорядженнями (на виплату премій, доплат, надбавок, матеріальної допомоги тощо), табелем обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжною відомістю, 2) провадження мережі господарської діяльності.

Також представник відповідача зазначив, що втрата контролю і доступу АТ «Укрзалізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на території м. Донецьк, в тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звіту, що подавались до контролюючих органів, починаючи з березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і припинення провадження господарської діяльності знівелювала можливість відповідача виконати зобов`язання перед працівниками згідно ст.115, 116 КЗпП України, також неможливо відновити облік робочого часу та відповідно встановити розмір заборгованості по заробітній платі.

Позивачем 25.02.2020 подано відповідь на відзив, згідно якої позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить задовольнити, вважає, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року не має до нього відношення, так як його було прийнято на роботу 30.05.2016 в структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», адреса місцезнаходження якого відповідно до Положення - в м. Лиман Донецької області, яке перебувало під контролем України в період його роботи з 30.05.2016 по 31.03.2017. Також, відповідно до Положення про структурний підрозділ, за місцезнаходження підрозділу зберігалась вся документація, відповідні обліки, його особова справа та трудова книжка, а також знаходились примірники звітів, що подаються до контролюючих органів. Йому вчасно нараховувалась та сплачувалась заробітна плата, та він отримав трудову книжку в день звільнення. Вважає, що відсутні будь-які форс-мажорні обставини щодо його вимог.

В судове засідання позивач не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, заперечення викладені у відзиві підтримує, просить відмовити в позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, вважає що заявлений позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст.12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з 30.05.2016 позивач ОСОБА_1 працював у структурному підрозділі "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" на посаді начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

31 березня 2017 року на підставі наказу від 31.03.2017 року № 21/Н-ос позивача було звільнено зі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило назву на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.07.2019 стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час простою за період з 16.03.2017 року по 31.03.2017 року у розмірі 3 343,27 грн. Рішення набрало законної сили 02.09.2019.

Зазначеним рішенням встановлено: « Враховуючи вищенаведені положення Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» посилання відповідача на відсутність первинної документації та її ненадання самим позивачем, як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті заробітної плати останньому за період з 16.03.2017 року по 31.03.2017 року, суд не приймає до уваги, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, вести бухгалтерський, податковий облік законом покладено саме на працедавця, а не на працівника. Крім того, обов`язок вести облік відпрацьованого часу та розміру заробітної плати покладено лише на роботодавця, обставини, які зумовлюють відсутність первинної документації, не звільняють роботодавця від обов`язку сплачувати заробітну плату працівнику, право на яку гарантоване Конституцією України.

Згідно розрахунку заробітної плати за березень 2017 року структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що оклад начальника дирекції залізничних перевезень складає 9 194,00 грн. (а.с. 11).

З копії табелю обліку використання робочого часу відносно начальника дирекції залізничних перевезень ОСОБА_1 за березень 2017 року вбачається, що у березні 2017 року позивачем відпрацьовано 79 годин (з 01.03.2017 року по 15.03.2017 року), з 16.03.2017 року по 31.03.2017 року зазначено про простій (12 днів) (а.с. 7).

…. Враховуючи те, що для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції на підставі наказу ПАТ «Українська залізниця» філії «Донецька залізниця» № 384 від 15.03.2017 р. та наказу Дирекції №236/ДНД від 17.03.2017 р. встановлено простій у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольної українській владі територією, а відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), а також те, що роботодавцем не спростовано вказаний розрахунок позивача, суд дійшов висновку про те, що розрахунок заборгованості по заробітній платі, здійснений позивачем, відповідає обставинам справи.» .

Відповідно до виписки по рахунку АТ «ПУМБ» на рахунок ОСОБА_1 22.10.2019 року надійшли кошти в сумі 3 343.27 грн.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частина перша статті 9 ЦК України передбачає застосування цього Кодексу до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо їх не врегульовано іншими актами законодавства.

Оскільки трудовим законодавством не врегульовані відносини з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Ураховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюється главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати працівникам підприємства було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», а також відсутність передачі з непідконтрольної території первинних документів, які є підставою бухгалтерського обліку господарських операцій.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України.

Відповідно до статті 10 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) вказано, що: «зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».

У постановах Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 233/4474/19 та від 24 жовтня 2019 року у справі № 266/4637/18вказано, що «встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні позову».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний правовий висновок висловлено і раніше Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Відповідно до висновку ТПП України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно АТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі у м. Донецьку, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання АТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця», структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території м. Донецька, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.

Посилання позивача на те, що відповідно до Положення про структурний підрозділ, за місцезнаходження підрозділу зберігалась вся документація, відповідні обліки, його особова справа та трудова книжка, а також знаходились примірники звітів, що подаються до контролюючих органів, йому вчасно нараховувалась та сплачувалась заробітна плата, та він отримав трудову книжку в день звільнення, в зв`язку з чим відсутні будь-які форс-мажорні обставини щодо його вимог, є безпідставними та необґрунтованими, так як рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.07.2019, яке набрало законної сили 02.09.2019, встановлено наявність простою у відповідача в період з 16.03.2017 року по 31.03.2017 у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольної українській владі територією. Тобто, заробітна плата позивачу за зазначений період не нараховувалась, та була стягнута за рішенням суду за розрахунком позивача відповідно ст. 113 КЗпП України за період простою. Зберігання в структурному підрозділі документації, особової справи та трудової книжки позивача, не спростовують існування форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для відповідача, встановлених Висновком ТПП України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" з 20.03.2017 у зв`язку не тільки з втратою доступу до документації, а у зв`язку з фактичною втратою контролю і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, припиненням провадження господарської діяльності.

Отже, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, суд дійшов до висновку про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати при звільненні позивача, у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.4-13, 18, 19,77-80, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – відмовити.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», 03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, ЄДРПОУ: 40075815.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко