Ухвала суду № 89232682, 14.05.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2498/20

Провадження № 2-з/211/21/20

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

14 травня 2020 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Середня Н.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову , -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача суму недоплаченої майнової шкоди в сумі 99 000,00 грн., посилаючись на отримання відповідачем за судовим рішенням транспортного засобу раніше, ніж відшкодування йому, позивачу, завданої матеріальної шкоди в повному обсязі.

Крім того, позивач звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача – автомобіль Mitsubishi модель Pajero, рік випуску 2008, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова – НОМЕР_2 , посилаючись на те, що відповідач в добровільноу порядку відшкодувати шкоду відмовляється, а оскільки судовий розгляд може затягнутися часі, позивач може бути позбавлений можливості реального повернення завданого матеріального збитку внаслідок ДТП. Якщо позов не буде забезпечено, існує висока ймовірність того. що відповідач зробить відчуження належного йому автомобіля з метою не виконання в майбутньому судового рішення. В цьому разі будуть порушені права позивача на повернення завданого матеріального збитку внаслідок ДТП, адже реальне виконання судового рішення буде неможливим або значно затягнеться в часі.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, дана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріли справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження виникнення потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частини перша, друга статті 150 ЦПК України).

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оцінюючи співмірність, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, відповідність заявленій вимозі, їхній меті, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Співмірність передбачає визначення судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії (ухвала Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 361/7573/19).

Так, предметом заявленого позову є стягнення недоплаченої відповідачем позивачу суми спричиненої дорожньо-транспортною пригодою матеріальної шкоди.

Суд вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову, зазначений у заяві не містить достатніх обгрунтувань його застосування, позивачем не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, не надано будь-яких доказів на підтвердження співмірності заявлених у позові вимог та майна, на яке позивач просить накласти арешт, не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову.

Враховуючи викладене та норми законодавства, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 151 -153 ЦПК України, суд,-

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 14 травня 2020 року

Суддя Н.Г.Середня