Рішення № 89232651, 05.05.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/171/20

Провадження № 2/211/865/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

05 травня 2020 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарі Преліповій О.М.

за відсутності: позивача ОСОБА_1

представника відповідача АТ «Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів «Механобрчормет»

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів «Механобрчормет» про стягнення заборгованості по заробітній платі, інфляційної складової та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що в період з 15.12.2014 р. по 30.12.2016 р. вона працювала у відповідача, звільнившись за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідач порушував законодавство про працю та допустив наявність заборгованості по заробітній платі. На день звільнення борг по заробітній платі становив 9052,52 грн. Після звільнення 12.01.2017 року їй було виплачено 4700,00 грн, тому залишок заборгованості по заробітній платі становить 8582,52 грн. Дану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Та просить стягнути середній заробіток за час затримки при звільненні працівника за період 01.01.2017 р. по 31.01.2019 року у розмірі 91214,31 грн., а також інфляційну складову за період з жовтня 2016 року по листопад 2019 року в сумі 2640 гривень 34 коп.

Ухвалою суду від 10.03.2020 р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України.

У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України «у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.

Ч. 2 даної статті вказує, що «у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Позивач ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі. Не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача АТ «НДПІ «Механобрчормет» до суду не з`явився, про слухання справи повідомлявся відповідно до ст. 128 ЦПК України. Відзиву на позов не подавали.

В порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 15.12.2014 року по 30.12.2016 року перебувала у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 9 - копія трудової книжки).

Після реєстрації 25.08.2018 року шлюбу, позивач змінила своє прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 » (а.с. 10 - копія свідоцтва про шлюб).

Положеннями статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно частини 3 статті 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

В якості доказу нарахованої, але не сплаченої станом на дату звільнення суми заборгованості по заробітній платі, позивачем також надано копію розрахункового листка (а.с. 13), який суд приймає в якості належного доказу, оскільки розрахунково-платіжна відомість працівника (розрахунковий листок) є одним із первинних бухгалтерських документів, визначених наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», поряд з табелем обліку використання робочого часу та розрахунково-платіжною відомістю (зведеною).

Згідно розрахункового листка ОСОБА_2 за січень 2017 року, борг за підприємством на кінець місяця становить 8582,52 грн. (а.с. 13).

Доказів на спростування зазначеного, а саме повного розрахунку підприємством з позивачем, суду не надано.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про плату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана ця виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 365/470/17, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, згідно пунктом 8 розділу IV Порядку, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В якості доказу нарахованої, але не сплаченої станом на дату звільнення суми заборгованості по заробітній платі, позивачем надано копії розрахункових листків (а.с. 11), який суд приймає в якості належного доказу, оскільки розрахунково-платіжна відомість працівника (розрахунковий листок) є одним із первинних бухгалтерських документів, визначених наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», поряд з табелем обліку використання робочого часу та розрахунково-платіжною відомістю (зведеною).

Згідно розрахункового листка за жовтень 2016 р., позивач відпрацювала 1 робочий день та їй нараховано оклад по дням в сумі 193,00 грн.

У листопаді 2016 року вона відпрацювала 17 робочих день та їй нараховано оклад по дням в сумі 2982,73 грн.

Таким чином, виходячи з розрахунку 3175,73 грн. (193,00 грн. + 2982,73 грн. ) / 18 дні (1+17 днів), середньоденний заробіток позивача складає 176 грн. 43 коп.

Період затримки розрахунку при звільненні з 01.01.2017 р. по 31.01.2019 р. становить 517робочих днів.

Середньомісячний заробіток позивача, виходячи з викладеного, складає 176,43 грн. х 517 днів = 91214,31 грн. (а.с. 14 ).

Встановлених законом підстав, передбачених статтею 117 КЗпП України, для зменшення сум середнього заробітку у суду не має, оскільки відсутній спір між сторонами власне про розмір основної заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

Крім того, відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 даного Закону встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: ... заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до пункту третього постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: … заробітна плата (грошове забезпечення).

Так, згідно наданого позивачем розрахунку, з яким погоджується суд, сума компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати за роботу, за період з жовтня 2016 року по листопад 2019 рік включно, складає 2640,34 грн.

Оскільки однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у суді.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позовні вимоги задоволені у повному обсязі, на підставі статті 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 1024,37 грн.

Крім того, на виконання вимог частини 2 статті 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 76, 81, 82, 141, 263-265, 280-284, 354-355 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів «Механобрчормет», код ЄДРПОУ 04689352, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, буд. 3, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі в сумі 8582 ( вісім тисячі п`ятсот вісімдесят дві ) грн. 52 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні працівника за період з 01.01.2017 р. по 31.01.2019 р. (включно) в сумі 91214 (дев`яносто одна тисяча двісті чотирнадцять ) грн. 31 коп. та інфляційну складову за період з жовтня 2016 року по листопад 2019 року (включно) в сумі 2640 (дві тисячі шістсот сорок) грн. 34 коп., а всього 102437 (сто дві тисячі чотириста тридцять сім) грн. 17 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів «Механобрчормет» на користь держави судовий збір у сумі 1024 (одну тисячу двадцять чотири) грн. 37 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко

Повний текст рішення складено 13.05.2020 року.