Рішення № 89231521, 14.05.2020, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3103/20

Провадження № 2-а/750/74/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Рахманкулової І.П.,

із секретарем Разумейко К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сіндєєвої В.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Чайки Олександра Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,

третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до поліцейського взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Чайки Олександра Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач в судовому засіданні не погодився на залучення до участі у справі в якості співвідповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а тому судом залучено вказану юридичну особу в якості третьої особи.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не згоден з оскаржуваною постановою, так як відповідач при винесенні постанови не надав йому доказів вчинення правопорушення.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що він не заперечує факту вчинення правопорушення, зазначеного в постанові, але вважає, що його дії не правильно кваліфіковані за ст. 122 ч.2 КУпАП, а мали бути кваліфіковані за ст. 122 ч.1 КУпАП, оскільки він порушив вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугам», а не п.11 ПДР «Розташування транспортних засобів на дорозі», а тому розмір штрафу має бути меншим.

Відповідач - поліцейський взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Чайка Олександр Миколайович в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно і належним чином, подав відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність його вимог.

Представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що факт вчинення правопорушення доводиться належними доказами, справу розглянуто поліцейським у відповідності до вимог чинного законодавства.

З постанови серії ЕАК №2359457, винесеної поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Чайкою Олександром Миколайовичем у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 08.04.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП вбачається, що 08.04.2020 о 16 год. 23 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ИЖ 27175-036 д.н.з НОМЕР_1 по проспекту Перемоги в м. Чернігові і провертаючи на вулицю Хлібопекарську зі смуги руху, яка призначено для руху тільки прямо, здійснив рух ліворуч, чим порушив п.11 ПДР України. Порушення зафіксовано за допомогою відео реєстратора та бодікамери 055.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, повноваження щодо розгляду справи про порушення ПДР, прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення та визначення виду адміністративного стягнення відносяться до повноважень службової особи Національної поліції.

Відповідно до п. 11 Правил дорожнього руху кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

Дорожній знак 5.16 розділу 33 ПДР «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них з метою забезпечення ефективного використання транспортними засобами, які рухаються в різних напрямках, смуг проїзної частини, виділених відповідними лініями дорожньої розмітки.

Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 280 цього Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

В силу ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, оглянутого в суді відеозапису, здійсненого за домопогою відео реєстратора та бодікамери DSJX 300055-000055, позивач рухався по проспекту Перемоги і повертаючи на вулицю Хлібопекарську зі смуги руху, яка призначена для руху тільки прямо, здійснив рух праворуч, чим порушив вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугам» розділ 11 ПДР (розташування транспортних засобів на дорозі).

Факту вчинення правопорушення позивач в судовому засіданні не заперечував.

Суд вважає, що відповідачем були дотримані вимоги КУпАП при розгляді справи, ним було роз`яснено позивачу права, повідомлено про вчинене ним порушення, заслухано його пояснення та надано ним оцінку. Дій, які б обмежили права позивача при розгляді справи, відповідачем вчинено не було, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача, заявлені ним у судовому засіданні, що відповідачем не вірно кваліфіковані його дії за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

В судовому засіданні належними доказами підтверджено, що позивач рухався по проспекту Перемоги і повертаючи на вулицю Хлібопекарську зі смуги руху, яка призначена для руху тільки прямо, здійснив рух праворуч, чим порушив вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугам» розділ 11 ПДР (розташування транспортних засобів на дорозі).

За таких обставин, його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 122 КУпАП та стягнення накладено у межах санкції цієї норми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Також, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

За таких обставин, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову, з позивача на користь держави необхідно стягнути судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 241-246, 272, 286 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Чайки Олександра Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів після його проголошення, через Деснянський районний суд м. Чернігова.

Суддя