Рішення № 89229193, 14.05.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/13241/19

Провадження № 2/947/1585/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі – Шпак К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - нотаріус Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіна Тетяна Миколаївна про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, звернувся до Київського районного суду м.Одеси з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - нотаріус Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіна Тетяна Миколаївна, якою просить визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані 28.05.2019 року Київською державною нотаріальною конторою у місті Одеса, серія та номер: 6-814, 6-816, 6-818, 6-820, 6-822, 6-824, 6-826, 6-828, 6-830, спадкова справа №573/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , відповідно до яких були успадковані квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0430, загальною площею 1,4823 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а також житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери: 47080112, 47079386, 4708871, 47080916, 47081639, 47081352, 47081886, 47082568, 47082245 від 28.05.2019 р., прийняті нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Пінігіною Тетяною Миколаївною.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 року справу за вказаним позовом було розподілено судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 13.06.2019 року провадження по справі було відкрито та запропоновано відповідачу та третій особі надати свої письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються. Розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 13.06.2019 року клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено та заборонено суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам та нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна: квартири АДРЕСА_5 ./а.с.45, т.1/

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 18.09.2019 року клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено та заборонено суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам та нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:01:001:0430, площею 1,48га, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 ./а.с148,т.1/

На вищевказані ухвали суду про забезпечення позову, відповідачем ОСОБА_2 27 листопада 2019 року було подано апеляційні скарги, які до наступного часу знаходяться на розгляді апеляційного суду.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся, причини неявки суду невідомі.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фомічова А.О. до судового засідання не з`явилась, через канцелярію суду надала письмове клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача та адвоката Фомічової А.О., зазначивши, що позовні вимоги та письмовий виступ в судових дебатах підтримують у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до судового засідання з`явились,позовні вимоги не визнали та просили відмовити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 не з`явився, належним чином повідомлявся, причини неявки суду невідомі.

Третя особа - нотаріус Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіна Т.М. у судове засідання з`явилась, вважала, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на її думку права позивача відповідно до ст.4 ЦПК України не порушено, інше обґрунтування залишила на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 12.10.2018 року по справі № 520/8495/17 у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Третя одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`яти років до часу відкриття спадщини та зміну черговості одержання права на спадкування за законом, було відмовлено у повному обсязі./а.с.8/

Зустрічні позови ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами було задоволено та встановлено, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є їх рідною тіткою.

Крім того, ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 10.11.2017 року були вжиті заходи забезпечення позову у вигляді заборони Третій одеській державній нотаріальній контори до набрання законної сили рішенням по даній цивільній справі видавати свідоцтво про право на спадщину за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ./а.с.8,т.1/

Позивач ОСОБА_1 на вищевказане рішення суду від 12.10.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення його позовних вимог, а в зустрічних позовних вимогах просив відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21.03.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 12.10.2018 року без змін./а.с.20,т.1/

Позивачем ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.10.2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21.03.2019 року було подано касаційну скаргу та заяву про зупинення дії вищевказаного рішення та постанови апеляційного суду.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 06.05.2019 року відкрито касаційне провадження по справі та витребувано матеріали цивільної справи № 520/8495/17.

Ухвалою Верховного суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24.05.2019 року зупинено дію рішення Київського районного суду м. Одеса від 12.10.2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 21.03.2019 року до закінчення касаційного провадження./а.с.28,т.1/

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.10.2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21.03.2019 року залишено без змін. Постанова набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає./а.с.17,т.3/

28.05.2019 року нотаріусом Київської державної нотаріальної контори Пінігіною Т.М. по спадковій справі №573/2017 було видано відповідачам по справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину, серії та номер: 6-814, 6-816, 6-818, 6-820, 6-822, 6-824, 6-826, 6-828, 6-830 щодо до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , відповідно до яких були успадковані квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка АДРЕСА_7 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0430, загальною площею 1,4823 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 Таїровська, Масив АДРЕСА_2 , а також житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, 28.05.2019 року нотаріус Київської державної нотаріальної контори Пінігіна Т.М. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності, якими зареєструвала право власності на вищевказане спірне спадкове майно за відповідачами - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за індексними номерами: 47080112, 47079386, 4708871, 47080916, 47081639, 47081352, 47081886, 47082568, 47082245 від 28.05.2019 р.

10.06.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Одеси до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа - нотаріус Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіна Тетяна Миколаївна про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідачів на спадкове майно.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні посилалась на те, що нотаріус Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіна Т.М. всупереч наявності ухвали Верховного суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24.05.2019 року /оприлюднена 27.05.2019 року/, якою зупинено дію рішення Київського районного суду м.Одеса від 12.10.2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 21.03.2019 року, та наявності ухвали Київського районного суду м.Одеси від 10.11.2017 року про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони Третій одеській державній нотаріальній контори до набрання законної сили рішенням по даній цивільній справі видавати свідоцтво про право на спадщину за законом, яка станом на час проведення нотаріальної дії у вигляді видачі відповідачам свідоцтв про право на спадщину від 28.05.2019 року, у встановленому законом порядку не було скасовано, тобто не звертаючи уваги на існування заборон, грубо порушила норми чинного законодавства. Зокрема, представник позивача вказує на те, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості Єдиних державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них, що передбачено ч.1 ст.46-1 Закону України "Про нотаріат", крім того посилається на ст.1301 ЦК України, яким за рішенням суду свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним та ст.158 ЦПК України про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що позивач ОСОБА_1 є сторонньою особою, яка не має будь-якого відношення до їх сім`ї, він не знаходився в родинних стосунках з померлою їх рідною тіткою ОСОБА_5 , не має встановленого у законному порядку статусу спадкоємця, не має відношення до спадщини та до спадкового майна, трьома судовими інстанціями у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`яти років до часу відкриття спадщини та зміну черговості одержання права на спадкування за законом, було відмовлено. Вказані обставини свідчать про те, що будь-які права, свободи чи законні інтереси ОСОБА_1 спірні правовідносини не порушують та не оспорюють.

Відповідач ОСОБА_2 у судових засіданнях підтримав свої письмові пояснення, якими він посилаючись на ст.4 ЦПК України, яка передбачає звернення кожної особи за захистом до суду лише у разі її порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, та зазначив, що в позовній заяві взагалі відсутні посилання на порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи законні інтереси ОСОБА_1 за захистом яких останній звернувся до суду. Тому вважає, що позовні вимоги є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню/а.с.1-2,т.3/.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Відповідно до ч.1,2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Таким чином, наведені вище норми чинного законодавства України, визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні суб`єктивного права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи, що в свою чергу, є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Розглянувши позовні вимоги позивача про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 28.05.2019 року Київською державною нотаріальною конторою у місті Одеса, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.05.2019 р., прийняті нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Пінігіною Т.М., суд виходить з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження порушення, оспорювання або невизнання суб`єктивного права позивача щодо спадкового майна.

Предметом даного спору є визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування їх державної реєстрації, однак однією з обов`язкових умов визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину є порушення у зв`язку з їх оформленням та видачею відповідачам, прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи не встановлено факту такого порушення, а позивач посилається на формальне порушення закону з боку нотаріуса, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, для звернення до суду необхідним є факт порушення права позивача і доведення позивачем такого факту.

У ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на ефективний засіб юридичного захисту, зміст якого полягає в тому, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Право на ефективний засіб захисту передбачає можливість для учасника цивільних відносин звернутися до суду, використовуючи такий спосіб захисту права, який здатний поновити порушені права особи.

Саме по собі визнання судом недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування їх державної реєстрації у разі встановлення неправомірності дій нотаріуса при вчиненні нотаріальної дії не призводить до вирішення спору, позивач не набуває статус спадкоємця, не має законних підстав оформлення та видачі йому свідоцтв про право на спадщину, чи внесення змін в існуючі свідоцтва про право на спадщину, тобто не має досягнення поставленої мети. Оскільки позивач при зверненні до суду декларує, що його метою є захист свого порушеного права, а просить суд здійснити інші дії, які не є ефективними, це означає, що позивач у дійсності подає інший позов, який спрямований не на відновлення порушеного його права, а переслідує інші цілі. І, оскільки позивач не повідомляє суд про дійсний намір своїх дій, то він і не може отримати від суду захисту. Отже, захист його прав не є ефективним, спір не вирішено, оскільки права позивача не порушено.

Суд зазначає, що доводи позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу видачею відповідачам свідоцтв про право на спадщину на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з вчиненням нотаріальної дії, що не є тотожним порушенню його права, свободи чи інтересу.

Сам факт визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування державної реєстрації не створює жодних правових наслідків для позивача, а тому не може порушувати його права чи інтереси.

За вказаних обставин Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові. /Постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18.

Суд вказує на те, що способи захисту права, як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, або відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи оспорюваного права і є результатом діяльності по захисту прав. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий засіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Однак, суд зауважує, що фактично при розгляді даної справи необхідно було першочергово встановити факт порушеного права позивача та забезпечення його поновлення, оскільки судом було встановлено відсутність спору та наявності порушення прав позивача, що виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, тому судом не було досліджено у повному обсязі всіх обставин справи щодо правомірності дій нотаріуса та перевірки їх доказами.

Право на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи (фізичні та юридичні), стосовно яких були вчинені нотаріальні дії, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі. Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду з відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб`єктів спірних матеріальних правовідносин, з приводу яких виник спір.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не є заінтересованою особою, яка безпосередньо брала участь у нотаріальному процесі та стосовно якої були вчинені нотаріальні дії, також позивач не є особою, права і охоронювані законом інтереси якого порушені нотаріальною дією, тобто відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, тому на підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог. Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що на даний час існує спір по справі відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є племінницями спадкодавця ОСОБА_5 , однак не були сторонами по цивільній справі № 520/8495/17, та наступного часу ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, якою просить визнати причини пропуску поважними та поновити строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.10.2018 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.01.2020 року відкрито апеляційне провадження. Представник позивача вказує на те, що наявність зазначеної ухвали свідчить про те, що коло спадкоємців не встановлено й по теперішній час, тому вищевказані свідоцтва про право на спадщину повинні бути скасовані.

Однак, суд не погоджується з даним твердженням, оскільки встановлення судом факту порушення чи не порушення спадкових прав племінниць спадкодавця - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , чи поновлення їм строку на прийняття спадщини, жодним чином не впливають, та не знаходяться у причинному зв`язку з правами позивача ОСОБА_1 , наявність відкритого апеляційного провадження не стосується прав ОСОБА_1 , особисте спадкоємне право якого судом не визнано, тому не може бути порушено.

Крім того, у судовому засіданні було досліджено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.01.2020 року щодо ОСОБА_8 та постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.01.2020 року щодо ОСОБА_7 , постановлені державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у м.Одеса Пінігіної Т.М./а.с.107,108,т.3/

Суд роз`яснює, що інші спадкоємці, які у разі прийняття спадщини в наданий судом додатковий строк, мають право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Керуючись ст.ст. 4,5,11,13,19,81,82,89,259,263-265,273,354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 1258,1262,1264,1296,1301 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2018 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд –

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - нотаріус Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіна Тетяна Миколаївна про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2020 року.

Суддя Гниличенко М. В.